<?xml version="1.0" encoding="UTF-8" ?>
<rss version="2.0" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<channel>
		<title>Сайт ВГО ВППІ</title>
		<link>http://vuppi.at.ua/</link>
		<description></description>
		<lastBuildDate>Thu, 11 Apr 2024 08:37:51 GMT</lastBuildDate>
		<generator>uCoz Web-Service</generator>
		<atom:link href="https://vuppi.at.ua/news/rss" rel="self" type="application/rss+xml" />
		
		<item>
			<title>круглий стіл «Безбар’єрний простір як багатофункціональний механізм комплексної реабілітації військових та цивільних осіб з інвалідністю»</title>
			<description>09 квітня 2024 року року в приміщенні КМДА відбувся круглий стіл «Безбар’єрний простір як багатофункціональний механізм комплексної реабілітації військових та цивільних осіб з інвалідністю», що був ініційований Комітетом з питань охорони здоров’я та соціальної політики, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій Громадської ради при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) та проводився у співпраці з ГО ВГО &quot;Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів&quot; та Департаментом суспільних комунікацій КМДА в форматі відкритого засідання Комітету. &lt;br /&gt; Круглий стіл проходив за таким порядком денним: &lt;br /&gt; Психологічна реабілітація - фундамент реабілітації особистості. &lt;br /&gt; 2. Фізична доступність як обов’язковий засадничий елемент подальшого реабілітаційного процесу. &lt;br /&gt; 3. Абілітація та відновлення побутових навичок. &lt;br /&gt; 4. Мобільність і просторове орієнтування як запорука подальшої соціалізації. 5. Комплексна реабілітація як ш...</description>
			<content:encoded>09 квітня 2024 року року в приміщенні КМДА відбувся круглий стіл «Безбар’єрний простір як багатофункціональний механізм комплексної реабілітації військових та цивільних осіб з інвалідністю», що був ініційований Комітетом з питань охорони здоров’я та соціальної політики, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій Громадської ради при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) та проводився у співпраці з ГО ВГО &quot;Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів&quot; та Департаментом суспільних комунікацій КМДА в форматі відкритого засідання Комітету. &lt;br /&gt; Круглий стіл проходив за таким порядком денним: &lt;br /&gt; Психологічна реабілітація - фундамент реабілітації особистості. &lt;br /&gt; 2. Фізична доступність як обов’язковий засадничий елемент подальшого реабілітаційного процесу. &lt;br /&gt; 3. Абілітація та відновлення побутових навичок. &lt;br /&gt; 4. Мобільність і просторове орієнтування як запорука подальшої соціалізації. 5. Комплексна реабілітація як шлях до подальшої соціалізації людини з інвалідністю. &lt;br /&gt; 6. Соціалізація як постійно діючий динамічний процес в життєдіяльності людини з інвалідністю. &lt;br /&gt; Надзвичайно знаковим є те, що на запрошення, розіслані Громадською радою при КМДА, відгукнулися Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю, Леся Станіславівна Петрівська, профільний заступник Київського міського голови, Марина Петрівна Хонда, а також представники всіх профільних департаментів Київської міської державної адміністрації, що є свідченням важливості та своєчасності піднятої теми. &lt;br /&gt; Розпочала захід Марина Петрівна Хонда, профільна заступниця Київського міського голови, Віталія Кличка, яка наголосила на тому, що надзвичайно важливою ознакою сьогодення є значний масштаб, якого нині набуває тема безбар’єрності. Зокрема, в Києві затверджено План Київського міського голови по створенню безбар’єрного середовища в різних аспектах людської життєдіяльності та для кожного з департаментів Київської міської ради. &lt;br /&gt; Після неї виступив В.Б. Петровський, голова ГО ВГО ВППІ та керівник Комітету, який є ініціатором та співорганізатором круглого столу, звернувся до учасників заходу, охарактеризувавши мету його проведення. Трохи згодом ми більш докладно зупинимося на його виступі по 2-му питанню порядку денного, оскільки саме за цим питанням він був співдоповідачем. &lt;br /&gt; Надзвичайно цікавим та змістовним виявився виступ Доктора психологічних наук, професор, професора кафедри психології факультету Національної педагогіки і психології Запорізького національного університету Євгена Анатолійовича Клопоти, який став першим з доповідачів по порядку денному круглого столу. Доповідач зупинився на психологічних аспектах інвалідності в цілому та втрати зору внаслідок поранення, наголосивши, що раптова втрата зору докорінно руйнує «я-образ» людини, що складався протягом її попереднього життя. Тож завдання психолога, який працює з особою, яка втратила зір, допомогти в побудові нового «я-образу», без чого людина не зможе реабілітуватися. Це надзвичайно складний і тривалий процес, але іншого шляху немає, а отже цей шлях має пройти кожна особа з інвалідністю, аби повернутися до повноцінного життя. &lt;br /&gt; Другим доповідачем по першому питанню і, водночас, ключовим доповідачем заходу став доктор психологічних наук, професор, кризовий психолог, полковник у відставці, завідувач кафедри психології Київського торгівельно-економічного університету Сергій Миколайович Миронець, який наголосив на тому, що нині, попри всі наявні проблеми в сфері реабілітації в цілому та психологічної реабілітації зокрема, вже зараз досвід України в цій царині готові досліджувати інші країни, оскільки він є найактуальнішим. Неможливо бездумно переймати досвід інших країн, оскільки він адаптований саме до місцевої специфіки, тож ми повинні, використавши найкраще з нього, побудувати власну стратегію. А для цього потрібно створити та будувати в подальшому єдину державну стратегію психологічної підтримки, без якої всі зусилля будуть марними. Доповідач зауважив, що війна дає поштовх для розвитку всіх сфер життєдіяльності і досвід, отриманий в цьому процесі, має бути в подальшому досліджений і систематизований. Наостанок Сергій Миколайович зауважив, що одним з ключових завдань психологічної реабілітації є навчити людину прислухатися до своєї природи. &lt;br /&gt; Ще один доповідач, який також виступав по першому питанню порядку денного, пан Андрій Омельченко, засновник та керівник ГО «Центр підтримки «Атлант», мережі мобільних груп психологічної підтримки військових та їх родин, розповів присутнім про наявний в організації досвід психологічної підтримки та допомоги військовим, практичні аспекти цього процесу та його окремі складові. Андрій запропонував чітко регламентувати діяльність відомств: хто за що відповідає, хто яким питанням займається і як вони взаємодіють між собою. Саме така взаємодія та регламентація, на думку доповідача, сприятиме наданню кваліфікованої психологічної підтримки ветеранам та учасникам бойових дій, в тому числі тих, хто отримав інвалідність. Другим важливим кроком в цьому напрямку має стати напрацювання законопроєкту по психологічній підтримці ветеранів та учасників бойових дій, в тому числі тих, хто отримав інвалідність, що, безумовно, є надзвичайно важливим в ситуації, що склалася. &lt;br /&gt; По другому питанню порядку денного першим доповідачем виступив Доктор архітектури, дійсний член Української академії архітектури, Заслужений архітектор України, професор Київського Національного університету будівництва та архітектури Вадим Володимирович Куцевич, який розповів про напрямки та перспективи створення безбар’єрного середовища в царині архітектури. В цьому році численні роботи численні роботи студентів Київського Національного університету будівництва та архітектури на отримання бакалаврського та магістерського звання присвячені проєктуванню сучасних реабілітаційних центрів, які будуть повністю доступними для всіх нозологій інвалідності. Доповідач запропонував винести кращі проєкти на розгляд Київради, надавши їх авторам можливість в перспективі втілити їх в життя. &lt;br /&gt; У виступі по цьому питанню Володимир Борисович Петровський, голова ГО ВГО ВППІ, дав оцінку стану доступності в місті Києві. Основний час виступу був присвячений аналізу результатів моніторингу громадськими організаціями об’єктів безбар’єрності, на облаштування яких в 2024 році виділені кошти з київського міського бюджету. Зараз не будемо зупинятися докладно цьому виступі, оскількидоповідач планує присвятити цьому аналізу окрему публікацію, тут хотілося б відзначити лише те, що найкращою роботою по моніторингу виявилися результати в Дарницькому районі міста Києва, яку здійснила громадська організація «Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів», а отже особисто робота володимира Петровського, як експерта, і робота нашої команди не лише була визнана найкращою, а й те, що жоден інший район з експертами і об’єднаннями громадян в тому числі, не підготували належним чином кваліфікованих експертних висновків. А рекомендацій не надали жодної взагалі. Крім того, сім планів інклюзивної реконструкції були завізовані не громадськими організаціями, а підприємствами громадських організацій, що є порушенням встановлених вимог, а один район, за даними, отриманими нами з офіційних джерел, взагалі не їх завізував. Вже не кажучи про те, що інклюзивні плани 2-х районів завізовані різними підприємствами однієї і тієї ж громадської організації, навіть на перший погляд мають суттєві порушення, навіть за первинними документами, згідно яких має здійснюватися реконструкція, що викликає низку запитань до рівня кваліфікації експертів. І тепер, коли прийде час відповідати або за підготовку неякісних первинних документів, або за неякісне виконання будівельних робіт внаслідок недостатньо якісного моніторингу чи відсутності об’єктивного висновку і фахових рекомендацій, або відсутності контролю, бо висновків та рекомендацій, на підставі яких здійснюватиметься контроль, не існує, відповідати буде нікому. Саме для цього необхідний системний підхід і угода між розробником проєктної документації та громадською організацією-експертом з чіткою відповідальністю сторін, а також кваліфікований висновок, в якому відображені результати виконання цієї угоди й рекомендації, бо з урахуванням існуючих реалій, в тому числі – будівельних, при підготовці первинних документів неможливо передбачити все з причин, незалежних від виконавця. І діяльність експертних груп (а фахових експертів можна порахувати на пальцях рук)має здійснюватися на постійній основі, бо це стосується широкого спектру створення безбар’єрного простору в усіх сферах життєдіяльності суспільства, з контролем створення безбар’єрного простору на різних його етапах. Що, безумовно, буде відображено в резолюції круглого столу. &lt;br /&gt; Виступ Уповноваженої київської міської ради з питань людей з інвалідністю, Лесі Станіславівни Петрівської в першу чергу стосувався побудови інклюзивного простору. Всі об’єкти інфраструктури нашого міста, незалежно від їх призначення, мають стати дійсно доступними, а для цього потрібна і навіть необхідна постійна співпраця з громадянським суспільством. Абілітації та відновленню побутових навичок був присвячений виступ голови Київської міської організації Українського товариства сліпих, заступника директора Київського підприємства № 2 Українського товариства сліпих, Виктора Володмировича Романюка. Жодну людину в залі не залишила байдужою історія реабілітації дівчини Каті, яка, попри всі труднощі, навчилася самостійно себе обслуговувати. &lt;br /&gt; До певної міри, виступ попереднього доповідача доповнив віце-президент Громадської спілки “Сучасний погляд” Микола Дубов, який в своїй доповіді по 4-му питанню порядку денного розповів про сучасні можливості реабілітації осіб з вадами зору на базі перебування в реабілітаційних центрах. Хотілося б зауважити, що в цілому значна кількість виступаючих на круглому столі торкалася саме теми реабілітації осіб, втратили зір, адже за міжнародною класифікацією, саме ця категорія інвалідності вважається найважчою, зважаючи на те, що 90% інформації людина отримує за допомогою зору і втрата цієї можливості перетворюється для неї на, без перебільшення, катастрофу. Повертаючись до доповіді пана Миколи, зауважу, що він наголосив на тому, що реабілітаційний процес має розпочатися якомога швидше і бути комплексним та системним, що неможливо без взаємодії з органами державної та місцевої влади, адже насправді такий процес є надзвичайно дороговартісним, і системно проводити його навіть за кошти грантів просто неможливо. &lt;br /&gt; Живе зацікавлення присутніх викликав надзвичайно емоційний та змістовний виступ завідувачки відділом краєзнавства Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, пані Тетяни Серебреннікової, яка розпочала доповіді по 5-му пункту порядку денного. Виступ був присвячений комплексній реабілітації українських військових та членів їх родин засобами культури і мистецтва. Ми співпрацюємо з пані Тетяною протягом багатьох років, а отже, добре знаємо, що втілювані нею проєкти «Сорочка для захисника» (власноруч вишиті сорочки для наших захисників) та «Льоля-марафон» (вишиті сорочки для немовлят, що народилися передчасно) дійсно є надзвичайно дієвими засобами реабілітації, зняття стресу, допомоги жінкам, що отримали психологічні травми. І цей досвід заслуговує на те, аби вийти за межі нашого міста і бути розповсюдженим по всій території України. &lt;br /&gt; Проблемам створення екосистеми цілісної, комплексної, інтегральної реабілітації постраждалих від війни та забезпеченню цілісного здоров’я мешканців міста Києва, а також створенню інтегральної моделі «Громади людяності» був присвячений виступ член-кореспондента Національної академії педагогічних наук України, доктор філософських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, голова правління Товариства «Знання» України, президент Університету сучасних знань Василя Івановича Кушерця. &lt;br /&gt; Надзвичайно цікавим та обнадійливим досвідом створення інклюзивного середовища поділилася професорка, доктор філософських наук, директор інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна» Наталія Віталіївна Барна в своїй доповіді «Кращі практики інклюзивності: 25-річний досвід Університету «Україна». Безумовно, досвід університету «Україна», який на сьогодні є лідером в царині створення інклюзивного середовища, заслуговує на вивчення, а напрацювання колег в перспективі мають бути втілені по всій території нашої держави. &lt;br /&gt; Останній пункт порядку денного круглого столу був присвячений проблемам соціалізації осіб з інвалідністю, зокрема – і тих, хто отримав інвалідність внаслідок участі в бойових діях на території України, починаючи з 2014 року. Ролі громадських організацій в соціалізації осіб з інвалідністю був присвячений виступ Оксани Віталіївни Марухленко, доктора наук з державного управління, завідувачки кафедри управління факультету економіки та управління Київського столичного університету імені Бориса Гринченка. Дійсно, причетність до діяльності певної громадської організації є об’єднуючим фактором для цієї категорії населення нашої країни, що сприяє їх соціалізації та адаптації. Завершив порядок денний виступ Катерини Вікторівни Ващенко, юристка, помічниця депутата Київського міської ради Віталія Нестора, в якому доповідачка розповіла про проблеми щодо готовності суспільства до співпраці із тим, хто звільнився з лав ЗСУ в звʼязку з пораненням та отриманням інвалідності, а також деякі аспекти соціалізації осіб з інвалідністю. &lt;br /&gt; Підсумовуючи сказане, головуючий круглого столу закликав присутніх подати свої пропозиції до резолюції, яка буде підготовлена за підсумком його проведення та, відповідно, доведена до відома органів влади, як на державному, так і на місцевому рівнях. На цьому порядок денний заходу був вичерпаний і засідання завершилося. Нагадуємо, що до кінця поточного тижня я очікую на конструктивні пропозиції, які будуть включені до резолюції заходу. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Подивитися повну трансляцію заходу можна, перейшовши за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=Svi0JROhWK4</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/kruglij_stil_bezbar_ernij_prostir_jak_bagatofunkcionalnij_mekhanizm_kompleksnoji_reabilitaciji_vijskovikh_ta_civilnikh_osib_z_invalidnistju/2024-04-11-591</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/kruglij_stil_bezbar_ernij_prostir_jak_bagatofunkcionalnij_mekhanizm_kompleksnoji_reabilitaciji_vijskovikh_ta_civilnikh_osib_z_invalidnistju/2024-04-11-591</guid>
			<pubDate>Thu, 11 Apr 2024 08:37:51 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Вірші лауреатів Поетичного рушника - 2023</title>
			<description>Творче слово “Поетичного рушника – 2023) &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ось і підійшов до свого завершення тринадцятий сезон Всеукраїнського фестивалю-конкурсу “Поетичний рушник”. Сезон, хоч і був непростий, але разом із тим, як завжди, цікавий та багатий на несподіванки. Цьогоріч головним партнером Всеукраїнського фестивалю-конкурсу &quot;Поетичний рушник&quot; став LitCom - мобільний застосунок про книги (відгуки, рецензії, читацькі враження, обмін думками, а також літературні подкасти). Усі учасники, які здобули 1, 2, 3 місця отримали в подарунок книгу, яка щойно вийшла і навіть не встигла потрапити до книгарень - &quot;Вежа через [О]&quot; Луцької літературної резиденції (lulitres.сom) з ексклюзивними текстами Забужко, Кідрука, Лаюка, Калитко, Дереша. Переможці кожної номінації, &lt;br /&gt; крім книги, отримали також бездротові навушники від LitCom. А володарка гран-прі додатково має ще один книжковий подарунок - унікальну двомовну збірку – поезії шести українських поеток &quot;Nie zabrałam z sobą radości&quot;, видану цьогоріч у Вар...</description>
			<content:encoded>Творче слово “Поетичного рушника – 2023) &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ось і підійшов до свого завершення тринадцятий сезон Всеукраїнського фестивалю-конкурсу “Поетичний рушник”. Сезон, хоч і був непростий, але разом із тим, як завжди, цікавий та багатий на несподіванки. Цьогоріч головним партнером Всеукраїнського фестивалю-конкурсу &quot;Поетичний рушник&quot; став LitCom - мобільний застосунок про книги (відгуки, рецензії, читацькі враження, обмін думками, а також літературні подкасти). Усі учасники, які здобули 1, 2, 3 місця отримали в подарунок книгу, яка щойно вийшла і навіть не встигла потрапити до книгарень - &quot;Вежа через [О]&quot; Луцької літературної резиденції (lulitres.сom) з ексклюзивними текстами Забужко, Кідрука, Лаюка, Калитко, Дереша. Переможці кожної номінації, &lt;br /&gt; крім книги, отримали також бездротові навушники від LitCom. А володарка гран-прі додатково має ще один книжковий подарунок - унікальну двомовну збірку – поезії шести українських поеток &quot;Nie zabrałam z sobą radości&quot;, видану цьогоріч у Варшаві, а також мерч від LitCom. &lt;br /&gt; Дякуємо кожному дочетному до проведення заходу, кожному конкурсанту. Фестиваль-конкурс існує, поки у нього є ви. Будемо раді зустрічі в рамках чотирнадцятого сезону. Наразі ж, охоче ділимося з усіма поціновувачами творчого слова посиланням на аудіозбірку, до якої увійшли твори лауреатів “Поетичного рушника – 2013). Та заразом додаємо ці ж твори у, так би мовити, класичному форматі. &lt;br /&gt; Усім мирного неба, здоров’я, подальших творчих здобутків. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Посилання на аудіозбірку: &lt;br /&gt; https://youtu.be/6cDA_tPvwpM?si=pYWCslYmskoe2uaT &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Твори лауреатів Всеукраїнського фестивалю-конкурсу &lt;br /&gt; “Поетичний рушник – 2023” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; ГРАН-ПРІ &lt;br /&gt; Марина Провоторова – м. Сєвєродонецьк Луганської області, тимчасово м. Чернівці. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Я хочу додому &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Я хочу додому… &lt;br /&gt; Попрати фіранки &lt;br /&gt; і вимити вікна – стрічати весну… &lt;br /&gt; Я хочу додому... &lt;br /&gt; Із самого ранку &lt;br /&gt; Вчинити опару на хліб запашну… &lt;br /&gt; Я хочу додому… &lt;br /&gt; Полити всі квіти, &lt;br /&gt; На хвильку присісти і випити чай… &lt;br /&gt; Я хочу додому, &lt;br /&gt; Де бавились діти, &lt;br /&gt; Де фото сімейне, любов зазвичай… &lt;br /&gt; Я хочу додому… &lt;br /&gt; Зайти до сусідки, &lt;br /&gt; Обмовитись жартом: “Так, звісно ж, по сіль”… &lt;br /&gt; Я хочу додому, &lt;br /&gt; Та я ж бозна-звідки… &lt;br /&gt; І дім мій – де відчай, де смуток, де біль… &lt;br /&gt; Я хочу додому… &lt;br /&gt; &lt;br /&gt; НОМІНАЦІЯ “ПОЕЗІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; I місце &lt;br /&gt; Степан Підлужний – м. Львів. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; З “Абетки” &lt;br /&gt; Г та Ґ &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Дітки песика звуть “гава”; &lt;br /&gt; Рід воронячий — це ґава. &lt;br /&gt; Голуб у маляток — “гуля”; &lt;br /&gt; Впав, ударився — є ґуля. &lt;br /&gt; У футбол потрібно грати; &lt;br /&gt; На вікні решітка — ґрати. &lt;br /&gt; У неволі терплять гніт; &lt;br /&gt; Те, що в лампі, в свічці — ґніт. &lt;br /&gt; Ґ &lt;br /&gt; “Ґ” не обминай ніколи, &lt;br /&gt; Бо й санчата є — ґринджоли; &lt;br /&gt; Ґвалт (шум-гам) і овід — ґедзь, &lt;br /&gt; Ґречність (але гречка, грець). &lt;br /&gt; Кілька “Ґ” ще наостанок: &lt;br /&gt; Ґудзик, ґрунт, ґирлиґа, ґанок... &lt;br /&gt; Й іншомовні є між них. &lt;br /&gt; А заглянь лиш у словник. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; II місце &lt;br /&gt; Марія Дем’янюк – м. Хмельницький. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Оберіг для татусів &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ти питаєш що я роблю, &lt;br /&gt; Моя люба нене? &lt;br /&gt; Ангеликів з ниточок &lt;br /&gt; З сердечком черленим. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Крила ніжно-голубі, &lt;br /&gt; Мов блакитне небо, &lt;br /&gt; Сукня жовто-промениста, &lt;br /&gt; Така, як у тебе. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Очі дуже добрі й мудрі, &lt;br /&gt; Як в нашого тата, &lt;br /&gt; Україну, він казав, &lt;br /&gt; Берегтиме свято. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; А мені на вушко ще &lt;br /&gt; Шепотів тихенько: &lt;br /&gt; Сину, прошу, потурбуйся &lt;br /&gt; Про сестричку й неньку. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Я Ангеликів змайструю &lt;br /&gt; Багато-багато — &lt;br /&gt; Буде гарний оберіг &lt;br /&gt; У кожного тата. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; III місце &lt;br /&gt; Михайло Милий (Михайло Мілян) – м. Костянтинівка Донецької області, тимчасово м. Львів. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Навіщо кашу їсти &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ну навіщо кашу їсти, &lt;br /&gt; Як цукерки поруч є &lt;br /&gt; Шоколадні із желе? &lt;br /&gt; І корисні, і барвисті, &lt;br /&gt; Їх смоктати можна й гризти – &lt;br /&gt; Дід мені частенько шле. &lt;br /&gt; Ну, навіщо кашу їсти, &lt;br /&gt; Як цукерки поруч є? &lt;br /&gt; Я усі зумів би з&apos;їсти, &lt;br /&gt; Хоч і є одне але… &lt;br /&gt; Та мені не буде зле. &lt;br /&gt; Треба ближче до них сісти. &lt;br /&gt; Ну, навіщо кашу їсти? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; НОМІНАЦІЯ “ІНТИМНА ЛІРИКА” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; I місце &lt;br /&gt; Ганна Серпутько – м. Київ. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; * * * &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Півмісяць лимону в ароматному чаї &lt;br /&gt; Зігріє нам душі й розвіє довкола печалі, &lt;br /&gt; Налаштує наш вечір на таємну розмову. &lt;br /&gt; Після безлічі років розлуки ми зустрілися знову &lt;br /&gt; Не за келихом пива, а за чашкою чаю... &lt;br /&gt; Хвилин десять – ми просто мовчали, &lt;br /&gt; Бо, вже, ніби, й не рідні, проте, ще й не зовсім далекі. &lt;br /&gt; Та розмову таємну було розпочати нелегко, &lt;br /&gt; За чаєм... &lt;br /&gt; Як раніше, трималися ніжно за руки, &lt;br /&gt; Ніби й не було тих клятих років розлуки. &lt;br /&gt; І вдивлялися в очі: &lt;br /&gt; Пильно, спрагло, ніжно, охоче... &lt;br /&gt; Пів ночі... &lt;br /&gt; Таємниця розмови ховалась у тиші мовчання знову... &lt;br /&gt; Наші очі так майстерно творили цю таємну розмову... &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; II місце &lt;br /&gt; Христина Фоміна – м. Українка Київської області. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Намріяне кохання &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Це так нестерпно знати й чути, &lt;br /&gt; що в інших ти живеш світах. &lt;br /&gt; А я не можу вже забути &lt;br /&gt; Кохання наше, що як птах. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ми розминулися у часі, &lt;br /&gt; і наші розійшлись стежки. &lt;br /&gt; І серед днів, мов диких хащів, &lt;br /&gt; мені до тебе знов брести. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ми розминулись на планеті, &lt;br /&gt; де ще багато жити днів. &lt;br /&gt; Тебе нема серед поетів, &lt;br /&gt; ти не почуєш моїх слів. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Проте живеш у моїх мріях, &lt;br /&gt; допоки буду я жива. &lt;br /&gt; І ця сльоза на тихих віях – &lt;br /&gt; то радше вдячність, не журба. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Перекидаю день від втоми &lt;br /&gt; за спину ночі, за світання. &lt;br /&gt; Я так чекаю тебе вдома, &lt;br /&gt; моє намріяне кохання. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; III місце &lt;br /&gt; Тетяна Франц – с. Тудорковичі Львівської області. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; * * * &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Від променів сонця сховатись в куточку, &lt;br /&gt; Вдягнути на себе його сорочку, &lt;br /&gt; І замість кави, коньяк в горнятку, &lt;br /&gt; У галереї фото на згадку. &lt;br /&gt; &lt;br /&gt; Вже кілька днів не дзвонив і не пише, &lt;br /&gt; Замість гудків в телефоні, лиш тиша, &lt;br /&gt; Де він, і що з ним, їй невідомо, &lt;br /&gt; Одначе, уперто чекає додому. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Музика фоном в квартирі лунає, &lt;br /&gt; Вона на нього смиренно чекає, &lt;br /&gt; Забуті друзі, знайомі, родина, &lt;br /&gt; Вона без нього, лиш половина. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Серце здригнеться й заб&apos;ється частіше, &lt;br /&gt; Лиш телефон розірве дивну тишу, &lt;br /&gt; Вона підніме і голос знайомий: &lt;br /&gt; “Кохана… живий… повертаюсь додому!” &lt;br /&gt; &lt;br /&gt; &lt;br /&gt; НОМІНАЦІЯ “МІЙ РІДНИЙ КРАЙ” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; I місце &lt;br /&gt; Ігор Дах – м. Червоноград Львівської області. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; * * * &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Знов нині на сирій стерні, &lt;br /&gt; Де вчора ще гойдався колос, &lt;br /&gt; Здалека чується мені &lt;br /&gt; Тужливий перепілчин голос. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Вже місяць молодий серпом &lt;br /&gt; П&apos;янкі тумани жне ночами, &lt;br /&gt; Зірки розсипались зерном, &lt;br /&gt; А печі пахнуть калачами. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Крокує серпень по землі &lt;br /&gt; І лиш, як осінь ясночола &lt;br /&gt; Розгубить яблука в зелі, &lt;br /&gt; Злетить у вись, за видноколо. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; II місце &lt;br /&gt; Галина Мороз – м. Вишгород Київської області. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Прохання ведмедика із Гостомеля &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Забери мене, забери, &lt;br /&gt; Страшно, моторошно і я боюся. &lt;br /&gt; Я прошу тебе, забери! &lt;br /&gt; Де ти ходиш, моя Ганусю? &lt;br /&gt; Я ж найкращим для тебе був, &lt;br /&gt; Ти зі мною спати лягала. &lt;br /&gt; Нам матуся твоя обом &lt;br /&gt; Колискову пісню співала. &lt;br /&gt; Тут безлюдно і холодно так , &lt;br /&gt; Вітер з протягів звів хорище. &lt;br /&gt; Їздить ще невгамовний танк &lt;br /&gt; І стріляє і куля свище. &lt;br /&gt; Я не вірю, що зрадила ти. &lt;br /&gt; За тебе тепер дуже хвилююсь. &lt;br /&gt; Забери, мене, забери, &lt;br /&gt; Я в проханні єдинім марнуюсь! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; *марнуюсь – постійно думаю &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; III місце &lt;br /&gt; Алла Диба – м. Київ. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Війна &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Громи в зеніті плавили ракети &lt;br /&gt; І блискавками розсікали хмари, &lt;br /&gt; Здригалися будинки й дзвони в церкві, &lt;br /&gt; Кипіло море, закипав метал, &lt;br /&gt; Ліси свічками згаслими вставали… &lt;br /&gt; …Медичка з Харкова і захисник з Волині &lt;br /&gt; Під ґвалт сирен, пожарища й руїни &lt;br /&gt; Ступали вдвох – щасливі! – до вінця. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; НОМІНАЦІЯ “РОНДЕЛЬ” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; I місце &lt;br /&gt; Марія Фоміна – с. Сошників Київської області. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; * * * &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Який красивий ранок у селі: &lt;br /&gt; Бузок цвіте, нарциси і тюльпани, &lt;br /&gt; Кульбаби у саду – одвічні панни, &lt;br /&gt; Туман бреде по зоряній ріллі. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Здається, світ нітрохи не змалів, &lt;br /&gt; Все, як було, у звабі незрівнянній. &lt;br /&gt; Який красивий ранок у селі: &lt;br /&gt; Бузок цвіте, нарциси і тюльпани. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; На мить я забуваю про жалі, &lt;br /&gt; Про горе, біль і про пекучі рани. &lt;br /&gt; Весна красу несе і сподівання &lt;br /&gt; На крилах миролюбних журавлів. &lt;br /&gt; Який красивий ранок у селі. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; II місце &lt;br /&gt; Наталія Бутук – м. Одеса. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; * * * &lt;br /&gt; &lt;br /&gt; Лісів осінніх позолота. &lt;br /&gt; Задума синявих порань. &lt;br /&gt; Ти серця ніжного не зрань &lt;br /&gt; Словами – шпичаками глоду; &lt;br /&gt; І не ховай ще пишну вроду &lt;br /&gt; За хмари зболених мовчань. &lt;br /&gt; Лісів осінніх позолота &lt;br /&gt; Задума синявих порань. &lt;br /&gt; Хоч линуть в трепетних висотах &lt;br /&gt; Журливі поклики прощань, &lt;br /&gt; Яскравим видивом клечань &lt;br /&gt; Збентежила весь світ природа. &lt;br /&gt; Лісів осінніх позолота! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; III місце &lt;br /&gt; Юрій Бабенко – смт Борова Київської області. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Єва &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ти – райський сад, і Єва в тім саду, &lt;br /&gt; Сни обіймаєш вітами-руками. &lt;br /&gt; Торкаю плід пошерхлими вустами, &lt;br /&gt; П’янію, п’ю зітхання на меду. &lt;br /&gt; Адаме-змію! – лиш почую – йду &lt;br /&gt; До тебе я. Поклич мене: «Адаме». &lt;br /&gt; Ти – райський сад, і Єва в тім саду, &lt;br /&gt; Сни обіймаєш вітами-руками. &lt;br /&gt; У Бога ми з тобою на виду, &lt;br /&gt; Сховатися б у темряві? У храмі? &lt;br /&gt; Він поміж нами завше, завше з нами. &lt;br /&gt; На смерть? Життя? На щастя? На біду? &lt;br /&gt; Ти – райський сад. Ти Єва в тім саду. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; НОМІНАЦІЯ “ПРИСВЯТИ” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; I місце &lt;br /&gt; Людмила Шостацька – м. Хмельницький. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Давиду Якушину &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Остання нота. Може був акорд. &lt;br /&gt; Самотня скрипка. На щиті – скрипаль. &lt;br /&gt; Фонтаном – біль з розірваних аорт. &lt;br /&gt; Сум, сльози, невимовний жаль… &lt;br /&gt; Не замовкає музика у душах, &lt;br /&gt; Як цар Давид співав свої псалми &lt;br /&gt; Зіграв востаннє віртуоз Якушин – &lt;br /&gt; Смичок і скрипка, й він – проти війни. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; II місце &lt;br /&gt; Лілія Кравченко – м. Львів. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Вам пасують квіти &lt;br /&gt; (Галині Фесюк) &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; А Вам так пасують квіти: &lt;br /&gt; троянди рожево-білі. &lt;br /&gt; Вони біля Вас, мов діти, &lt;br /&gt; і Ви найгарніша в світі. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; А Вам так пасує сонце, &lt;br /&gt; оте, що сяє у небі. &lt;br /&gt; Тримайте його в долоньці, &lt;br /&gt; хай зігріва̓ при потребі. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; А Вам так пасує усміх, &lt;br /&gt; легенький і ледь лукавий. &lt;br /&gt; Нехай з Вами буде успіх &lt;br /&gt; завжди, як десерт до кави. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Вам просто пасує щастя, &lt;br /&gt; святкове, разом буденне. &lt;br /&gt; Готове до ніг упасти, &lt;br /&gt; казкове, чимось химерне. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; III місце &lt;br /&gt; Євген Познанський – м. Київ. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; 2023-му року &lt;br /&gt; (передноворічне) &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Коли гуркочуть «гради» та гармати, &lt;br /&gt; Чи може бути взагалі це свято? &lt;br /&gt; Чи може святкувати ще земля &lt;br /&gt; Цей рік – Кота, чи Зайця, чи Кроля? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Чи варто готувати нам гірлянди, &lt;br /&gt; Коли блекаут тягне чорні канти? &lt;br /&gt; Нащо та новорічна красота &lt;br /&gt; Й цей рік Кроля, чи Зайця чи Кота? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ні, треба! &lt;br /&gt; Бо найкраща в нас ялина – &lt;br /&gt; Це вільна наша, люба Україна. &lt;br /&gt; Тож, зустрічай сміливо, не вагайся, &lt;br /&gt; Цей рік новий: Кроля, Кота, чи Зайця. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Якої б там не був цей рік тварини &lt;br /&gt; Нехай він стане роком України! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; НОМІНАЦІЯ “ПОЕТИЧНА ХВИЛЯ” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; I місце &lt;br /&gt; Ярослава Горон – м. Львів. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Осінь &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; ти так негадано нежданно &lt;br /&gt; до мене, осене, прийшла. &lt;br /&gt; у вічі глянула туманно &lt;br /&gt; і мовчки погляд відвела. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; ти обняла мене за плечі, &lt;br /&gt; за руку лагідно взяла. &lt;br /&gt; прошепотіла «ще не вечір» &lt;br /&gt; і не прощаючись пішла. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; я навздогін тобі дивилась, &lt;br /&gt; перебираючи роки. &lt;br /&gt; у світлих спогадах губилась, &lt;br /&gt; свої бентежачи думки. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; гуляє вітер в верховітті, &lt;br /&gt; лякає смутком самоти, &lt;br /&gt; я не одна на білім світі, &lt;br /&gt; у мене, осене, є ти. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; II місце &lt;br /&gt; Ніна Габінська – м. Бориспіль Київської області. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Пише тато казку &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; День поніс за обрій сірий слізний смуток, &lt;br /&gt; Вже пливе свідомість змучена украй… &lt;br /&gt; Ліг на стіл тюльпанів жовтий сонний жмутик, &lt;br /&gt; Нагадав, що в воду ставити пора… &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Підіпру в долонях втому вечорову – &lt;br /&gt; В Телеграм-каналі «Татові казки». &lt;br /&gt; Вслухаюсь у голос, сповнений любові – &lt;br /&gt; Творить світ казковий воїн залюбки. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; І летить над світом по волокнах світла &lt;br /&gt; Казка про жирафу й щастя кольори… &lt;br /&gt; На смартфон диктує фронтові привіти &lt;br /&gt; Тато своїй доні різної пори. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Змішану із кров’ю він багнюку місить… &lt;br /&gt; Дим, вогонь і порох, гуркіт канонад. &lt;br /&gt; Ще й над головою та, з косою, висить… &lt;br /&gt; Він же дар свій ділить – Батько і Солдат! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; III місце &lt;br /&gt; Тетяна Комарніцька – м. Одеса. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Життя &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Вирує навкруги примарна мла. &lt;br /&gt; Світ замкнений в життєвій круговерті. &lt;br /&gt; Життя людини – рисочка мала &lt;br /&gt; Між датами народження та смерті. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Людина-пан, такі в нас відчуття, &lt;br /&gt; І цим на змія древнього ми схожі. &lt;br /&gt; Та волосинка нашого життя &lt;br /&gt; Тримається лише по волі Божій. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Шукати сенс життя, бо час летить, &lt;br /&gt; І цілі, до небесного дотичні. &lt;br /&gt; Людське життя – одна коротка мить, &lt;br /&gt; Але ця мить і визначає Вічність. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt; СПЕЦІАЛЬНА ВІДЗНАКА “Симпатія журі” &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Наталія Поспєлова – м. Вінниця. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; * * * &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Я йшла босоніж по траві &lt;br /&gt; І відчувала прохолоду, &lt;br /&gt; Схилялись квіти степові &lt;br /&gt; Від тихих кроків мого ходу. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Було усе таким легким &lt;br /&gt; І неосяжно безтурботним: &lt;br /&gt; І тиша, і туман, як дим, &lt;br /&gt; І свіжим ще, і не спекотним. &lt;br /&gt; &lt;br /&gt; Росою плакала листва, &lt;br /&gt; А сонце осушало сльози... &lt;br /&gt; Я йшла, спокійна і жива. &lt;br /&gt; І не було навкіл загрози. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; А ранок серце чарував &lt;br /&gt; Своєю ніжною красою. &lt;br /&gt; Мені натхнення дарував &lt;br /&gt; І бути дозволяв собою.</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/virshi_laureativ_poetichnogo_rushnika_2023/2024-03-14-590</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/virshi_laureativ_poetichnogo_rushnika_2023/2024-03-14-590</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:25:21 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Презентація в бібліотеці Світогляд, 08.03.24</title>
			<description>Вчора, 8 березня я отримала несподіваний, але від того не менш коштовний подарунок. Цей подарунок не відносився до категорії матеріальних цінностей, він був з тієї категорії, що живлять душу. Ну, скажімо, як криниця для Маленького принца. Хто читав, той зрозуміє, про що я. &lt;br /&gt; Так от, подарунок розпочався зі звичайної афіші, в якій значилася презентація нашої з Володимиром Петровським книги «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь», виданої видавництвом «Саміт-книга» (директор Іван Степурін»), за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України, а також невеличкий концерт пісень у виконанні Володимира Петровського. Аби не зловживати вашим терпінням, зауважу, що і моя презентація, в якій були розповідь про книгу та статті, що входять до неї, а також фотомандрівка музеями Григорія Сковороди в Україні, і концерт Володимира Петровського, до якого ввійшли такі пісні, як «Чари ночі» (слова Олександра Олеся, музика В. Безкоровайного), «Між іншим» (слова Ліни Костен...</description>
			<content:encoded>Вчора, 8 березня я отримала несподіваний, але від того не менш коштовний подарунок. Цей подарунок не відносився до категорії матеріальних цінностей, він був з тієї категорії, що живлять душу. Ну, скажімо, як криниця для Маленького принца. Хто читав, той зрозуміє, про що я. &lt;br /&gt; Так от, подарунок розпочався зі звичайної афіші, в якій значилася презентація нашої з Володимиром Петровським книги «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь», виданої видавництвом «Саміт-книга» (директор Іван Степурін»), за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України, а також невеличкий концерт пісень у виконанні Володимира Петровського. Аби не зловживати вашим терпінням, зауважу, що і моя презентація, в якій були розповідь про книгу та статті, що входять до неї, а також фотомандрівка музеями Григорія Сковороди в Україні, і концерт Володимира Петровського, до якого ввійшли такі пісні, як «Чари ночі» (слова Олександра Олеся, музика В. Безкоровайного), «Між іншим» (слова Ліни Костенко, музика Ольги Богомолець), «Фронтовий романс» (слова Богдана Назаренка, музика Володимира Петровського) та інші, відбулися і викликали неабияку зацікавленість присутніх. &lt;br /&gt; Але справжнім подарунком стала власне бібліотека та люди, що в ній працюють. З величезним захопленням ми слухали розповідь пані Ілони, директорки бібліотеки, про неймовірні експонати бібліотечної колекції вишивки, про те, як були облаштовані Киргизька вітальня та яким чином навіть неписьменні маленькі відвідувачі можуть знайти дитячу читальну залу (за чорними котиками на стіні, які й приведуть малюка до зали). Окрему кімнату в бібліотеці займає виставка унікальних світлин журналістки Манани Абашидзе «Сакартвело – любов моя», причому кожна світлина – це ніби окрема розповідь, зі своїм сюжетом та героями. А ще - село Світоглядівка з його чудовими сюжетними ляльками-мотанками, подібних яким я не бачила в жодному музеї. &lt;br /&gt; Чесно кажучи, бібліотека «Світогляд» видалася мені такою печерою скарбів, якою можна блукати не одну годину. І не одну годину слухати історії про ці скарби. Небайдужість, цікавість до світу та любов до своєї роботи - все це ми з величезним задоволенням бачимо в багатьох київських бібліотеках і радіємо цьому, адже важко перебільшити роль бібліотеки для формування справжнього духу української нації. &lt;br /&gt; Книги (а на стелажах я побачила не одне і не два улюблених видання), наші глядачі, які сміялися та плакали над виконуваними піснями та, затамувавши подих, дивилися презентацію, присвячену Григорію Сковороді, а також екскурсія бібліотекою вже по завершенні заходу, стали особисто для мене найкращим святковим подарунком. Хочеться вірити, що і наші з Володимиром Петровським презентація та концерт не розчарували слухачів. &lt;br /&gt; І так, мало не забулася. Книга «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь» була передана директорці бібліотеки «Світогляд», пані Ілоні Мітіній і поповнила книжковий фонд бібліотеки.</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/prezentacija_v_biblioteci_svitogljad_08_03_24/2024-03-14-589</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/prezentacija_v_biblioteci_svitogljad_08_03_24/2024-03-14-589</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:22:21 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Презентація в бібліотеці імені Наталії Забіли, 05.03.2024</title>
			<description>05 березня 2024 року в Київській дитячій бібліотеці імені Наталії Забіли, в рамках заходу, присвяченого 121 річниці з Дня народження видатної української поетеси, ми зі Світланою Петровською провели презентацію нашої книги «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь», виданої видавництвом «Саміт-книга» (директор Іван Степурін), за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України. Ми зі Світланою розповіли присутнім про історію створення цієї книги, а також про унікальність постаті Григорія Савича Сковороди та той неймовірний внесок, який він вніс в українську культуру в цілому та літературу зокрема. Доповідь не лише викликала неабияке зацікавлення в присутніх, але й запитання щодо життя та творчості видатного українського філософа, на які ми з задоволенням відповіли. &lt;br /&gt; Дякуємо керівництву бібліотеки за запрошення і дуже раді, що наша книжка викликає зацікавленість з боку читачів. Це є для нас надзвичайно важливим: бачити, як відроджується цікавість до українс...</description>
			<content:encoded>05 березня 2024 року в Київській дитячій бібліотеці імені Наталії Забіли, в рамках заходу, присвяченого 121 річниці з Дня народження видатної української поетеси, ми зі Світланою Петровською провели презентацію нашої книги «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь», виданої видавництвом «Саміт-книга» (директор Іван Степурін), за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України. Ми зі Світланою розповіли присутнім про історію створення цієї книги, а також про унікальність постаті Григорія Савича Сковороди та той неймовірний внесок, який він вніс в українську культуру в цілому та літературу зокрема. Доповідь не лише викликала неабияке зацікавлення в присутніх, але й запитання щодо життя та творчості видатного українського філософа, на які ми з задоволенням відповіли. &lt;br /&gt; Дякуємо керівництву бібліотеки за запрошення і дуже раді, що наша книжка викликає зацікавленість з боку читачів. Це є для нас надзвичайно важливим: бачити, як відроджується цікавість до української історії та культури і розуміти, що в цьому процесі є часточка і твоєї праці</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/prezentacija_v_biblioteci_imeni_nataliji_zabili_05_03_2024/2024-03-14-588</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/prezentacija_v_biblioteci_imeni_nataliji_zabili_05_03_2024/2024-03-14-588</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:20:20 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Запрошуємо на презентацію книги 08 березня 2024 року</title>
			<description>Шановні друзі, колеги, поціновувачі історії, культури та мистецтва! &lt;br /&gt; Запрошуємо всіх вас на презентацію нашої зі Світланою Петровською книги &quot;Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь&quot;, яка відбудеться 08 березня 2024 року в бібліотеці &quot;Світогляд&quot; (вул. Станіславського, 3), початок о 16:00 Під час презентації ми з вами дізнаємося про внесок Григорія Савича в українські культуру та мистецтво, прогуляємося музеями Сковороди. Думаю, цікаво буде всім. &lt;br /&gt; По завершенні презентації пропонуємо вашій увазі невеличкий концерт пісень в моєму виконанні, присвячений нашим чарівним, неповторним, неймовірним жінкам. &lt;br /&gt; Запорошуємо всіх бажаючих. Вхід вільний</description>
