Вітаю Вас Гість!
Понеділок, 18.02.2019, 00:03
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Законодавча база щодо інвалідів [241]
Законодавча база щодо інвалідів
1-й в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік [7]
Перший в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця" [13]
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця"
Законодавчі акти [17]
Законодавчі акти, що стосуються працевлаштування та роботи інвалідів
Статті про ВГО ВППІ [29]
Статті, які розміщувались в массмедіа про нас та нами
Звіти про діяльність структурних одиниць [2]
Тут розміщені звіти про діяльність структурних одиниць ВГО ВППІ за роки їх існування
Статті наші [14]
Тут розміщені статті, створені членами ВГО ВУППІ

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 119

Пошук

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » 1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця"

Сайт Федерації профспілок України
Я стверджуюсь. Я утверждаюсь. Бо я – живу!

Понеділок, 01 листопада 2010, 10:11

Під таким девізом стартував у березні цього року Перший Всеукраїнський недержавний фестиваль творчості інвалідів «Неспокій серця», зініційований, організований і проведений ВГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів», Федерацією профспілок України.
Попередні етапи (відбір та обробка робіт) тривали півроку. А нещодавно у Києві, у Великому залі Будинку спілок (11 вересня 2010 року) і Концертному залі Академії Праці та соціальних відносин (12 вересня 2010 року) відбулася його фінальна частина: урочисте нагородження, гала-концерт та виставка творів учасників-переможців.
Проходив захід в рамках ХІ Тижня освіти дорослих України, який працює в Україні під егідою ЮНЕСКО і щорічно в вересні відкриває свої двері для всіх бажаючих. Серед членів оргкомітету і журі фестивалю були видатні діячі сучасної української культури, мистецтва, спорту на чолі з Богданом Ступкою.
Фестиваль був задуманий і працював не просто як ще одна культурологічна акція або демонстрація творчих доробків. Він став демонстрацією сили духу, сили волі і великої мужності, адже його учасники – це люди, фізичні можливості яких обмежені. Вони обмежені у самостійному пересуванні, орієнтуванні, спілкуванні, але не у можливості творити, і творити настільки красиво, гармонійно і майстерно, наскільки може творити сама природа.
Руки майстра, якими керує талант, здатні створити унікальну річ – справжній шедевр. А якщо природа розпорядилась по-іншому: людина не має зору або слуху, позбавлена здатності самостійно пересуватися? Роботи учасників конкурсу свідчать самі за себе: для справжнього таланту, як виявляється, немає обмежень та перешкод, він знаходить свій шлях, свій вихід. І тоді людина, хвороба якої скувала руки та мову, яка самостійно не може не тільки пересуватись, але й тримати у руках ложку, бере пензлика пальцями однієї ноги і починає малювати. Унікальні картини Любові Дмитренко з Євпаторії приковують до себе погляд кожного. Інші, сидячи у інвалідному візку, вишивають дивовижні, ніби живі, картини, ледь тримаючи голку пальцями однієї руки. У подібних умовах творять Світлана Венчур з Моршина та Ганна Дмитрів зі Львова.
Молодий чоловік, волею долі залишившись лише з однією ногою і рукою, займається різьбленням по дереву, виготовляючи унікальні вироби. При цьому Сергій Михайленко із Світловодська веде активний спосіб життя, перемагає у спортивних змаганнях, водночас щоденно перемагаючи себе. Неповторні різьблені фігурки з дерева створює абсолютно незрячий Олександр Романов з Росії. Одеситка Ірина Харлампієва та Діана Бєльська з Донецька в`яжуть унікальні моделі жіночого (і не тільки) одягу, не контролюючи процес очима. Дівчата – незрячі. Але симетричність та точність ліній і швів, гармонійність узорів та кольорів, акуратність, з якою виконані моделі не лишили байдужою і відомого українського модельєра – Оксану Караванську. Андрій Молянов – юнак з Одеси, який практично не бачить, плете із бісеру елегантні прикраси та сувеніри дуже тонкої роботи.
Ці кілька прикладів – лише «краплина в морі», адже кожен учасник унікальний по-своєму і у кожного з них - свій унікальний шлях до творчої самореалізації.
Серед переможців у номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво» хочеться також відмітити Степана Бориславського та Світлану Сидоренко з Львівщини, Зиновію Василівну Кецик з Моршина, Світлану Палюшок зі Львова та багатьох інших.
А на сцені лунали голоси справжніх співаків: Віри Міщенко та Лілії Саніної з Харкова, Ігоря Кушніра та дуету «Срібні струни» з Києва, Ганни Демченко з Артемівська, і, нарешті, гості з далекого Новосибірську, Олени Душиної, яка, незважаючи на повну відсутність зору, самостійно дісталася до Києва. Справжнім відкриттям для присутніх стали чудові пісні Ірини Бернацької з Києва, яка, на думку знаних метрів авторської пісні, вже є зрілим, самобутнім автором, з власним неповторним стилем. Можна було б ще довго перераховувати виконавців, присутність яких зробила б честь багатьом сценам світу. Це брати Валентин та Михайло Золотухіни (Луганськ), наші гості з Білорусі та Росії: ВІА «Столиця» (Мінськ) та Інструментальний дует «Сговор» (Саратов), Іван Кость (Самбір) і багато інших. Свою власну музику виконували Олеся Сінчук з Житомирщини та Наталя Писаренко з Ростова (Росія).
Українську поезію гідно представляли майстри художнього слова з різних куточків України: Степан Підлужний зі Львова, Геннадій Горовий з Обухова, Галина Кравченко з Чернігівщини, Алла Ковалішина з Кіровоградщини, Ольга Гуска з Чернівців. Хотілося б відзначити дитячу прозу Тетяни Яковенко з м. Житомира, казки якої вчать, але не повчають.
А вчити справді є кого, адже в фестивалі прийняли участь талановиті діти як з України, так і з Росії. Члени журі не зважали на молодість та недосвідченість юних учасників, оцінюючи їх творчість досить суворо. Але й діти вже зараз показали себе цілком сформованими, самобутніми митцями. Це і вже відома нам Наталя Писаренко з Росії, і Олександра Берегута з Вінниці, і Станіслав Мельничук з Рівного, і Євгенія Печериця з Харкова, і Зразковий творчий хоровий колектив міністерства освіти і науки України Харківської гімназії-інтернату для сліпих дітей ім. В.Г.Короленка, і ще багато інших.
Яскравим та захоплюючим дійством став виступ учасників Центру спортивного танцю «Україна» під керівництвом Михайла Савельєва. У парних танцях один із партнерів був у інвалідному візку, але пластичність та точність рухів просто заворожувала.
У своїх невеличких етюдах по-новому змусили подивитися на повсякденне життя учасники театрального колективу «Паростки» під керівництвом Віталія Люботи, а також учні школи-інтернату для сліпих дітей – актори шкільного театру «Шут Гороховий» під керівництвом Євгена Свєта.
Кілька слів хотілося б сказати про тих, хто надав Фестивалю «Неспокій серця» фінансову підтримку, адже, як відомо, зараз Україна знаходиться в досить складній економічній ситуації, і саме тому меценати ціняться на вагу золота.
Важливою і майже неоціненною була для ВГО ВППІ та започаткованого нею Фестивалю допомога Федерації профспілок України. Завдяки підтримці всіх посадових осіб, до яких ми звернулися, зокрема – Голови Федерації профспілок, Василя Георгійовича Хара та ректора Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України, Миколи Леонтійовича Головка, було не тільки виділено чудові зали (Великий конференц-зал в Будинку Федерації профспілок України та Великий зал Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України) для проведення фінальної частини Фестивалю «Неспокій серця», але й надано допомогу в організації проживання та харчування (та ще й такого, яке могло б задовольнити найвимогливішого гурмана) фіналістів фестивалю, що представляли не тільки різні міста України, але й інші держави – Росію та Білорусь.
Хотілося б, щоб і інші посадовці та приватні особи виявляли таке розуміння ситуації і поважали волю до життя і до творчості людей, що відрізняються від співгромадян тільки станом здоров`я, але хочуть жити, як і вони.
Ще одні меценати, яким хотілося б подякувати за допомогу, з`явилися у ВГО ВППІ зовсім випадково, коли вирішувалося питання про нагородження переможців. Оргкомітет Фестивалю звернувся до фірми «Віват – Україна» та її керівника, Дмитра Загуменного з проханням виготовити нагороди для переможців Фестивалю. В результаті нагороди були виготовлені не тільки в рекордно короткі терміни, але й надані значні знижки по їх оплаті, що для Оргкомітету, надзвичайно обмеженого в коштах, було досить суттєво.
У концертному залі лунали вітання та гучні оплески учасникам-переможцям, а «за кадром» лишились неймовірні зусилля для досягнення результату, міру яких не виміряти жодною одиницею. Якою ціною їм це дається, скільки сил та часу забирає кожен сантиметр виробу, кожен написаний рядок, кожен рух у танці або музиці, знає лише сам автор та той з близьких, хто поруч з ним.
Так у чому ж криється секрет такого прояву талантів в умовах щоденної боротьби з хворобою, самотністю, ізольованістю, нереалізованістю? Можливо, люди, на долю яких випали такі нелегкі випробування дивляться на життя і сприймають його по-своєму, помічаючи і цінуючи те, що для інших не видно крізь буденність і шалений темп сучасного життя? Адже комусь для повного щастя не вистачає ще одного телевізора у квартирі, а для когось рідкісна можливість опинитись за межами своєї кімнати – це і є справжнє щастя. Тому і бачилась, і відчувалась у кожному виробі, кожній пісні та кожному вірші повнота, гармонія, сенс та душа творця, яку неможливо штучно обмежити рамками тісного помешкання. Колись наші предки казали, що талант – це поцілунок Бога. Талант не вибирає, хвора людина, чи здорова, він – просто талант, перед яким рівні усі. Тож і оцінювати людину слід не за станом її здоров`я, а тільки за тим, чи відмічена вона таким поцілунком. Всі, хто був присутній на фестивалі, ще раз впевнилися в тому, що талант – це дар Божий, а інвалідність – не перешкода для його прояву. Вони мали змогу доторкнутись серцем до серця цих істинно обдарованих людей, загорітись їх оптимізмом, любов’ю до життя, вмінням помічати повсякденні речі та радіти їм і своїми очима побачити справжній процес самореалізації особистостей - гідний приклад справжньої самореалізації для кожного громадянина, незалежно від стану його здоров`я, самореалізації і самовідродження громадянина всього українського суспільства і держави в цілому.

Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів
Категорія: 1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця" | Додав: Moder (13.07.2012)
Переглядів: 659 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0