Вітаю Вас Гість!
Четвер, 09.02.2023, 05:38
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Законодавча база щодо інвалідів [241]
Законодавча база щодо інвалідів
1-й в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік [7]
Перший в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця" [13]
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця"
Законодавчі акти [17]
Законодавчі акти, що стосуються працевлаштування та роботи інвалідів
Статті про ВГО ВППІ [29]
Статті, які розміщувались в массмедіа про нас та нами
Звіти про діяльність структурних одиниць [2]
Тут розміщені звіти про діяльність структурних одиниць ВГО ВППІ за роки їх існування
Статті наші [15]
Тут розміщені статті, створені членами ВГО ВУППІ

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 129

Пошук

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Статті наші

Стаття по безбар`єрності 23.07.11
Хто злісно перешкоджає
проведенню Євро-2012 в Україні.

«Ой, громадяни любі, гляньте!» Це – дослівний переклад страждань в трамваї героя відомої кінострічки «Місце зустрічі змінити не можна», на прізвисько Копчений. Фронтовику, пробачте, чиновнику на бойовому посту вже не менти, а, всякий сором загубивши, каліки руки крутять. І пенсію їм, як інвалідам, достойну держава платить, і місцями робочими забезпечує, і соціальний захист гарантує, і увага персональна державна до них, наче до дітей рідних, відповідно до Конституції і законів, а вони, ці інваліди, ножа в спину, ніби якісь супостати.
Чи дійсно інваліди стають на заваді єврофоруму в українській державі? Чи, може, хтось інший хоче зробити з них цапів-відбувайлів? Чи, може, це питання має певне політичне, фінансове абощо забарвлення? А може, ця проблема лежить, насамперед, в площині демократії і прав людини, прав інвалідів, правозахисту, прав і проблем громадянського суспільства в Україні? Може, розібравшись і проаналізувавши ситуацію, ми зрозуміємо, хто і що стоїть на заваді реформуванню в Україні, і не лише в окремо взятому питанні Євро-2012, які кроки в цьому напрямку слід зробити, хто і за що повинен нести відповідальність, хто і як повинен контролювати окреслені процеси в державі і в суспільстві.
І справді: увімкніть радіо чи телевізор і ви побачите або почуєте, що підготовка до Євро-2012 йде шаленими темпами. Виділяються значні бюджетні кошти, швидко будуються стадіони, об`єкти та інфраструктура (а що робиться це без тендерів, так ніколи ж, часу немає, швидше треба робити), приводяться в порядок міста, шляхи тощо. І це все правда, все це відповідає дійсності з часу приходу до влади Президента В.Ф. Януковича. Так в чому ж проблема, коли щасливе завтра зі щирою посмішкою поспішає до нас: інвестиції в економіку, робочі місця, достойні заробітна плата і пенсії, веселе і щасливе свято Євро, економічне зростання, прибутки від об`єктів і інфраструктури, збудованих до Євро-2012. От лише чи до всіх посміхається це щасливе завтра? Хто отримує зараз і хто отримуватиме в майбутньому дивіденди від цього золотого дощу? Яку користь країна та її громадяни, і хто з них конкретно, отримає від всього цього щастя? При досягненні яких результатів можна буде пишатися собою, як державою і як її дітьми?
«А чому не для всіх?» - здивовано вигукне пересічний читач. Швидкими темпами, відповідно до намічених термінів, йде будівництво, Національне агентство з питань проведення в Україні Євро-2012 та особисто Борис Колесников тримають цей процес під жорстким контролем, і УЕФА його постійно перевіряє (а що кошториси часом ростуть, так інфляція ж, якість потрібна, витрати непередбачені виникають тощо, можливо саме тому наші об`єкти і інфраструктура інколи дорожчі, аніж аналогічні в Польщі та в Європі). Ця стаття не передбачає проведення аналізу витрат бюджетних коштів, виділених на потреби Євро-2012, хоч з метою уникнення можливих голослівних звинувачень, його необхідно робити і владі, і опозиції, і організаціям, і ЗМІ. А от той факт, що, попри масштабну підготовку до Євро, цілий пласт вітчизняного суспільства і іноземних гостей буде позбавлений можливості, в разі, якщо терміново в ситуацію не втрутяться відповідальні за Євро-2012 органи влади, взяти участь в футбольному європейському форумі, і як уболівальники, і як туристи, і як посли України для світу з питань її історії, культури, туризму, бізнесу тощо. А Україна, в свою чергу, наражається на небезпеку отримати ті чи інші санкції за нехтування інтересами означеної верстви суспільства, то це – прикра реальність. Ця верства суспільства – інваліди. Інваліди в Україні – це громадяни, які, в силу травм, хвороб, катастроф тощо втратили можливість бачити, чути, самостійно, без інвалідного візка, пересуватися, жити без інсуліну, мати здорове серце, нирки тощо. За офіційними даними, інваліди в нашій державі складають близько 10% населення. Значна частина громадян офіційно не оформила інвалідність в силу різних причин. Необхідно також врахувати рідних, близьких і друзів, без допомоги яких інвалід не може обійтися. Всі вони, незалежно від стану здоров`я, хочуть жити рівноправним, повноцінним життям, мати освіту, займатися культурою і мистецтвом, працювати, вболівати за улюблених спортсменів, зокрема – за наших футболістів, займатися туризмом, інвалідним туризмом, бо це – реабілітація і власна самореалізація. І для того, щоб інваліди України мали змогу робити і жити повноцінним життям, як це роблять інваліди в країнах Європи і ряді країн світу, треба зовсім мало. В першу чергу, не вважати інвалідів дурнішими, не ставитися до них зневажливо і презирливо тільки тому, що ти - фізично здоровий, а він – інвалід, тобто поважати в будь-якій людині – Людину. Необхідно побудувати в країні безбар`єрне середовище, забезпечити доступність інвалідів до об`єктів і інфраструктури, об`єктів життєдіяльності. Для інвалідів на візках це, в першу чергу, мають бути пандуси, для інвалідів по слуху – інформаційне забезпечення через зір, для незрячих та слабо зрячих – доступ до інформації тактильним шляхом і належним чином збільшений формат інформації тощо. Ратифікувавши Конвенцію про права інвалідів, взявши на себе зобов`язання в зв`язку з проведенням в Україні Євро-2012, визнавши норми і стандарти світового співтовариства, Україна зобов`язалася подолати проблеми інвалідів в державі, в тому числі і ті, що пов`язані з безбар`єрністю. Однак не слід казати «гоп», поки не перескочив. Нажаль, і досі для переважної частини інвалідів є проблемою навіть виїхати з власної хати. Пересуватися по вулиці через погані дороги і непристосованість вулиць до потреб інвалідів практично неможливо. Практично всі побудовані пандуси, за поодинокими виключеннями, не відповідають нормативам, і замість користі, несуть загрозу не лише інвалідам, але й фізично здоровим членам суспільства. За побудову цих пандусів-вбивць не лише ніхто не несе відповідальності, їх продовжують будувати і далі. Для інвалідів по слуху і по зору взагалі майже нічого не робиться. Виключення складають лише маячки в метрополітені Києва і окремі світлофори, кожен з яких грає свою музику, що здебільшого шкодить, а не допомагає інвалідам, і попереджувальні смуги на перонах, перед їх закінченням, на шести станціях метро в Києві, які самі по собі, нажаль не вирішують в комплексі проблем незрячої людини.
Невже ж влада в Україні так нічого і не робить для вирішення цієї проблеми інвалідів? Ну, чому ж нічого! Багато років поспіль з державного бюджету виділяються кошти на різні статті для потреб інвалідів. Правда, основна їх кількість, як і представлення інтересів інвалідів, контролювалася і здійснювалася одним інвалідом. Він виступав і від імені всіх інвалідів, і від громадських організацій інвалідів, хоч і без їх згоди, якої ніхто не питав. А що з кожним роком проблем у інвалідів ставало ще більше, попри фінансування з бюджету, так відсутність результату – ще не показник. А найважливішим результатом цього процесу мало б бути одне – розуміння, що всі ми, незалежно від партійних, релігійних, суспільних уподобань, рівні, не можна приватизовувати право ні на свободу і волевиявлення громадян чи верств суспільства, ні на думку громадян суспільства, ні на країну в цілому, неприпустимо підганяти загальнолюдські і і демократичні цінності під власне, ще й не факт, що правильне, бачення та власні уподобання.