			<content:encoded>Шановні друзі, колеги, поціновувачі історії, культури та мистецтва! &lt;br /&gt; Запрошуємо всіх вас на презентацію нашої зі Світланою Петровською книги &quot;Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь&quot;, яка відбудеться 08 березня 2024 року в бібліотеці &quot;Світогляд&quot; (вул. Станіславського, 3), початок о 16:00 Під час презентації ми з вами дізнаємося про внесок Григорія Савича в українські культуру та мистецтво, прогуляємося музеями Сковороди. Думаю, цікаво буде всім. &lt;br /&gt; По завершенні презентації пропонуємо вашій увазі невеличкий концерт пісень в моєму виконанні, присвячений нашим чарівним, неповторним, неймовірним жінкам. &lt;br /&gt; Запорошуємо всіх бажаючих. Вхід вільний</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/zaproshuemo_na_prezentaciju_knigi_08_bereznja_2024_roku/2024-03-14-587</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/zaproshuemo_na_prezentaciju_knigi_08_bereznja_2024_roku/2024-03-14-587</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:18:53 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Презентація Світлани Петровської в Академії патрульної поліції, 29.02.24</title>
			<description>29 лютого 2024 року Світлана Петровська, голова Департаменту з питань освіти та культури ВГО ВППІ, провела презентацію в Академії патрульної поліції: &lt;br /&gt; В останній день зими я мала честь презентувати нашу з Володимиром Петровським книгу «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь» в бібліотеці Академії патрульної поліції (Київ). Трохи розповіла слухачам Академії про Григорія Сковороду, про те, чому численні ідеї Григорія Савича сьогодні є надзвичайно актуальними й злободенними, а також про історію створення нашої книги. &lt;br /&gt; По завершенні презентації, враховуючи, що в бібліотеці Академії саме діє виставка робіт викладачів та студентів Опішненського керамічного коледжу, розповіла слухачам Академії про те, яким є повний цикл роботи над гончарним виробом, якими є традиційні кольори та орнаменти опішненської кераміки, про видатних майстрів села Опішне, а також про те, як і коли був створений Національний музей-заповідник українського гончарства Опішному. Приємно, що лекц...</description>
			<content:encoded>29 лютого 2024 року Світлана Петровська, голова Департаменту з питань освіти та культури ВГО ВППІ, провела презентацію в Академії патрульної поліції: &lt;br /&gt; В останній день зими я мала честь презентувати нашу з Володимиром Петровським книгу «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь» в бібліотеці Академії патрульної поліції (Київ). Трохи розповіла слухачам Академії про Григорія Сковороду, про те, чому численні ідеї Григорія Савича сьогодні є надзвичайно актуальними й злободенними, а також про історію створення нашої книги. &lt;br /&gt; По завершенні презентації, враховуючи, що в бібліотеці Академії саме діє виставка робіт викладачів та студентів Опішненського керамічного коледжу, розповіла слухачам Академії про те, яким є повний цикл роботи над гончарним виробом, якими є традиційні кольори та орнаменти опішненської кераміки, про видатних майстрів села Опішне, а також про те, як і коли був створений Національний музей-заповідник українського гончарства Опішному. Приємно, що лекція зацікавила учасників і викликала велику кількість запитань, на які я з задоволенням відповіла. Приємним бонусом для присутніх виявилася можливість випробувати тональності свистунців з нашої приватної колекції, яку ми з Володимиром Петровським збираємо вже понад 40 років. Основою цієї колекції є свищики, створені опішненською майстринею Ганною Діденко. &lt;br /&gt; Дякую Оксані Вінтерле за запрошення, а всім учасникам презентації та лекції – за цікавість до української історії</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/prezentacija_svitlani_petrovskoji_v_akademiji_patrulnoji_policiji_29_02_24/2024-03-14-586</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/prezentacija_svitlani_petrovskoji_v_akademiji_patrulnoji_policiji_29_02_24/2024-03-14-586</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:17:42 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Засідання Колегії охорони здоров&apos;я, 01.03.2024</title>
			<description>01 березня 2024 року відбулася колегія Департаменту охорони здоров’я КМДА. Участь в колегії, спільно з керівниками медичних закладів Києва на чолі з Валентиною Григорівною Гінзбург, взяли голова Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики, Марина Анатоліївна Порошенко, Перший заступник голови КМДА, Микола Юрійович Поворозник, голови державних районних адміністрацій міста Києва, представники Громадської ради при Київській міській державній адміністрації: голова Громадської ради Геннадій Григорович Кривошея, представник Громадської ради Богдан Станіславович Назаренко, як військовий та людина, дотична до питань охорони здоров’я (адже охорони здоров’я військових на сьогодні є одним з самих пріоритетних завдань), я, як голова Комітету з питань охорони здоров’я та соціального захисту, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій, а також Сергій Миколайович Скрипка, заступник Голови очолюваного мною Комітету, який в першу чергу опікується ...</description>
			<content:encoded>01 березня 2024 року відбулася колегія Департаменту охорони здоров’я КМДА. Участь в колегії, спільно з керівниками медичних закладів Києва на чолі з Валентиною Григорівною Гінзбург, взяли голова Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики, Марина Анатоліївна Порошенко, Перший заступник голови КМДА, Микола Юрійович Поворозник, голови державних районних адміністрацій міста Києва, представники Громадської ради при Київській міській державній адміністрації: голова Громадської ради Геннадій Григорович Кривошея, представник Громадської ради Богдан Станіславович Назаренко, як військовий та людина, дотична до питань охорони здоров’я (адже охорони здоров’я військових на сьогодні є одним з самих пріоритетних завдань), я, як голова Комітету з питань охорони здоров’я та соціального захисту, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій, а також Сергій Миколайович Скрипка, заступник Голови очолюваного мною Комітету, який в першу чергу опікується в Комітеті питаннями охорони здоров’я. &lt;br /&gt; Не буду зупинятися на перебігу питань, що обговорювалися на Колегії, оскільки з ними можна ознайомитися за офіційними матеріалами Колегії, хочу підкреслити лише, що Колегія пройшла в конструктивній партнерській атмосфері, питання, які обговорювалися, є важливими та нагальними на сьогоднішній день як для міста Києва, так і для всієї України. Я, як голова Комітету, також мав можливість виступити з підсумковим словом від імені Громадської ради та очолюваного мною Комітету з питань охорони здоров’я та соціального захисту, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій Громадської ради при Київській міській державній адміністрації. Головним підсумком мого виступу стало те, що для вирішення проблем громадян міста Києва, пов’язаних з охороною їх здоров’я, особливо під час повномасштабного вторгнення, повинна бути спільна та якісна співпраця між Департаментом охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, як виконавчою владою в місті Києві, Постійною комісією Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики, як представником депутатського корпусу та Комітетом з питань охорони здоров’я та соціального захисту, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій Громадської ради при КМДА як представником громадянського суспільства в місті Києві. &lt;br /&gt; Маю відзначити, що розуміння цього є і у Департаменту охорони здоров’я, і у профільної Комісії Київради, і, безумовно, у Громадської ради при КМДА. Така співпраця постійно налагоджується, і участь Громадської ради в Колегії я підтвердженням моїх слів. Звичайно, така співпраця в обов’язковому порядку має забезпечити якісну роботу всіх механізмів в сфері охорони здоров’я для захисту киян, малозахищених верств населення нашого міста, і в першу чергу – людей з інвалідністю. А головне – якісне лікування та реабілітацію військових, наших захисників від збройної агресії рашистського загарбника. &lt;br /&gt; Дякую Сергію Миколайовичу Скрипці за люб’язно надані світлини засідання</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/zasidannja_kolegiji_okhoroni_zdorov_39_ja_01_03_2024/2024-03-14-585</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/zasidannja_kolegiji_okhoroni_zdorov_39_ja_01_03_2024/2024-03-14-585</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:13:29 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Переведіть мене через Майдан</title>
			<description>Переведіть мене через Майдан… &lt;br /&gt; В. Коротич &lt;br /&gt; Цього року новітня історія України поповнюється новими датами. Це десятиріччя Революції гідності, або Майдану, як його часто називають українці, десятиріччя безмежної мужності, жертовності та відданості наших героїв, що розділила життя країни на «до» та «після». &lt;br /&gt; І безмежної підлості сусідньої країни, яка, скориставшись нагодою, підступно заповзла на територію нашої держави і анексувала український Крим, а згодом – частину Донбасу та Луганщини. Це також стало водорозділом – «до» та «після». &lt;br /&gt; Третьою складовою межі, що пройшла по життю всіх, без виключення, наших співвітчизників, стала нерішучість країн-союзниць, тих, що в Будапешті гарантували Україні підтримку та допомогу, а потім лише вичікували та закликали нас до виважених дій, повторюючи, в кращих традиціях Євгенія Шварца «почекайте, може все ще обійдеться» (Євгеній Шварц «Звичайне диво»). Проте не обійшлося. &lt;br /&gt; В першу чергу сказане вище має відношення до ситу...</description>
