Вітаю Вас Гість!
|
Законодавча база щодо інвалідів
[241]
Законодавча база щодо інвалідів
|
|
1-й в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік
[7]
Перший в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік
|
|
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця"
[13]
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця"
|
|
Законодавчі акти
[17]
Законодавчі акти, що стосуються працевлаштування та роботи інвалідів
|
|
Статті про ВГО ВППІ
[29]
Статті, які розміщувались в массмедіа про нас та нами
|
|
Звіти про діяльність структурних одиниць
[2]
Тут розміщені звіти про діяльність структурних одиниць ВГО ВППІ за роки їх існування
|
|
Статті наші
[15]
Тут розміщені статті, створені членами ВГО ВУППІ
|
| Головна » Статті » Статті про ВГО ВППІ |
| Високий замок 27.08.2009 «Небо – для вільних» Парашут вивчали навпомацки, а в польоті співали гімн…  Інна ПУКІШ-ЮНКО П’ятеро незрячих відчайдухів встановили надзвичайний рекорд! Пригадуєте дитячі відчуття невпевненості і страху, які аж сковують, коли, сидячи на розгойдані й гойдалці, заплющуєте очі? А тепер уявіть, що вам запропонували стрибнути із зав’язаними очима з… парашутом. На таке зважаться хіба що найвідчайдушніші екстремали. П’ятьох сміливців з різних куточків України вмовляти на такий екстрим не довелося. Вони не можуть бачити небо, бо незрячі. Але багато років мріяли відчути небесну блакить на дотик, і нарешті здійснили свою мрію. Рекордний стрибок у «Небі для вільних» (так назвали акцію) приурочили до Дня незалежності України. Учасника акції Володимира Носкова (на фото) наш телефонний дзвінок застав у потязі. Володимир повертався додому (у Харків) з Криму, де здобув не лише досвід парашутиста, а й право на ще один запис у Книзі рекордів України (одночасно матеріали готують і для подання заявки до Гіннессівської книги). Для 27-річного харків’янинаце не перший рекорд. Три роки тому, взимку, Володимир був серед чотирнадцяти незрячих сміливців, які у команді з професійними альпіністами подолали найвищу вершину Українських Карпат – Говерлу. Сходження зареєстрували у Книзі рекордів України. У «мандрівній» колекції Володимира Носкова – і сплав по Дністру, і похід у печеру Млинки на Тернопільщині… Про те, що син збирається підкорити небо, до останнього не знали навіть батьки Володимира. - Я сказав їмвжепісля того, як стрибнув, - розповіввін у розмові з журналістом «ВЗ». – Збираючись до Криму, сказав, щоїду у відрядження: мовляв, замовили на роботізробити сюжет (Володимир Носков – журналіст, працюєвласкоромрадіо «Ера-FM». – «ВЗ»)… - Хтобувініціаторомстрибка? - Ця ідея давно визрівала у кожного з нас - тих, хто брав участь в акції. Усіці люди повністю незрячі. Організувала акцію Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів – організація, яка відстоює права людей з фізичними вадами, виступає за створення для них рівноправних умов у працевлаштуванні, творчій самореалізації. Метою акції було привернути увагу влади до проблем інвалідів, продемонструвати, що люди з фізичними вадами здатні досягати висот. Коли у людини духовні вади, коли вона духовно деградує – оце страшно. А фізичні вади не перешкода. Інструктори Кримського центру планерного та парашутного спорту готували стрибок кілька місяців. Вирішили, що літак підніметься на висоту 300-400 метрів, а приземлятимуться незрячі парашутисти на воду. - Висоту розраховували так, щоб радіус «розкидання» був меншим, - каже Володимир. – Внизу чергував катер, який мав підібрати нас на воді. Приземлення на воду, з одного боку, безпечніше. Але якщо брати за суворими радянськими нормами, то до таких «маневрів» допускали лише тих, у кого було не менше 90-100 стрибків з парашутом… Перед вирішальним польотом пройшли інструктаж: вивчали, як побудований парашут, як ним користуватися, що можна робити, чого ні, як правильно стрибати, як приземлятися на воду. Організували нам і тренувальний політ – підняли на літаку у небо. Дехто з учасників акції літавв перше у житті, тому хвилювалися навіть більше, ніж під час стрибка. Стрибали без інструкторів. - Найстрашнішим, мабуть, був крок з борту літака у небесну блакить? - Усі зробили його самі, нікого не підштовхували. Нас добре підготували, і психологічно теж – це велика заслуга і професіоналізм інструкторів. Я стрибав останнім. Хто за ким, залежало від ваги. Найлегшою була єдина дівчина у нашій команді, Алла (за фахом вона – психолог, були також з нами спортсмен, історик і юрист-підприємець). Але я подумав, що їй може бути страшно стрибати останньою, і пропустив даму вперед. Перед стрибком було весело, хотілося співати, стільки енергії, що мене аж «розпирало». Злякатися навіть не встиг. Коли підійшов до дверей, відчув потік повітря. А потім зрозумів, що вже лечу (задля безпеки усе було продумано так, щоб парашут сам розкрився, ми навіть кільце не смикали). Закричав: «Небо – для вільних!», і почав співати Гімн України. - Посадка була м’якою? - Думав, буде жорсткіше… Ми були у рятувальних жилетах, так що трималися на плаву. Коли запитала Володимира, яка висота наступна у його планах, відповів: «І батьки мене про це ж розпитують. Коли дізналися про Крим, тато каже: «І куди тепер - на Місяць, чи що?». Є ще стільки місць, в яких хотів би побувати. Хочу спуститися у соляні шахти, зануритися під воду… Навіщо рватися до Туреччини чи Єгипту, коли в Україні стільки цікавого? Треба просто помічати це, отримувати від життя душевну насолоду, а не зациклюватися на проблемах». Фото Світлани Петровської | |
| Переглядів: 631 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |