Вітаю Вас Гість!
Четвер, 18.04.2024, 04:33
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 129

Пошук

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Законодавча база щодо інвалідів » Об`єднання громадян

Про внесення змін до ЗУ Про об`єдання громадян

Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про об'єднання громадян"

10 Січень, 2008 - 07:23 — Юрій Пероганич

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про об'єднання громадян"

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до Закону України "Про об'єднання громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 34, ст.504; 1993 р., № 46, ст.427; 1998 р., № 10, ст. 36; 1999 р., № 26, ст.220; 2001 р., № 9, ст.38; № 44, ст.232; 2003 р., № 27, ст.209; № 30, ст.247; 2005 р., № 11, ст.205; № 51, ст. 550; 2006 р., № 26, ст. 215), виклавши його в такій редакції:

„ЗАКОН УКРАЇНИ

Про громадські організації

Цей Закон визначає правові та організаційні основи реалізації права людини на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також засади утворення і діяльності громадських організацій.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Громадська організація

1. Громадською організацією є організація, що створена на добровільних засадах та на основі індивідуального членства для здійснення і захисту прав та свобод, задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів осіб.

2. Громадські організації з метою спільної реалізації своїх завдань, захисту і представництва спільних інтересів мають право на добровільних засадах об’єднуватись, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.

3. Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані з утворенням та діяльністю громадської організації, об'єднання громадських організацій, а також філій та представництв іноземних неурядових (громадських) організацій в Україні (далі — громадські організації).

4. Дія цього Закону не поширюється на політичні партії, професійні спілки та їх об’єднання, релігійні організації, а також інші непідприємницькі товариства, порядок створення і діяльності яких визначається іншими законами.

Стаття 2. Обмеження утворення і діяльності громадських організацій

1. Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих громадських організацій забороняється у судовому порядку, якщо їхні програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;
2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
3) порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки;
4) незаконне захоплення державної влади;
5) пропаганду війни, насильства;
6) розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
7) посягання на права і свободи людини, здоров'я населення;
8) створення воєнізованих формувань.

2. Діяльність громадських організацій щодо яких набрало законної сили рішення суду про примусовий розпуск, забороняється.

Стаття 3. Законодавство про громадські організації

1. Законодавство про громадські організації складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, цього Закону та інших актів законодавства.

РОЗДІЛ II. ЗАСАДИ УТВОРЕННЯ, ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 4. Принципи утворення, діяльності та припинення громадських організацій

1. Громадські організації утворюються, діють та припиняються на основі:
добровільності участі у громадській організації та виходу із громадської організації;
рівності членів громадської організації у вирішенні питань її діяльності;
рівності громадських організацій перед законом;
самоврядування;
законності;
гласності.
Громадські організації вільні у виборі напрямів і видів своєї діяльності.

2. Принципи утворення і припинення філій та представництв іноземних неурядових (громадських) організацій в Україні визначаються законодавством держави, у якій утворена відповідна неурядова (громадська) організація.

Стаття 5. Засади взаємовідносин між державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями

1. Держава забезпечує умови для реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з утворенням і діяльністю громадської організації, їх захисту від незаконних посягань.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у встановленому законом порядку сприяють легалізованим громадським організаціям у реалізації їх прав.

3. Втручання державних органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність громадських організацій, так само як і втручання громадських організацій у діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також у діяльність інших громадських організацій, не допускається, крім випадків, передбачених Законом.

РОЗДІЛ III. ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 6. Засновники громадських організацій

1. Засновниками громадських організацій можуть бути:

1) громадяни України, іноземці або особи без громадянства, з повною цивільною дієздатністю;
2) громадяни України, іноземці або особи без громадянства з неповною цивільною дієздатністю у випадках, встановлених законом;
3) юридичні особи України або інших держав.

У складі засновників будь-якої громадської організації, крім об’єднань громадських організацій, обов’язково повинна бути фізична особа (фізичні особи).

2. Засновниками об'єднань громадських організацій є громадські організації.