			<content:encoded>Переведіть мене через Майдан… &lt;br /&gt; В. Коротич &lt;br /&gt; Цього року новітня історія України поповнюється новими датами. Це десятиріччя Революції гідності, або Майдану, як його часто називають українці, десятиріччя безмежної мужності, жертовності та відданості наших героїв, що розділила життя країни на «до» та «після». &lt;br /&gt; І безмежної підлості сусідньої країни, яка, скориставшись нагодою, підступно заповзла на територію нашої держави і анексувала український Крим, а згодом – частину Донбасу та Луганщини. Це також стало водорозділом – «до» та «після». &lt;br /&gt; Третьою складовою межі, що пройшла по життю всіх, без виключення, наших співвітчизників, стала нерішучість країн-союзниць, тих, що в Будапешті гарантували Україні підтримку та допомогу, а потім лише вичікували та закликали нас до виважених дій, повторюючи, в кращих традиціях Євгенія Шварца «почекайте, може все ще обійдеться» (Євгеній Шварц «Звичайне диво»). Проте не обійшлося. &lt;br /&gt; В першу чергу сказане вище має відношення до ситуації з анексією українського Криму, що відбулася 10 років тому. Добре пам’ятаю, як на той час всі ми буквально прикипіли до екранів телевізорів, не вірячи власним очам та вухам: невже в ХХ1 сторіччі в цивілізованих країнах може відбуватися таке свавілля та беззаконня? &lt;br /&gt; Так в Україну прийшла війна, прийшла разом з підступністю найближчого сусіда та байдужістю гарантів нашої безпеки. Просто з Майдану українські патріоти, що вистояли в пекельні лютневі дні та щойно поховали побратимів, пішли на війну зі світовим злом, яка триває й досі. І кінця цій війни поки не видно. &lt;br /&gt; Майдан не завершився 10 років тому остаточною перемогою, як ми щиро сподівалися. Так, барикади на Хрещатику розібрані, бруківка вулиць та Будинок профспілок відновлені, навколо не лишилося й сліду від згарища, яке вся країна побачила наприкінці лютого 2014 року. Проте Майдан залишився в душі кожного з нас і від того, наскільки достойно ми його перейдемо, нині залежить доля України, доля наших з вами дітей та онуків. &lt;br /&gt; І знов ми бачимо жертовність та силу духу наших воїнів, які, стікаючи кров’ю, боронять країну від значно численніших загарбників, самовідданість наших волонтерів та госпітальєрів, девізом яких є «все заради Перемоги». Їх обстрілюють нарівні з військовими і вбивають нарівні з військовими, вони не сплять ночами, бо просто не можуть спати від безмежної втоми, але лишаються кожен на своєму бойовому посту. Не можу не сказати добрих слів про наших з вами співгромадян, різних за віком та соціальним статусом, які, кожен на своєму місці, наближають Перемогу: випікають хліб та смаколики, плетуть маскувальні сітки, опікуються вимушеними переселенцями та ще багато іншого. Всі ці люди вийшли на свій особистий Майдан і не збираються його залишати ні за яких обставин. Честь їм і слава! &lt;br /&gt; Та, нажаль, кожного дня ми бачимо і інше: коригувальників ворожих атак з числа місцевих мешканців-зрадників, псевдопатріотів, які від душі бенкетують в розкішних ресторанах та на Мальдівах, українських громадян, що відсиджуються за кордоном не тому, що їм нікуди повертатися, а тому, що там нині тепліше та ситніше. Всі вони стоять по той бік Майдану, а отже, можуть вдягнути хоч по три вишиванки на душу, але від того не стануть українцями по духу. &lt;br /&gt; Майдан нікуди не подівся, ми так і не перетнули його в своєму житті, просто він для нас переріс у війну, тривалу та кровопролитну, яка, зрештою, дасть відповідь на питання: «Бути чи не бути Україні? Бути чи не бути всьому цивілізованому світу?». &lt;br /&gt; Сорок років Мойсей водив євреїв пустелею, поки не померли люди, що народилися в рабстві. Українці блукають цією пустелею вже більш ніж тридцять років, і кінця їй поки що не бачать. Хоча, напевне, визначення «блукають» не є коректним. Ми не блукаємо, ми робимо все від нас залежне, аби наш шлях став шляхом Перемоги. &lt;br /&gt; Але у євреїв принаймні, був Мойсей, який впевнено вів їх до мети. Що ж до української влади, то до неї є багато питань. Тим більше, що вона, тобто влада, так і не зуміла переконати величезну більшість пересічних українських громадян в тому, що нею робиться все можливе і неможливе заради Перемоги, захисту українців та, власне кажучи, існування України як держави. Нас можна переконати лише реальними діями та справами. І це той Майдан, який має перетнути в своїй свідомості влада. &lt;br /&gt; Зусиль частини суспільства (військових, волонтерів, патріотів в тилу) просто недостатньо для Перемоги, і закликати їх до об’єднання – марні слова, бо вони і так об’єднані спільною справою. Але ж владу, українську владу, обирають не лише патріоти, а й інші члени суспільства, в тому числі і ті, хто на різних територіях України ще солодко мріє про «радянський союз» та «братній рашистан», допомагає окупантам (таких, нажаль, теж вистачає), коригує ворожі обстріли, спрямовані на рідну землю. Їх, напевно, доведеться водити пустелею значно довше, аніж 40 років. Та й те невідомо, чи піде їм на користь ця дорога. &lt;br /&gt; Знов-таки, в перетині згаданого Майдану Україні мала б підтримати партнерська допомога інших країн, принаймні, тих, які колись нам її пообіцяли. Тим більше, що нині українська держава все більше нагадує греблю, яка ціною величезних зусиль стримує вал рашистського бруду на порозі Європи. Однак навіть зараз, коли ситуація дійсно є загрозливою і може швидко перетворитися в некеровану, ми чуємо здебільшого обіцянки та гарні слова, але не відчуваємо повноцінної підтримки¸ здатної нарешті переломити цю ситуацію на користь України. &lt;br /&gt; Весь цивілізований світ нині вбачається мені величезним Майданом, який всі ми, а не лише українці, маємо нарешті перейти, аби не втратити право називатися ЛЮДЬМИ. Як перетнути нам отой Майдан? &lt;br /&gt; Зазвичай я намагаюся не викладати такі довгі дописи. Але ці дні, кожен з яких, мов кров’ю, сочиться сумною пам’яттю, не дозволяють промовчати або залишатися осторонь. &lt;br /&gt; Наостанок мені хотілося б запропонувати вашій увазі пісню, яку в нашій країні, наскільки мені відомо, виконує лише одна людина – Володимир Петровський. Виконує неймовірно, по суті, давши цій пісні нове життя та нове прочитання. Мова йде про «Заповіт старого лірника» Віталія Коротича, з деякими правками і доповненнями, зробленими самим Володимиром Петровським. Правки знадобилися, оскільки пісня досить давня, вона була написана в 1971 році. На основі оригінального вірша виконавцем були зроблені правки, що відображають сучасні українські реалії. Уважний слухач одразу почує, що саме змінилося в пісні, які саме слова зробили її актуальною, як ніколи. Отже, «Заповіт старого лірника». Слова Віталія Коротича (доповнені Володимиром Петровським) , музика Сергія Нікітіна. Виконує Володимир Петровський &lt;br /&gt; https://www.youtube.com/watch?v=Qw51_r6F118&amp;list=PL42ogNbX1AIpwuL-7qifFO_YIQ-omXU6g&amp;index=16</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/perevedit_mene_cherez_majdan/2024-03-14-584</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/perevedit_mene_cherez_majdan/2024-03-14-584</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:11:46 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>До другої річниці повномасштабного вторгнення</title>
			<description>24 лютого 2024 року… Друга річниця повномасштабного вторгнення рашистської імперії в Україну. В цей день два роки тому на мирні українські міста впали перші ворожі снаряди та бомби, заридали рідні над першими загиблими, до кордонів рушили перші біженці. &lt;br /&gt; Так, на той час протягом майже восьми років війна тліла на сході країни, але розум відмовлявся осягнути, що вона може роззявити пащеку, аби остаточно перемолоти Україну своїми щелепами. Бо є речі, які непідвладні розуму. &lt;br /&gt; Між тим кривавий тиран з сусідньої країни, що називала себе братньою, вже готувався зробити останній, як йому вбачалося, крок й остаточно підкорити Україну та українців. Та, завдяки мужності, силі духу та незламності синів і дочок нашої країни, його загарбницьким мріям не судилося здійснитися. Кров, сльози та руїна йшли рука об руку з рашистськими загарбниками, а за ними залишалася чорна, як горе, випалена земля… Хай ця земля стане битим склом для тих, хто прийшов до нас зі зброєю, а їхні імена будуть прок...</description>
			<content:encoded>24 лютого 2024 року… Друга річниця повномасштабного вторгнення рашистської імперії в Україну. В цей день два роки тому на мирні українські міста впали перші ворожі снаряди та бомби, заридали рідні над першими загиблими, до кордонів рушили перші біженці. &lt;br /&gt; Так, на той час протягом майже восьми років війна тліла на сході країни, але розум відмовлявся осягнути, що вона може роззявити пащеку, аби остаточно перемолоти Україну своїми щелепами. Бо є речі, які непідвладні розуму. &lt;br /&gt; Між тим кривавий тиран з сусідньої країни, що називала себе братньою, вже готувався зробити останній, як йому вбачалося, крок й остаточно підкорити Україну та українців. Та, завдяки мужності, силі духу та незламності синів і дочок нашої країни, його загарбницьким мріям не судилося здійснитися. Кров, сльози та руїна йшли рука об руку з рашистськими загарбниками, а за ними залишалася чорна, як горе, випалена земля… Хай ця земля стане битим склом для тих, хто прийшов до нас зі зброєю, а їхні імена будуть прокляті навіки, як і ім’я їхнього недофюрера! &lt;br /&gt; Я вже показував цю пісню, однак мені хотілося б показати її знов, аби ми не забували, якою ціною оплачений кожен метр української землі, яку ціну платять тут і зараз наші незламні захисники. Нагадаю лишень, що я написав її 2 березня 2022 року, коли Україна та світ ще не знали про військові злочини росії в Бучі, Бородянці та на інших тимчасово окупованих територіях. &lt;br /&gt; Вірю, всіх, хто причетний до військових злочинів, тоді чи зараз, наздожене тричі заслужена ними кара. І буде ця кара невідворотною та жорстокою. &lt;br /&gt; Слава Україні! Героям слава! &lt;br /&gt; Свідомо викладаю пісню «Шлях до Голгофи» не в ютубному варіанті, оскільки він, через «занадто чутливі кадри» блокується ютубом. &lt;br /&gt; https://www.youtube.com/watch?v=9SYejTHLUBM&amp;list=PL42ogNbX1AIpwuL-7qifFO_YIQ-omXU6g&amp;index=25</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/do_drugoji_richnici_povnomasshtabnogo_vtorgnennja/2024-03-14-583</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/do_drugoji_richnici_povnomasshtabnogo_vtorgnennja/2024-03-14-583</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:10:32 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь</title>
			<description>21 лютого 2024 року в прес-центрі Київської міської державної адміністрації, як і було анонсовано, відбулася перша, однак, сподіваюся, не остання презентація нашої зі Світланою Петровською книги «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь». Нам дуже приємно, що, попри повітряну тривогу, яка, нажаль, вже стала невід’ємною частиною життя киян, на презентацію зібралося доволі багато наших колег, партнерів, друзів. Щиро дякую всім, хто знайшов час та можливість долучитися до нашого заходу. &lt;br /&gt; У вступному слові я наголосив на тому, що українська книга на сьогодні є невід’ємною складовою патріотичного виховання та ціложиттєвої освіти українських громадян. І той, хто не вивчає власну історію добровільно, згодом, можливо, примусово вивчатиме чужу. Сподіваюся, це не про нас з вами і не про нашу країну. І постать Григорія Савича Сковороди є в цьому сенсі знаковою для нашої держави, адже наш вітчизняний геній, поет, філософ є глибоко шанованим в усьому світі і одним з тих, хто пр...</description>
			<content:encoded>21 лютого 2024 року в прес-центрі Київської міської державної адміністрації, як і було анонсовано, відбулася перша, однак, сподіваюся, не остання презентація нашої зі Світланою Петровською книги «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь». Нам дуже приємно, що, попри повітряну тривогу, яка, нажаль, вже стала невід’ємною частиною життя киян, на презентацію зібралося доволі багато наших колег, партнерів, друзів. Щиро дякую всім, хто знайшов час та можливість долучитися до нашого заходу. &lt;br /&gt; У вступному слові я наголосив на тому, що українська книга на сьогодні є невід’ємною складовою патріотичного виховання та ціложиттєвої освіти українських громадян. І той, хто не вивчає власну історію добровільно, згодом, можливо, примусово вивчатиме чужу. Сподіваюся, це не про нас з вами і не про нашу країну. І постать Григорія Савича Сковороди є в цьому сенсі знаковою для нашої держави, адже наш вітчизняний геній, поет, філософ є глибоко шанованим в усьому світі і одним з тих, хто протягом майже трьохсот років лишається актуальним для нащадків, як був актуальним і для сучасників. &lt;br /&gt; Вітальні слова від Київської міської ради, Постійної комісії Київради з питань культури, туризму та суспільних комунікацій, очільницею якої є пані Вікторія, висловила Голова Комісії Вікторія В’ячеславівна Муха, зауваживши, що саме книговидання є одним з напрямків просвіти, патріотичного виховання і культурно-мистецького розвитку суспільства. Вікторія В’ячеславівна привітала всіх присутніх з виходом в світ книги, присвяченої Григорію Сковороді, та висловила впевненість в потрібності та важливості таких видань в подальшому. &lt;br /&gt; В презентації взяли участь Іван Миколайович Степурін директор видавництва «Саміт-книга», Ігор Миколайович Степурін, видавець, засновник та директор з проектів видавництва «Саміт-книга», а також Максим Володимирович директор державного підприємства «Центр захисту інформаційного простору України» Міністерства культури та інформаційної політики і державного підприємства «Центр захисту інформаційного простору України», яке забезпечує видання і розповсюдження для закладів культури України літератури для просвіти та культурно-мистецької освіти. громадян України. &lt;br /&gt; Дуже цікавими для всіх присутніх були виступи Віталія Вікторовича Коцура, ректора Переяславського університету Григорія Сковороди, який розповів про очолюваний ним університет та його історію, Василя Леонідовича Дудара, проректора Університету, що розповів про поточну роботу закладу, Наталії Федорівни Юхименко, директорки єдиного в світі Центру Сковородинознавства, що діє при Переяславському університеті, та Ольги Іванівни Шкири, директорки бібліотеки, яка розповіла про історію бібліотеки та величезний бібліотечний фонд Григорія Сковороди, який ми одразу і поповнили своєю книгою. &lt;br /&gt; Світлана Петровська в своєму виступі розповіла про те, як виник задум книги, а також про історію її створення та тематику статей, що ввійшли до збірки. &lt;br /&gt; Голова Всеукраїнського координаційного бюро Міжнародної громадсько-державної програми «Освіта дорослих України», що діє за сприяння Міжнародного інституту ціложиттєвого навчання ЮНЕСКО, професор психології Сергій Іванович Болтівець як професор та науковець розповів про важливість постаті Григорія Савича для історії та культури України, його роль і значення в процесі патріотичного виховання, про світи, ціложиттєвої освіти, підкресливши ту велику роботу, яку проводить очолювана ним програма «Освіти дорослих України». А також розповів про багаторічну роботу, яку здійснює Тиждень освіти дорослих спільно з ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» по ціложиттєвій освіті та патріотичному вихованню, що стосується процесів, та політичних й культурно-мистецьких постатей, які внесли внесок у велич української нації, її розвиток та її незалежність та зокрема – Григорія Савича Сковороди. Одним з результатів цієї роботи і стала підготовка та видання книги «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь». &lt;br /&gt; Цікавим і змістовним був виступ члена Громадської ради при КМДА, голови Комітету з питань розвитку підприємництва, комунальної власності, торгівлі, житлово-комунальної інфраструктури та інформаційних-комунікаційних технологій, історика за фахом Олександра Петровича Лисенка. Він також є членом Комітету охорони здоров’я та соціальної політики, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій Громадської ради, і проводить величезну діяльність не лише як керівник очолюваного ним Комітету, але й в сфері соціальної політики та культури. Хотілося б відзначити, що багато роботи в означених напрямках я, як керівник профільного Комітету з питань соціальної політики та член Комітету з питань культури, маю змогу ефективно виконувати саме за підтримки таких громадських діячів, як Олександр Лисенко. І, безумовно, як історик, Олександр Петрович фахово висвітлив роль та значення Григорія Сковороди для українського суспільства й нагальну необхідність і актуальність філософського вчення останнього в сучасних реаліях. &lt;br /&gt; Присутні на презентації представники бібліотечної спільноти, Олег Олегович Сербін, директор Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого, Тетяна Арсеніївна Скирда, співробітниця цієї ж бібліотеки, та Зоя Антонівна Логвиненко, представниця ЦБС Голосіївського району, висловили сподівання, що найближчим часом подібні презентації відбудуться і в цих бібліотеках. &lt;br /&gt; А це означає, що у нашої книги попереду цікаві зустрічі з зацікавленими читачами, що, безумовно, дуже приємно та водночас важливо для нас, її авторів. &lt;br /&gt; Дякуємо за підтримку Міністерству культури та інформаційної політики України (міністр Ростислав Карандєєв), в рамках програми якого, приуроченої до 300-річчя великого українського філософа, була видана наша книга, видавництву «САМІТ-книга» (директор Іван Степурін), безпосередньому видавцю книги, та всім, хто надихав і підтримував нас в процесі її написання. &lt;br /&gt; Дякуємо за участь у заході Постійній Комісії з питань культури, туризму та суспільних комунікацій в Київська міська рада (Голова Вікторія Муха), Департамент суспільних комунікацій КМДА (Директор Мірослава Смірнова), завдяки підтримці якого презентація відбулася саме на цій локації, Громадська Рада при КМДА 2021-2023 (голова Геннадій Кривошея), Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого (директор Олег Сербін), Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ, м. Київ (директорка Ольга Романюк), Університет Григорія Сковороди в Переяславі (ректор Віталій Коцур), ЦБС Голосіївського району міста Києва та всім учасникам презентації книги Володимира та Світлани Петровських «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь».</content:encoded>
			<link>https://vuppi.at.ua/news/grigorij_skovoroda_toj_chija_sovist_jak_chistij_krishtal/2024-03-14-582</link>
			<dc:creator>vuppi</dc:creator>
			<guid>https://vuppi.at.ua/news/grigorij_skovoroda_toj_chija_sovist_jak_chistij_krishtal/2024-03-14-582</guid>
			<pubDate>Thu, 14 Mar 2024 19:08:51 GMT</pubDate>
		</item>
	</channel>
</rss>