Повертаючись до вирішення проблем інвалідів, зазначимо, що фінансова підтримка окремих всеукраїнських громадських організацій інвалідів у нас справді здійснюється, але настільки «на рівних засадах», що 7 з них отримують від 1 до 25 млн коштів, а інші – решту, повірте, не таку вже і значну. І право надавати пільги підприємствам громадських організацій інвалідів спеціальна комісія під керівництвом вже згаданого народного депутата має, в той час, як підприємства, на яких працюють фізично здорові люди, мають право на отримання таких пільг і без «спеціальної» комісії. Хай хтось скаже, що це – дискримінація, начитавшись Конвенції про права інвалідів. Володіння мистецтвом якісного, кваліфікованого, витонченого маніпулювання суб`єктами громадянського суспільства, поріднення їх пуповинним зв`язком з партійним, депутатським, чиновницьким бізнесовим, іншими інтересами, ніколи не дозволить, окрім гасел на словах та папері, реалізувати в суспільстві рівність для всіх, а головне – саме громадянське суспільство. Як співалося колись у відомій пісні «Йому покажеш гострий ніж, йому трохи підспіваєш – і з ним роби, що хочеш». Тобто розділяй та володарюй. Тому в Україні досі і немає громадянського суспільства. Чи будуть створені умови для його побудови новою владою в Україні, ми всі самі побачимо.
Проте проблема безбар`єрності в Україні так, фактично, і не зрушила з місця, якщо не рахувати вирішення цієї проблеми в національному параолімпійському центрі, доступність до якого з інвалідів мають одиниці, яким, певно, зайве говорити, хто фактично керує.
Зміни і доповнення до програми Євро-2012, які ВГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів» внесла до державної програми, були викликані тим, що навіть слів «інвалід» або ж «людина з особливими потребами» в ній не було. З того часу кожен рік ВГО ВППІ проводить і конференції, і моніторинги в містах, де проходитимуть футбольні матчі Євро-2012. Якщо не рахувати стадіон «Донбас-Арена», який майже на 100% пристосований до потреб інвалідів, жоден об`єкт чи інфраструктура у всіх містах України недоступні для інвалідів і досі. Ми розуміємо, що ФІФА і УЕФА змусять Україну належним чином підготувати стадіони. Але всі інші об`єкти, без яких неможливо уявити проведення будь-якого заходу: транспортна, соціальна і туристична інфраструктура тощо, викликають у інвалідів серйозне занепокоєння. Нині, якщо ситуація кардинальним чином не зміниться, ні у вітчизняних, ні у іноземних інвалідів не буде можливості потрапити ні в храм науки, ні в заклад культури, мистецтва, туризму, ні в заклад харчування, проживання, державну будівлю, тощо, ні, вибачте за прозу життя, навіть в туалет. Окрім доступності всіх вище перерахованих об`єктів, слід замислитися також про створення в містах України, де проходитимуть футбольні матчі, Центрів інформаційних, соціальних і сервісних послуг для інвалідів, а не комерційних, на кшталт кафе.
Треба віддати належне, що останнім часом, завдяки зусиллям Кабінету Міністрів України, віце-прем`єр-міністра України і міністра соціальної політики України, значно активізувалася робота по питанням проведення Євро-2012, дотичним до проблем інвалідів, яка були зініційована, в першу чергу, Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів». Однак низка зустрічей і нарад (саме в такому форматі здійснюється ця активність) поки що не дала реальних практичних результатів. До того ж, треба відзначити, що практично всі міністерства, без виключення, дуже важко і болісно сприймають пропозиції інвалідів. І лише з 2011 року, після 4-х років, що минули з часу подання ВГО ВППІ змін до Державної програми по Євро - 2012, розпочався, принаймні, діалог. Ще раз підкреслюємо, що конкретних результатів по вирішенню проблеми безбар`єрності немає і досі. На останній зустрічі з цих питань відповідними міністерствами¸ яка відбулася буквально напередодні, розмова йшла про розподіл додаткових коштів на потреби тих чи інших міністерств до Євро-2012. Єдині, кому не дісталося жодної копійки, - це громадськість. Та громадськість, яка, не маючи коштів, може і повинна здійснювати контроль за виконанням робіт, пов`язаних зі створенням в Україні безбар`єрного середовища. Ні на потреби створення безбар`єрного середовища, ні на потреби моніторингу, тобто перевірки виконання чи невиконання міжнародних норм і стандартів, які взяла на себе Україна по вирішенню проблем інвалідів, ні на підготовку волонтерів для роботи з інвалідами, ні на підготовку працівників об’ єктів та інфраструктури різних форм власності (чиновників, пожежників, працівників спецслужб, персоналу готелів і закладів харчування, стадіонів, вокзалів тощо), ні на інформаційні центри – центри допомоги інвалідам тощо жодної копійки з державного бюджету виділено не було. Мало того, що до сьогоднішнього дня, як вже було видно з попереднього тексту, практично нічого в питанні подолання проблеми безбар`єрності зроблено не було, і зараз, як ми бачимо з розподілу бюджету до кінця 2011 року, жодної копійки на ці потреби не передбачено. Наша організація не схильна драматизувати ситуацію і безпідставно звинувачувати владу в усіх гріхах, в тому числі і в тому, що вона не хоче вирішувати проблеми інвалідів, тим більше, що попередня влада, і Президент України, і її прем`єр-міністр, нажаль, нічого не зробили для вирішення проблем інвалідів, окрім гучних обіцянок. Також ми розуміємо, що це – дуже непроста проблема і вирішити її водночас неможливо. Однак до Євро-2012 лишається практично менше року. Вже є рух, проводяться наради і зустрічі. Ще, нажаль, немає результатів і коштів, за які можна досягти результатів. Зважаючи на те, що всі зусилля ВГО ВППІ протягом року були практично проігноровані, і нам задавали питання: «А ви покажіть, як це зроблено в світі?» - хоча державні чиновники мали можливість побачити і, певно, бачили все це на власні очі, в цьому році, за підтримки відомого львівського туроператора, ВГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів» здійснила моніторинг десяти держав Європи щодо вирішення в них питання безбар`єрності. 15 липня в «Укрінформі» відбулася прес-конференція, на якій не було жодного представника органів державної влади. Та й журналістів було не так багато. Безперечно, ми готові надати результати моніторингу кожному міністерству окремо. Запевняємо всіх, що не так багато коштів потрібно для того, щоб зробити безбар`єрною і Україну, бо Європа вжє може називатися такою. Потрібно лише бажання, збалансоване і компетентне бачення, в рази менше коштів, ніж додатково виділяється на зростаючі фінансові потреби окремих об`єктів і інфраструктури, певні кошти на підготовку волонтерів і персоналу для роботи з інвалідами, і зовсім невеликі кошти на моніторинг та Центри допомоги інвалідам України та гостям з-за кордону, що приїдуть на Євро-2012 (бо моніторинг і контроль за вирішенням проблем інвалідів повинні здійснювати не зацікавлені організації, а незалежна громадськість, проблеми якої і вирішуються заходами по безбар`єрності. Однак, безумовно, гострі питання і вимоги щодо вирішення проблем інвалідів суб`єкти громадянського суспільства будуть ставити в першу чергу перед державою і владою. І ми сподіваємося, що ті чиновники, які не розуміють важливості цієї проблеми, не зможуть компрометувати владу, яка вже нарешті почала робити перші кроки по вирішенню проблем інвалідів. Ми впевнені, що за рік, який залишився, можливо вирішити всі проблеми інвалідів, хоча б в тих містах, де буде проходити Євро-2012. Інваліди – не вороги, а партнери влади. Треба поставити питання і добре замислитися: хто ж заважає проведенню в Україні Євро 2012? Певно, не інваліди, проблеми яких, як повноправних громадян цієї держави, досить не вирішені в Україні. Давайте подумаємо разом, хто ж стоїть на заваді проведенню в нашій державі фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу 2012 року, і намагатимемося не провокувати ситуацію, що склалася з інвалідами в контексті Євро-2012. Сподіваємося, що до роздумів на цю тему ми ще матимемо змогу повернутися в конструктивному руслі.
До Євро-2012, що проходитиме в Україні та в Польщі, лишився рік. Попри всі найоптимістичніші заяви, наша держава ще не підготовлена належним чином і не провела Євро-2012. Впродовж шляху, який вона має пройти за найближчий рік, на неї ще можуть чекати злети, падіння, санкції та інші несподіванки. Крий Боже, якщо винними в можливих проблемах стосовно Євро будуть ті, кого органи державної влади, неважливо, в силу байдужості, жадібності, некомпетентності абощо, забудуть і проігнорують їхні інтереси, як таких же, як і вони, людей, а за реакцію євроспільноти розраховуватиметься держава та її громадяни. Давайте спробуємо разом зважено уникнути порушень, помилок і прорахунків.
Категорія: Статті наші | Додав: Moder (10.06.2012)
Переглядів: 550 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0