3. Засновниками громадських організацій не можуть бути:

1) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, установи та організації, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
2) громадські організації, діяльність яких припинена судом на підставі статей 36, 37 Конституції України та статті 2 цього Закону.

Стаття 7. Члени громадських організацій

1. Членами громадських організацій можуть бути:
1) особи, зазначені в частині першій статті 6 цього Закону, якщо інше не передбачено статутом громадської організації;
2) малолітні особи у випадках, встановлених законом.

2. Порядок набуття членства засновниками громадської організації та іншими особами визначається статутом громадської організації.

3. Статут громадської організації може передбачати певні вікові, фахові та інші умови набуття або припинення членства у громадській організації.

Стаття 8. Найменування громадських організацій

1. У найменуванні громадських організацій зазначається організаційно-правова форма та назва. Назва громадської організації, статут якої визначає право бути їх членами малолітніх і неповнолітніх осіб, повинна містити слово, відповідно, "дитяча" чи "молодіжна".

2. Громадська організація поряд зі своїм повним найменуванням може використовувати скорочене, яке зазначається у її статуті.

3. Забороняється:

1) використовувати назву громадської організації легалізованої відповідно до вимог цього Закону;
2) використовувати назву, якщо таке використання порушує право інтелектуальної власності на комерційне найменування;
3) використовувати у назві слова "національний", "державний" або похідні від них.

Стаття 9. Установчі документи громадських організацій

1. Рішенням про утворення громадської організації та її осередків вважається:

1) протокол установчих зборів засновників громадської організації або уповноважених ними представників, що затверджує статут та затверджує обрання членів виконавчого та контролюючого органу;
2) рішення уповноваженого органу зареєстрованої громадської організації про призначення керівника осередку цієї громадської організації, та затвердження положення (якщо воно передбачено);
3) рішення уповноваженого органу іноземної неурядової (громадської) організації про призначення керівника філії або представництва в Україні, та затвердження положення (якщо воно передбачено).

Рішення про утворення громадської організації та її осередків не підлягають нотаріальному посвідченню.

2. Громадські організації, що легалізовані шляхом державної реєстрації, діють на основі статутів.
Об’єднання громадських організацій укладають засновницький договір, що визначає передбачені законом відомості про засновників, їхніх представників, а також повноваження засновників щодо спільних дій або ведення спільних справ, у тому числі щодо державної реєстрації об’єднання громадських організацій;

3. Статут громадської організації має містити:

1) найменування;
2) мету і завдання;
3) порядок набуття та припинення членства у громадській організації, права та обов’язки членів громадської організації;
4) порядок скликання загальних зборів членів або уповноважених ними представників, утворення і діяльності виконавчого органу та контролюючого органу, їх компетенція і порядок прийняття рішень;
5) джерела формування майна громадської організації;
6) порядок внесення змін до статуту;
7) порядок припинення громадської організації і затвердження рішень щодо її майна, пов’язаних з її реорганізацією або ліквідацією.

У статуті можуть бути передбачені особливості утворення і діяльності, внутрішньої і територіальної структури громадської організації.

4. Осередки громадської організації, філії або представництва іноземної неурядової (громадської) організації можуть діяти на підставі положень, затверджених уповноваженим органом громадської організації.

Стаття 10. Легалізація громадських організацій

1. Легалізація (офіційне визнання) громадської організації здійснюється з метою забезпечення умов для реалізації права особи на свободу об’єднання шляхом її державної реєстрації або повідомлення про заснування.

Не можуть бути легалізовані шляхом повідомлення про заснування громадські організації, засновниками яких є юридичні особи.

2. Легалізація філій та представництв іноземних неурядових (громадських) організацій, утворених згідно з законодавством інших держав, здійснюється шляхом їх акредитації.

3. Легалізація громадських організацій здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами (далі – орган легалізації). Органи легалізації є державними реєстраторами для громадських організацій, що легалізуються шляхом державної реєстрації юридичних осіб відповідно до цього Закону та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців".

4. Міністерство юстиції України здійснює:

1) державну реєстрацію громадських організацій та об’єднань громадських організацій, установчі документи яких передбачають утворення осередків на території інших держав;
2) акредитацію філій та представництв іноземних неурядових (громадських) організацій;
3) державну реєстрацію символіки громадських організації.

5. Зразки свідоцтв про легалізацію громадських організацій шляхом повідомлення про заснування та акредитацію філій та представництв іноземної неурядової (громадської) організації затверджуються Міністерством юстиції України.

6. Територіальні органи Міністерства юстиції України здійснюють легалізацію громадських організації, крім зазначених у частині четвертій цієї статті, шляхом державної реєстрації або повідомлення про заснування.

Стаття 11. Громадські організації із статусом юридичної особи

1. Громадські організації, які набули статусу юридичної особи, є непідприємницькими товариствами.

2. Право членства у громадських організаціях є особистим немайновим правом і не може передаватися іншим особам.

3. Члени громадської організації не мають права на одержання частини майна цієї громадської організації в разі її ліквідації.

Стаття 12. Державна реєстрація громадських організацій

1. Державна реєстрація громадських організацій здійснюється органом легалізації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. Для державної реєстрації громадської організації засновники або уповноважені ними представники подають органу легалізації особисто або поштовим відправленням:

1) нотаріально посвідчену заяву встановленого Міністерством юстиції України зразка;
2) два оригінальні примірники рішення про утворення громадської організації.
3) три оригінальні примірники статуту;
4) документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору, у розмірі визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", за проведення державної реєстрації, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України.

3. Орган легалізації протягом десяти робочих днів з дати надходження зазначених у частині другій цієї статті документів проводить правову експертизу документів, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації та письмово повідомляє про прийняте рішення заявника. Орган легалізації за заявою засновників або уповноважених ними представників може продовжити строк розгляду документів, але не більше ніж на десять робочих днів, для виправлення помилок або неточностей в документах, які не є порушенням законодавства.

4. У разі відсутності підстав для відмови орган легалізації вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичну особу, видає свідоцтво про державну реєстрацію в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

5. При наявності підстав для відмови у державній реєстрації громадської організації, орган легалізації не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення про відмову у державній реєстрації письмово повідомляє засновників або уповноважених ними представників та надсилає копію цього рішення.

6. Один оригінальний примірник статуту та один оригінальний примірник рішення про утворення громадської організації повертається засновнику(ам) з відміткою органу легалізації разом із свідоцтвом про державну реєстрацію.

7. Орган легалізації включає інформацію про державну реєстрацію громадської організації до Облікового реєстру громадських організацій.

8. Зміни до статуту громадської організації підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Стаття 13. Легалізація громадських організацій шляхом повідомлення про заснування

1. Для легалізації громадських організацій шляхом повідомлення про заснування засновники або уповноважені ними представники подають органу легалізації особисто або поштовим відправленням письмове повідомлення про заснування за встановленою Міністерством юстиції України формою.

2. Письмове повідомлення про заснування громадської організації подається до органу легалізації за місцем проживання будь-якого з засновників, або за місцезнаходженням одного із засновників об’єднання громадських організацій.

3. Орган легалізації протягом десяти робочих днів з дати надходження повідомлення про заснування проводить його правову експертизу на предмет дотримання вимог статті 36, 37 Конституції України, а також статей 2 та 8 цього Закону.

4. У разі відсутності підстав для відмови орган легалізації письмово повідомляє про прийняте рішення засновників.

5. При наявності підстав для відмови у легалізації, орган легалізації не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення письмово повідомляє засновників та надсилає копію відповідного рішення.

6. Орган легалізації включає інформацію про легалізацію громадських організацій шляхом повідомлення про заснування до Облікового реєстру громадських організацій.

7. Громадські організації, які легалізовані шляхом повідомлення про заснування, не є юридичними особами. Представництво і захист прав та законних інтересів такої громадської організації здійснюють її члени від свого імені.

8. Правочини громадської організації, яка легалізована шляхом повідомлення про заснування, вчиняються членами такої організації як правочини фізичної особи. Особи, які вчинили такий правочин, несуть солідарну відповідальність.

9. Громадські організації, які легалізовані шляхом повідомлення про заснування, для отримання статусу юридичної особи можуть у будь-який час звернутись до органу легалізації для проведення процедури державної реєстрації.

Стаття 14. Легалізація філії або представництва іноземної неурядової (громадської) організації шляхом акредитації

1. Легалізація філії, представництва іноземної неурядової (громадської) організації здійснюється шляхом акредитації Міністерством юстиції України у порядку, встановленому цією статтею, якщо міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не передбачають інше.

2. Для акредитації філій, представництв іноземних неурядових (громадських) організацій в Україні уповноважена особа (особи) подає до Міністерства юстиції України особисто або надсилає поштовим відправленням з описом вкладення визначені цією статтею документи, а саме:

1) заяву про акредитацію встановленого Міністерством юстиції України зразка;
2) копію документу уповноваженого органу іншої держави, що підтверджує легалізацію неурядової (громадської) організації;
3) копію установчих документів цієї неурядової (громадської) організації;
4) рішення органу неурядової (громадської) організації про утворення філії, представництва в Україні та призначення їх керівника;
5) положення про філію, представництво, якщо воно передбачено рішенням про утворення філії, представництва та довіреність на ім'я керівника філії, представництва, оформлену відповідно до законодавства держави, де вона видана;
6) відомості про інших осіб, уповноважених вчиняти юридичні дії від імені філії, представництва (якщо такі є);
7) документ, що підтверджує внесення плати за проведення акредитації, у розмірі, що дорівнює реєстраційному збору, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Документи, вказані у пунктах 2-6 частини другої цієї статті, легалізуються в установленому порядку і подаються разом із нотаріально посвідченими перекладами державною мовою.

3. Міністерство юстиції України розглядає протягом 30 календарних днів документи, надані для акредитації. Рішення про акредитацію або про відмову в акредитації філії, представництва іноземної неурядової (громадської) організації повідомляється заявнику письмово не пізніше трьох днів, наступних за останньою датою строку розгляду заяви.

4. Філії, представництва іноземних неурядових (громадських) організацій в Україні вважаються легалізованими з дня їх акредитації Міністерством юстиції України. Свідоцтво про акредитацію надається представнику іноземної неурядової (громадської) організації.

5. Міністерство юстиції України включає інформацію про акредитацію філії, представництва іноземної неурядової (громадської) організації до Облікового реєстру громадських організацій.

Стаття 15. Відмова у легалізації громадських організацій

1. У легалізації громадських організацій може бути відмовлено у разі:

1) наявності підстав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (крім легалізації шляхом повідомлення про заснування громадської організації);
2) наявності підстав, передбачених статтею 2 цього Закону;
3) у випадку, коли не дотримано вимоги статті 8 цього Закону.

2. Рішення про відмову у легалізації повинно містити обґрунтування такої відмови та порядок його оскарження.

Стаття 16. Державна реєстрація змін до статуту громадської організації

1. Зміни до статуту зареєстрованої громадської організації підлягають обов'язковій державній реєстрації органом легалізації та набирають чинності з моменту внесення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

2. Для проведення державної реєстрації змін до статуту засновники або уповноважені ними представники громадської організації подають органу легалізації особисто або поштовим відправленням такі документи:

1) заяву на проведення державної реєстрації змін до статуту;
2) два оригінальні примірники рішення про внесення змін до статуту;
3) оригінальний примірник статуту з відміткою про державну реєстрацію;
4) три оригінальні примірники змін до статуту у вигляді окремих додатків або три оригінальні примірники статуту у новій редакції;
5) документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору, у розмірі визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", за проведення державної реєстрації змін до статуту.

3. Один оригінальний примірник статуту у новій редакції та один оригінальний примірник рішення про внесення змін до статуту повертається заявнику органом легалізації з відміткою про державну реєстрацію змін до статуту.

4. У випадку внесення змін до статуту громадської організації, які стосуються її найменування, орган легалізації забезпечує внесення відповідних змін до Облікового реєстру громадських організацій та свідоцтва про державну реєстрацію.

Стаття 17. Обліковий реєстр громадських організацій

1. Міністерство юстиції України веде Обліковий реєстр громадських організацій.

2. Обліковий реєстр громадських організацій створюється з метою забезпечення органів державної влади, громадян та юридичних осіб достовірною інформацією про громадські організації легалізовані в Україні відповідно до цього Закону. Інформація Облікового реєстру громадських організацій є відкритою для ознайомлення і розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

3. До Облікового реєстру громадських організацій включаються відомості про громадські організації легалізовані шляхом державної реєстрації, громадські організації легалізовані шляхом повідомлення, філії та представництва іноземної неурядової (громадської) організації акредитовані в Україні.

4. Положення про Обліковий реєстр громадських організацій затверджуються Міністерством юстиції України.

5. Обліковий реєстр громадських організацій ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

Стаття 18. Порядок отримання громадськими організаціями статусу "всеукраїнська" та відмови від нього

1. Громадська організація, зареєстрована у порядку, передбаченому цим Законом, може отримати статус "всеукраїнська".

2. Для отримання статусу "всеукраїнська" громадська організація подає до Міністерства юстиції України відомості про осередки громадської організації у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України.

3. Отримані відомості розглядаються у Міністерстві юстиції України протягом десяти робочих днів з дати їх надходження. Рішення про надання статусу "всеукраїнська" або про залишення без розгляду повідомляється громадській організації письмово не пізніше наступного робочого дня від дати його прийняття. Плата за отримання статусу не справляється.

4. Статус громадської організації як "всеукраїнської" фіксується в Обліковому реєстрі громадських організацій.

5. Для відмови від статусу "всеукраїнська" громадська організація подає заяву до Міністерства юстиції України.

6. Надання громадській організації статусу "всеукраїнська" або відмова від такого статусу не потребує внесення змін до статуту або перереєстрації цієї громадської організації.

Стаття 19. Припинення громадських організацій

1. Припинення зареєстрованих громадських організацій, крім тих, що легалізовані шляхом повідомлення про заснування, проводиться відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

2. Зареєстрована громадська організація є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

3. Громадська організація припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (розпуску, примусового розпуску).

4. Злиття, приєднання, поділ, перетворення громадської організації здійснюється відповідно до закону та її статуту.
5. Громадська організація не може бути реорганізована у підприємницьке товариство.

6. Ліквідація громадських організацій здійснюється на підставі рішення органів, уповноважених на це їх установчими документами, або на підставі рішення суду.

7. У разі ліквідації громадської організації майно, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, передається іншим громадським організаціям зі спорідненими статутними цілями. Якщо такі громадські організації не визначено, або якщо вони не прийняли запропоноване майно, таке майно переходить у власність держави.

8. Громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про заснування, припиняється після подання засновниками або уповноваженими ними представниками органу легалізації заяви особисто або поштовим відправленням.

РОЗДІЛ IV. ПРАВА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА НЕКОМЕРЦІЙНА ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 20. Права громадських організацій

1. Для здійснення цілей і завдань, визначених в установчих документах, громадські організації мають право:

1) представляти і захищати права та законні інтереси осіб;
2) виступати учасниками цивільно-правових відносин;
3) проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;
4) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші громадські організації, надавати допомогу в їх утворенні;
5) утворювати установи та організації, здійснювати некомерційну господарську діяльність;
6) засновувати засоби масової інформації;
7) брати участь в управлінні державними справами;
8) звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів та інших юридичних осіб;
9) одержувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів інформацію, необхідну для реалізації їх цілей і завдань;
10) вільно поширювати інформацію про діяльність громадських організацій, що не суперечить Конституції України, статті 2 цього Закону;
11) брати участь у забезпеченні здійснення державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
12) здійснювати благодійництво;
13) реалізовувати інші права відповідно до свого статуту та законодавства України.

2. Легалізовані громадські організації користуються іншими правами, передбаченими законодавством України.

Стаття 21. Власність громадських організацій

1. Зареєстровані громадські організації мають право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, одержаним на підставах, не заборонених законом та установчими документами, необхідним для здійснення їхньої статутної діяльності.

2. Кошти, отримані громадською організацією з державного бюджету, не можуть спрямовуватись на підтримку діяльності інших громадських організацій.

Стаття 22. Некомерційна господарська діяльність громадських організацій

1. З метою виконання статутних завдань і цілей громадські організації, які легалізовані шляхом державної реєстрації, можуть здійснювати необхідну господарську діяльність без мети розподілу прибутку.

2. Забороняється вимагати від громадських організацій надання статистичної або іншої інформації, не передбаченої законом, або з порушенням порядку, встановленого законом.

РОЗДІЛ V. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 23. Державний контроль за діяльністю громадських організацій

1. Контроль за діяльністю громадських організацій здійснюють органи державної влади на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

2. Орган легалізації має право, не частіше одного разу на рік, перевіряти діяльність громадської організації на відповідність законодавству України відповідно до порядку, затвердженого Міністерством юстиції України.

3. У випадку, якщо до органу легалізації надійшла скарга від особи або інформація від державних органів стосовно порушень законодавства громадською організацією, представники органу легалізації мають право перевірити факт порушення шляхом присутності на заходах громадської організації, отримання необхідних документів та/або пояснень.

4. Рішення виконавчого органу громадської організації може бути скасоване судом на підставі:

- подання органу легалізації про порушення цим рішенням законодавства України;
- позовної заяви члена громадської організації про порушення цим рішенням законодавства України або установчих документів.

5. Орган легалізації може здійснювати контроль щодо процедури прийняття рішень органами громадської організації на підставі письмової заяви члена такої організації. Підставою для відмови у прийнятті заяви є закінчення шестимісячного строку з дня, коли член громадської організації дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав внаслідок такого рішення.

6. Рішення органів державної влади, що здійснюють контроль, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.

Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про громадські організації

1. Особи, які порушують законодавство про громадські організації, несуть відповідальність, передбачену законом.

2. За порушення цього Закону до громадських організацій можуть бути застосовані такі стягнення:

1) попередження;
2) штраф;
3) примусовий розпуск (ліквідація) громадської організації.

Стаття 25. Попередження

При вчиненні громадською організацією правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний орган легалізації виносить письмове попередження.

Стаття 26. Штраф

1. Штраф може бути накладено у судовому порядку відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 27. Примусовий розпуск (ліквідація) громадських організацій

1. Рішення про примусовий розпуск (ліквідацію) громадських організацій на території України приймає суд за поданням органу легалізації.

2. Орган легалізації може підготувати таке подання у разі:

1) вчинення дій, передбачених статтею 2 цього Закону;
2) продовження протиправної діяльності протягом 12 місяців після застосування стягнень, передбачених цим Законом.

3. Протягом п’ятнадцяти днів після набрання рішенням суду про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації законної сили, орган легалізації вносить відповідні відомості в Обліковий реєстр громадських організацій та Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

РОЗДІЛ VI. МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 28. Міжнародні зв'язки

1. Громадські організації, які легалізовані шляхом державної реєстрації в Україні, відповідно до своїх установчих документів можуть бути засновниками та/або членами іноземних або міжнародних громадських (неурядових) організацій, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, а також брати участь у здійсненні заходів, що не заборонені законодавством України та статутними цілями громадських організацій".

ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закон набирає чинності з 1 січня 2008 року.

2. До приведення у відповідність з цим Законом інші нормативно-правові акти про громадські організації та установчі документи громадських організацій, легалізованих до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

3. Громадські організації, об’єднання громадських організацій, які зареєстровані до набрання чинності цим Законом і найменування чи установчі документи яких суперечать нормам цього Закону, протягом одного року від дати набрання чинності цим Законом повинні внести необхідні зміни до них. У цьому випадку плата за реєстрацію змін до статутів громадських організацій не стягується.

 

Категорія: Об`єднання громадян | Додав: Moder (09.07.2012)
Переглядів: 705 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0