Вітаю Вас Гість!
13:47 Таємниці та загадки Андріївського узвозу. Захід відокремленого підрозділу ГО ВГО ВППІ | |
| Печерська місцева (районна в місті Києві) організація ВГО ВППІ, за фінансової підтримки Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, 26 червня 2021 року провела екскурсію під назвою «Таємниці і загадки Андріївського узвозу». Як зрозуміло з назви, учасники заходу прогулялися найдавнішою вулицею нашого міста, яка протягом 1500 років зберегла свою довжину та напрямок, дізналися про те, чому обов’язково пропаде те, що впало з воза, де саме Проня Прокопівна очікувала на Свирида Петровича Голохвастого, за якими адресами на Андріївському узвозі мешкав Михайло Булгаков, де саме знімався фільм «Дні Турбіних», яка будівля не дозволяє розлитися морю на місці Києва, хто мешкав на Андріївському узвозі до середини Х1Х сторіччя, на якому будинку сидів кіт Бегемот, звідки взялася назва гори Уздихальниця, чому насправді найвідоміша будівля цієї вулиці носить назву «Замок Річарда» і ще багато цікавого. Саме про Замок Річарда Левове Серце хотілося б розповісти докладніше, адже так її іменують не тільки місцеві мешканці, але й таке авторитетне видання, як енциклопедичний довідник «Київ».. Та й історія зведення будівлі є доволі цікавою. Безумовно, Річард Левове Серце (а точніше -англійський король-завойовник Річард І), який жив в Х11 столітті, жодного разу не бував в нашому місті. То чому ж споруда на Андріївському узвозі носить його ім’я? Можливо, король наказав її збудувати? Теж ні. Річард Левове Серце загинув у Франції навесні 1199 року, замок його імені зведений лише через сім століть — протягом 1902–1904 років. Можливо, замовниками були його нащадки? Знову ж таки ні. Ще однією загадкою Замку є його авторство. Певний час автором архітектурного проекту вважали легендарного Владислава Городецького, творця своєрідної визитівки нашого міста - Будинка з химерами. Але до Замку Річарда Левове Серце уславлений зодчий не має жодного відношення. Той факт, що архітектор цієї споруди побажав залишитися інкогніто, є зовсім не випадковим. Насправді, Річ у тім, проект фасаду житлового будинку міністерства внутрішніх справ, який збиралися зводити на Аптекарському острові в Петербурзі, був надрукований в журналі «Стоитель» ще в 1901-го, тобто за рік до початку будівництва на Андріївському узвозі (1902). Надрукований проект залишився нереалізованим, натомість фасади Замку Річарда навдивовижу схожі з ним. Тобто, якщо називати речі своїми іменами, згаданий проект був поцуплений у його авторів. Зважаючи на те, як майстерно будівлю було пристосовано до складного рельєфу вулиці, ми можемо з впевненістю сказати, що робив це професійний архітектор. Припускають, що це могли бути Євген Єрмаков та Андрій Краусс, відомі на той час київські зодчі. А от щодо того, кому на початках належала будівля, немає жодного сумніву. Це був будівельний підрядник Дмитро Орлов. Втім, будинок зажив дурної слави ще під час зведення. 24 березня 1904 року, коли будівництво добігало кінця, будівля раптом спалахнула. Згодом слідство встановило, що причина пожежі — недбалість двох робітників, які залишилися ночувати в прибудові. Але подія справила сильне враження на мешканців міста. Поширилися чутки, що дім нещасливий. А після того, як його господаря Дмитра Орлова вбили в серпні 1911 року неподалік міста Благовещенська (він мав при собі доволі велику суму грошей для виплати зарплатні робітникам), за будинком остаточно закріпилася погана репутація. Вдова Орлова, залишившись із п’ятьма дітьми, змушена була продати будинок. Новим власником його стала Марія Франк, її швидко змінив купець Анатолій Серебреников, а тоді замок перейшов до князя Павла Урусова. Чому за кілька років будинок змінив аж трьох господарів? Причиною стали моторошні шуми й стогони, що регулярно лунали в пічних і вентиляційних трубах, походження яких ніхто не міг пояснити. Містом поповзли жахливі чутки, з’явилися навіть «очевидці», які на власні очі бачили в будинку привидів, а також сміливці, які погрожували рознести «нехороший» будинок по цеглинці, зруйнувавши в такий спосіб і привидів, і їхні голоси. Рятівний перелом в історії замку трапився завдяки відомому історику Степану Голубєву, який орендував тут квартиру. Змучений втомлений тужливим завиванням у трубах, він засунув руку в димохід і виявив там… яєчну шкарлупу, яка була причиною неприємних звуків (крізь маленькі дірочки в шкарлупі проходило повітря, й вона, коли здіймався вітер, відігравала роль резонатора). Але яким чином шкарлупа потрапила в трубу? Справа в тому, що Дмитро Орлов, перший власник будівлі, був не дуже чесним замовником і остаточно не розрахувався з будівельниками. В свою чергу, робітники вирішили провчити скнаристого хазяїна, поклавши в димохід шкарлупу… Ось так, просто й зрозуміло, пояснювалася історія з «привидами Замку Річарда». Але погана слава за будинком все ж лишилася, а отже – мало хто хотів в ньому мешкати. Саме тому спорожнілий будинок врешті-решт вподобали київські художники (Григорій Дядченко, Фотій Красицький, Іван Макушенко), а також скульптор Федір Балавенський, які влаштували тут не лише свої помешкання, а й майстерні. Між іншим, саме Федір Балавенський разом зі своїми учнями створив точні копії химер паризького собору Нотр-Дам, встановивши їх на терасах і внутрішніх гвинтових сходах подвір’я замку Річарда. Вони простояли тут аж до 1942 року, до окупації Києва німецькими військами, а потім химери були вивезені до Німеччини, де їхні сліди загубилися. Замком Річарда Левове Серце цю споруду назвав 1967 року відомий київський письменник Віктор Некрасов. Того року в восьмому номері літературного журналу «Новый мир» він надрукував нарис «Дім Турбіних», присвячений будинку №13 на Андріївському узвозі, в якому колись мешкав письменник і драматург Михайло Булгаков. У своєму нарисі серед кількох оригінальних споруд, розташованих на Андріївському узвозі, Некрасов назвав і Замок Річарда Левове Серце, зауваживши, що він та його друзі та іменували цю будівлю ще в дитинстві. Здавалося б, загадку назви розв’язано? Але ні. Вже після публікації нарису виявилося, що Віктор Некрасов свідомо вигадав назву незвичайного будинку, приховавши правду. А правда полягає в тому, найдавнішим мешканцем будинку, який проживав в ньому протягом шести десятиліть (з 1922 року) був блискучий оповідач, вигадник і колекціонер Річард Юревич. В 1966-му році, під час однієї з прогулянок Андріївським узвозом, з паном Річардом познайомився Віктор Некрасов, і вони потоваришували. Письменник неодноразово приходив до замку. В свою чергу, Річард Юревич охоче розповідав письменнику бувальщини з життя замку, адже він був, по суті, ходячою енциклопедією будинку №15. Саме пана Юревича Некрасов жартома називав Річардом Левове Серце, згодом поширивши це прізвисько і на замок, у якому він мешкав. Тим більше, що будинок і справді чимось нагадує споруди давньої англійської готики. Втім, незважаючи на доволі прозаїчне розв’язання питання щодо замкових привидів, за будинком досі зберігається слава «поганого». Важко повірити, але починаючи з 1983 року, коли з будинку відселили всіх мешканців і почали капітальний ремонт, красень-будинок стоїть порожнім. Планувалося, що в замку буде відкрито відомчий готель, але ремонт просувався досить повільно, а в 1990 році і зовсім зупинився. Хіба що з’явилися дерев’яні сходи з вулиці до маківки гори Уздихальниці (1992 рік). Минули роки, і було прийнято рішення замість відомчого готелю зробити в будівлі приватний. Знайшли інвестора, який вклав понад $2 млн. Але результат лишився тим же: споруда кілька разів змінювала власників та інвесторів, встановлювалися й переносилися «остаточні» терміни, коли замок відкриє двері перед першими відвідувачами, та все даремно — будинок як стояв, огороджений будівельним парканом, так і продовжує собі стояти. Чи можна це вважати містичним явищем? Як знати, тим більше, що весь Андріївський узвіз оповитий легендами та міфами. А якщо це справді так, хто знає, які ще сюрпризи піднесе «зачарований замок» мешканцям та гостям нашого міста. Прикріплення: Картинка 1 · Картинка 2 | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |