Вітаю Вас Гість!
| Головна » Статті » Законодавча база щодо інвалідів » Трудова та професійна реабілітація інвалідів |
КОНЦЕПЦІЯ загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки 19 серпня 2008 Обговорюємо проект розпорядження Кабінету Міністрів України „Про схвалення Концепції загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009 – 2011 роки” Проект розпорядження Кабінету Міністрів України розроблено Міністерством праці та соціальної політики України на виконання пункту 1.4 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 вересня 2007 року „Про заходи щодо подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу України”, уведеного в дію Указом Президента України від 19 вересня 2007 р. №895, та відповідно до статті 5 Закону України „Про державні цільові програми” і постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 106 „Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм” (з урахуванням результатів погодження з Секретаріатом Президента України питання щодо визначення періоду дії загальнодержавної програми зайнятості населення та встановлення строку подання законопроекту про зазначену програму на розгляд Верховної Ради України). Зауваження та пропозиції до проекту Концепції приймаються протягом 30 календарних днів з дати опублікування у письмовому вигляді за адресою: 01001, м. Київ-001, вул. Еспланадна, 8/10; тел.: (044) 226-24-45 , факс: (044) 289-00-98, e-mail: info@mlsp.gov.ua. СХВАЛЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від № КОНЦЕПЦІЯ І. Визначення проблеми, на розв’язання якої загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки спрямована програма Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” державна політика зайнятості спрямована на реалізацію конституційного права громадян на працю. З цією метою на державному рівні мають бути вирішені проблеми, пов’язані із забезпеченням гідної праці через професійно-кваліфікаційну підготовку у відповідності до потреб економіки, підвищення економічної активності населення, конкурентоспроможності та вартості робочої сили, регулювання трудової міграції, забезпечення соціального захисту безробітних та повернення їх до продуктивної праці. Проект Загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки визначає основні напрями державної політики зайнятості та відповідні заходи і є інструментом регулювання процесів, які відбуватимуться на національному ринку праці. В умовах структурної перебудови економіки державна політика зайнятості населення має бути спрямована на формування цивілізованого ринку праці, який передбачає збалансування попиту на робочу силу (через створення робочих місць необхідної кількості та якості) та пропозиції робочої сили (через створення умов для її професійної підготовки, гідних умов праці). Упродовж останніх років ситуація на національному ринку праці формувалась під впливом позитивної динаміки макроекономічних показників, вона є наслідком послідовного здійснення заходів державного регулювання зайнятості та характеризується зростанням зайнятості населення та адекватним зменшенням безробіття. За даними Держкомстату України чисельність зайнятого населення впродовж 2001-2007 років збільшилась на 930 тис. осіб і у середньому за 2007 рік склала 20,9 млн. осіб; чисельність безробітного населення (визначеного за методологією МОП) скоротилась за цей період на 1 млн. осіб. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) скоротився до 6,4 % від економічно активного населення у віці 15-70 років, його значення є нижчим ніж у таких економічно розвинутих європейських країнах як Німеччина, Франція, Фінляндія, Польща, Бельгія та інші. За інформацією місцевих органів влади щорічно розширюється сфера застосування праці шляхом створення нових робочих місць більше як для 1 млн. осіб. Розмір середньомісячної заробітної плати підвищився за означений період у 4,3 раза і склав в середньому за 2007 рік 1,4 тис. гривень (за 6 місяців 2008 року – 1,7 тис. гривень). Упродовж 2008 року розмір мінімальної заробітної плати має підвищитись з 515 гривень (на 01.01.2008 р.) до 605 гривень на 01.12.2008 р. (90,4% прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Передбачено запровадження регульованого мінімуму погодинної оплати праці. Значно знизилися обсяги тіньової зайнятості (чисельність працівників, які знаходились у вимушених адміністративних відпустках скоротилась з 7,2 % від середньооблікової чисельності працюючих у 2001 році до 1,1 % у 2007 році). Кількість працівників, які підвищили свою кваліфікацію на підприємствах у 2007 році, збільшилась до 9,2 % облікової кількості штатних працівників проти 8,6 % у 2006 році. Разом з тим, гострими лишаються проблеми економічної активності населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку не змінюється із 2002 року і перевищує 8 млн. осіб або 28 % від чисельності населення працездатного віку), кількісно-якісного дисбалансу між пропозицією та потребою у робочій силі, низького кваліфікаційного рівня шукачів роботи та працюючого населення, а також проблеми зайнятості молоді та інвалідів, насамперед у монофункціональних містах, шахтарських регіонах, сільській місцевості, нелегальні зовнішні трудові міграції, неформалізовані внутрішні трудові міграції та тіньовий ринок праці. Глобальною проблемою ринку праці є його функціонування в умовах вступу України до СОТ, в тому числі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості в Україні іноземців з позиції визначення їх місця в соціумі країни. Проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу ставить проблему забезпечення об’єктів будівництва та реконструкції чемпіонату необхідною робочою силою. ІІ. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом Причиною недостатньої економічної активності населення є низька вартість робочої сили та незадовільні умови праці. На сьогодні в Україні питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва варіює в межах 9 %, тоді як у країнах Західної Європи – до 45 %. Середньомісячні витрати роботодавців з розрахунку на одного працівника у 2006 році в Україні становили 267 євро, що у 6-8 разів менше цього показника у таких європейських країнах як Кіпр, Іспанія, Словенія, Португалія та 2-3 рази менше, ніж у країнах Прибалтики, Польщі. З 2,2 млн. вакантних робочих місць, інформація про які була надана роботодавцями до державної служби зайнятості у 2007 році, у кожній другій вакансії рівень заробітної плати пропонувався нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб. Робота пропонувалась на робочих місцях з важкими та шкідливими умовами праці, на застарілому обладнанні та на підприємствах, де є затримка з виплати заробітної плати. Причинами незадоволеного попиту роботодавців на робочу силу за рахунок випускників професійно-технічних навчальних закладів є: - нездатність системи освіти забезпечити потреби ринку праці в кваліфікованих кадрах (за останні 15 років в Україні чисельність випускників профтехучилищ скоротилась майже на 20 %, а в окремих регіонах – у 1,5-2 рази). Підготовка кадрів у професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за 550 професіями, в той час як на виробництві їх використовується понад 5 тисяч. Випуск кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами становить до 300 тис., в той час як кількість вільних робочих місць, наданих службі зайнятості роботодавцями протягом року, перевищує 1,5 млн.; - незадовільна якість підготовки кадрів (випускнику відмовляють в робочому місці на підставі низької кваліфікації, невідповідності професійних знань та вмінь потребам робочого місця, що є наслідком недосконалого змісту професійного навчання внаслідок застарілих кваліфікаційних характеристик професій та відсутністю незалежної кваліфікаційної атестації випускників навчальних закладів); - підготовка навчальними закладами кваліфікованих робітників, професійний склад яких не враховує ситуацію на регіональних ринках праці (через відсутність державної системи професійної орієнтації населення та недосконалої, низькоефективної системи державного замовлення на професійну підготовку кадрів функціонуючої на адміністративних засадах). В основі причин незадоволеного попиту роботодавців на якісну робочу силу за рахунок дорослого населення – відсутність системи навчання дорослого населення впродовж трудового життя. Періодичність підвищення кваліфікаційного рівня працівників є недостатньою і становить в середньому по Україні 11 років, а в сфері готельного господарства, торгівлі та сільського господарства – від 50 до 80 років (у країнах Європейського Союзу періодичність підвищення кваліфікації працівників становить близько 5 років, в Японії – від 1 до 1,5 року, в Російській Федерації – 7,8 року). Тягар фінансування професійного навчання на виробництві покладено лише на роботодавця. Наслідком є економічна неспроможність підвищувати кваліфікаційний рівень працівників або незацікавленість роботодавців у підвищені якості персоналу (затрати підприємств на професійне навчання в середньому не перевищують 0,3 – 0,5 % від фонду оплати праці). Причиною незадовільної ситуації на ринку праці монофункціональних міст, насамперед, шахтарських, є зменшення кількості робочих місць внаслідок закриття неперспективних шахт, відсутність державних програм галузевого перепрофілювання територій. Незважаючи на реалізацію у вугледобувних регіонах програм створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення регіонів, де ліквідовані шахти (за інформацією відповідних облдержадміністрацій протягом 2007 року – першого півріччя 2008 року для звільнених шахтарів створено 1592 робочих місця), рівні безробіття у шахтарських регіонах лишаються високими. За період з 2001 по 2007 рік чисельність зайнятого сільського населення у віці 15-70 років збільшилась на 10 % і склала в середньому за 2007 рік 6,6 млн. осіб, рівень безробіття сільського населення (за методологією МОП) зменшився відповідно з 7 % до 5,4 %. Було проведено земельну реформу, змінено модель економічного розвитку села, відбулося становлення нового соціального прошарку – землевласників, які працюють у фермерських або особистих селянських господарствах, членами яких на сьогодні є 6 млн. осіб. Ефективність діяльності особистих селянських господарств є низькою, праця – важкою, соціальна захищеність – недостатньою. Причиною економічної неспроможності особистих селянських господарств є несистемність бачення цього сегменту зайнятості і неадекватність державної підтримки. В умовах вступу України до СОТ проблема зайнятості сільського населення може набути негативного забарвлення. Причиною недостатнього зростання зайнятості населення внаслідок розвитку підприємництва є недосконалість механізмів державної підтримки приватної ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища. Незважаючи на позитиву динаміку щодо кількості суб’єктів господарювання (станом на 01.01.2008 р. зареєстровано майже 0,9 млн. юридичних осіб та 2, 8 млн. фізичних осіб-підприємців), труднощі у започаткуванні діяльності та функціонуванні бізнес-структур негативно впливають на стан регіональних ринків праці, ведуть до тінізації зайнятості. Проблеми нелегальних відносин у сфері зайнятості пов’язані із: - значним рівнем фінансового навантаження на фонд оплати праці; - недотриманням норм трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин роботодавцем (відповідно до інформації Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю впродовж 2006-2007 років кожне десяте порушення роботодавцями норм трудового законодавства було пов’язано із неоформленням трудових відносин з найманими працівниками та виплатою „конвертованої” заробітної плати; - неврегульованою внутрішньою трудовою міграцією, основними чинниками якої є розбалансованість попиту та пропозиції робочої сили в розрізі регіонів (на сьогодні найбільшу кількість вакансій пропонують роботодавці Києва, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Запорізької областей, однак мають найнижчий рівень їх укомплектування). Регуляторами переміщень є рівні заробітної плати в регіонах (у І півріччі 2008 року розкид регіонів України за цим показником складав 2,4 раза з найбільшим рівнем у м. Києві і найменшим – у Тернопільській області). Участь громадян України у міжнародному обігу робочої сили зумовлюється поєднанням зовнішніх чинників (ємні ринки праці інших країн, постійно зростаючий попит на робочу силу з України, приваблива оцінка трудової діяльності мігрантів) та внутрішніх причин (незадоволений попит на роботу всередині країни, низька оцінка праці). На сьогодні за експертними оцінками за кордоном працює до 3 млн. громадян України, якими щорічно ввозиться в Україну понад 7 млрд. доларів. Проблемою є нелегальна праця громадян України за кордоном, неналежний соціальний захист, ризики страхових заощаджень та пенсійного забезпечення, відсутність надійних механізмів перерахування отриманих за працю за кордоном коштів, повернення мігрантів. Нівелювання негативних проявів зовнішньої трудової міграції громадян України, насамперед, пов’язане із створенням привабливого внутрішнього ринку праці, укладенням угод щодо працевлаштування та соціального забезпечення громадян України, які перебувають за її межами. Характерною ознакою ринку праці України є низький рівень зайнятості осіб з інвалідністю. За даними інформаційно-обчислювального центру Мінпраці у 2008 році кількість працюючих інвалідів склала 515 тис. осіб, або 39 % від загальної чисельності інвалідів працездатного віку, тоді як в інших країнах рівень зайнятості цієї категорії громадян є значно вищим (наприклад, в Італії – 55%, у Швеції – 60,1 %, у Китаї – майже 80 %). Основними причинами, які стримують зайнятість інвалідів в Україні, є: - порівняно низький рівень освіти інвалідів та їх професійної підготовки; - недостатній рівень підтримки тих, хто вперше виходить на ринок праці (випускників навчальних закладів); - недостатня кількість робочих місць, на яких може бути задіяна праця інвалідів. В умовах інтеграції України у світове суспільство актуальною складовою ринку праці стає зайнятість іноземців, які, відповідно до законодавства України, можуть вести підприємницьку діяльність та працювати у роботодавців за наймом. За даними Міністерства внутрішніх справ України на сьогодні на території України обліковано 264 тис. іноземних громадян та осіб без громадянства, з яких 90 тис. осіб мають дозвіл на тимчасове перебування (на період працевлаштування). У рамках вступу України до СОТ процедуру доступу іноземців до ринку праці України лібералізовано, однак відсутність концептуальних засад імміграційної політики України та недостатній контроль за перебуванням іноземців в Україні є причиною тінізації зайнятості іноземців. Багатогранність функціонування ринку праці потребує застосування при його регулюванні програмно-цільового методу. Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” Кабінетом Міністрів України розробляють річні та довгострокові програми зайнятості населення. Проект Загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки (далі – Програма) розробляється відповідно до доручень Кабінету Міністрів України до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 вересня 2007 року „Про заходи щодо подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу України”, уведеного в дію Указом Президента України від 19 вересня 2007 р. №895. ІІІ. Мета програми Програма спрямована на реалізацію законів України „Про зайнятість населення” і „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Розроблення Програми зумовлено необхідністю посилення державного регулювання у сфері зайнятості населення та координації дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, їх діяльності в частині, яка стосується впливу на стан ринку праці. Мета Програми полягає у здійсненні регулювання ринку праці за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів, які створюють умови для забезпечення гідної праці, сприяння зайнятості населення та посилення його соціального захисту. ІV. Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів Оптимальним варіантом розв’язання проблем національного ринку праці та нівелювання причин їх виникнення, визначених означеною Концепцією, є розробка Загальнодержавної програми зайнятості на 2009-2011 роки. Інструментом її реалізації є територіальні (регіональні) програми зайнятості, які мають бути розроблені на визначений прогнозований період. Програма передбачає посилення відповідальності центральних та місцевих органів виконавчої влади і соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятості. Запропонований варіант розв’язання проблем у сфері зайнятості населення на середньострокову перспективу консолідує використання економічних, правових, адміністративних механізмів, задіяних в різних сферах економічної діяльності, для розв’язання проблем зайнятості населення і тому має незаперечні переваги щодо інших варіантів, які не передбачають використання програмно-цільових методів. V. Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання програми Відповідальність держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення зумовлює визначення наступних шляхів і способів розв’язання проблем національного та регіональних ринків праці. Розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць з гідними умовами праці здійснюватиметься через: - встановлення сприятливого інвестиційного режиму для підприємств усіх форм власності, на яких створюються нові робочі місця; - надання державної підтримки підприємствам у депресивних регіонах, насамперед вугледобувних, та малих містах за умови створення нових та збереження ефективно функціонуючих робочих місць; - надання державної підтримки сільськогосподарському товаровиробнику шляхом проведення відповідної цінової та кредитної політики, розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності, зокрема рекреаційно-туристичного підприємництва; - підтримку самостійної зайнятості населення та розвитку підприємництва; - створення робочих місць для зайнятості в умовах неповного робочого часу та на умовах аутсорсингу; - розвиток сезонних робіт; - впровадження системи лізингу робочої сили. Забезпечення економіки країни кваліфікованими кадрами здійснюватиметься через: - створення державної системи професійної орієнтації населення шляхом розробки відповідної концепції, напрацювання та реалізації нормативно-правових документів; - удосконалення механізму взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг шляхом створення системи моніторингу потреби роботодавців у робочій силі, спрощення системи ліцензування освітньої діяльності, створення і запровадження системи незалежної кваліфікаційної атестації випускників; - удосконалення механізму формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів на основі даних про стан регіональних ринків праці; - підвищення якості професійної підготовки шляхом удосконалення мережі навчальних закладів та оновлення і модернізації їх навчально-виробничої бази, удосконалення кваліфікаційних характеристик професій та змісту професійної освіти, формування національної системи кваліфікацій; - запровадження системної взаємодії роботодавців та професійно-технічних навчальних закладів шляхом активізації участі роботодавців у створенні сучасної навчально-виробничої бази, визначенні змісту навчання, здійсненні професійно-практичної підготовки, проведенні кваліфікаційної атестації випускників. Підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили здійснюватиметься через: - створення державної системи неперервного професійного навчання впродовж трудового життя шляхом розробки та реалізації відповідної державної концепції та нормативно-правових документів; - створення правових, організаційних та фінансових засад функціонування системи професійного розвитку працюючого населення шляхом прискорення прийняття проекту Закону України „Про професійний розвиток працівників” та забезпечення його реалізації; - створення системи оцінки професійної якості працівників шляхом розробки та запровадження системи сертифікації працівників на відповідність їх професійних знань, умінь і навичок встановленим законодавством вимогам; - сприяння підприємствам у здійснені професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників шляхом спрощення дозвільної системи на здійснення підприємствами освітньої діяльності та зняття обмежень щодо віднесення до складу валових затрат сум, які можуть бути використані на підготовку кадрів; - підвищення відповідальності роботодавців за відповідність кваліфікаційного рівня працівників потребам виробництва. Створення умов для працевлаштування молоді здійснюватиметься через: - реалізацію механізмів щодо працевлаштування випускників навчальних закладів, передбачених Законом України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”; - удосконалення порядків працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, в частині підвищення ефективності використання праці випускників, забезпечення їх професійної адаптації на виробництві та посилення соціального захисту; - запровадження системи стимулювання зайнятості фахівців для працевлаштування на підприємствах, які знаходяться у сільській місцевості та депресивних територіях. Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості та детінізація відносин на ринку праці здійснюватиметься через: - підвищення розміру мінімальної заробітної плати; - запровадження державного соціального стандарту – погодинної оплати праці та уведення системи контролю за його застосуванням; - посилення відповідальності роботодавців за забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної праці працівників бюджетної сфери; - усунення диспропорції і дотримання міжпосадових та міжгалузевих співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери; - посилення соціальної відповідальності бізнесу шляхом підвищення витрат на робочу силу в структурі вартості продукції; - посилення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення; - детінізацію статусу зайнятості осіб, які провадять діяльність на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності або користуванні, та посилення їх соціального захисту. Посилення соціального захисту громадян здійснюватиметься через: - реформування системи соціального страхування шляхом створення єдиної системи збору та обліку страхових внесків та запровадження єдиного соціального внеску; - перерозподіл структури страхових внесків між роботодавцями та працівниками з одночасним підвищенням розміру заробітної плати; - упорядкування страхових виплат застрахованим особам залежно від участі у страховій системі (за даними персоніфікованого обліку); - поступове підвищення мінімальних розмірів страхових виплат до прожиткового мінімуму. Повернення безробітних до активної трудової діяльності та забезпечення їх соціального захисту здійснюватиметься через: - посилення ролі державної служби зайнятості в регулюванні процесів на ринку праці шляхом співпраці з роботодавцями (щодо формування банку вакансій, активізації працевлаштування безробітного населення, працевлаштування молоді на перше робоче місце з наданням дотації роботодавцю, професійного навчання безробітних на замовлення роботодавців) та з органами освіти (щодо участі у забезпеченні функціонування державної системи професійної орієнтації населення та формуванні державного замовлення на підготовку кваліфікованої робочої сили відповідно до стану регіональних ринків праці); - забезпечення охоплення населення, насамперед молоді, профорієнтаційними послугами та створення мережі навчальних закладів державної служби зайнятості з метою підвищення охоплення зареєстрованих безробітних програмами професійного навчання; - активізацію співпраці державної служби зайнятості з роботодавцями та інвалідами, які шукають роботу, щодо працевлаштування інвалідів на підприємствах в межах нормативу робочих місць відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”; - підвищення матеріального забезпечення безробітних шляхом зростання (відповідно до темпів зростання мінімальної заробітної плати) мінімального розміру допомоги по безробіттю до рівня прожиткового мінімуму. Розв’язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями здійснюватиметься через: - створення умов для одержання інвалідами освіти та проходження професійного навчання шляхом збільшення видатків на навчання інвалідів з Фонду соціального захисту інвалідів за рахунок коштів адміністративно-господарських санкцій; - створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема, шляхом спрямування не менше 50 % коштів, що надходять до Фонду соціального захисту інвалідів від застосування адміністративно-господарських санкцій, на створення нових робочих місць для працевлаштування інвалідів; - створення нормативно-правової бази з дистанційного, інтегрованого та інклюзивного навчання осіб з обмеженими фізичними можливостями у дошкільних, шкільних, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та безперешкодного доступу до них. Регулювання трудових міграцій населення здійснюватиметься через: - визначення концептуальних засад державної міграційної політики в частині регулювання трудових міграцій громадян України та іноземців, розробку відповідної нормативно-правової бази та забезпечення її реалізації; - детінізацію зовнішніх трудових міграцій громадян України шляхом забезпечення виконання укладених міждержавних та міжурядових двосторонніх договорів про працевлаштування та продовження роботи із укладання нових договорів у цій сфері; - забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за її межами, шляхом укладення двосторонніх міжнародних угод про соціальне забезпечення (щодо вирішення проблем відшкодування за отриману виробничу травму, отримання (переказ) пенсії, допомоги, пільг); - забезпечення соціального захисту громадян України, які тимчасово працюють за кордоном в рамках виконання норм Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів, 1990 року; - детінізацію трудових міграцій та посилення соціального захисту в сфері пенсійного забезпечення, стандартів освіти громадян України, які працюють в СНД в рамках виконання положень Декларації про узгоджену міграційну політику держав-учасниць СНД та Стратегії економічного розвитку СНД на період до 2020 року; - запровадження політики повернення громадян України – трудових мігрантів на Батьківщину шляхом створення привабливого внутрішнього ринку праці; - створення умов для запобігання торгівлі людьми внаслідок нелегальних трудових міграцій шляхом розвитку інституту ліцензування посередництва у працевлаштуванні за кордоном та запровадження ліцензування посередництва працевлаштування в Україні; - детінізацію зайнятості іноземців в Україні шляхом вироблення засад та запровадження механізму регулювання використання праці іноземців в Україні через працевлаштування або зайняття підприємницькою діяльністю. Участь у підготовці та проведенні в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в частині питань, що стосуються сфери зайнятості, забезпечуватимуться через: - сприяння роботодавцям у комплектуванні кадрами відповідного професійно-кваліфікаційного рівня підприємств, установ та організацій, залученим до підготовки та проведення чемпіонату; - запровадження оплачуваних громадських робіт, пов’язаних з підготовкою та проведенням чемпіонату, застосування праці волонтерів; - створення умов для безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів чемпіонату. Загальнодержавна програма зайнятості населення є середньостроковим програмним документом, з терміном розробки 2009-2011 роки. VI. Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності Загальнодержавна програма зайнятості населення на 2009-2011 роки, як механізм реалізації державної політики зайнятості, забезпечить регулювання ринку праці, зокрема в частині запобігання критичним подіям у сфері зайнятості та безробіття на середньострокову перспективу. Перебіг подій, які відбуватимуться на ринку праці у 2009-2011 роках, буде зумовлений соціально-економічними перетвореннями в країні в рамках вступу до СОТ. В умовах очікуваної інтенсифікації національного ринку праці реальним є скорочення як неефективних, так і конкурентоздатних робочих місць, вивільнення працівників. Негативні наслідки для функціонування ринку праці найпомітніше проявляться в окремих галузях агропромислового комплексу, насамперед, у сільському господарстві, яке знаходиться у стадії перебудови і одержує відповідну державну підтримку. Підвищення попиту на робочу силу очікуватиметься лише на підприємствах за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції та (або) розширення обсягів виробництва (надання послуг). Показники ринку праці, закладені у Загальнодержавній програмі зайнятості населення на 2009-2011 роки, є складовими проекту Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2009 рік. Упродовж 2009 року очікується скорочення чисельності зайнятого населення та збільшення безробітних, відповідно на 100 тис. осіб. Протягом 2010 року на ринку праці передбачається стабілізація на рівні 2009 року, а починаючи з 2011 року – переломлення негативних та закріплення позитивних тенденцій, пристосування ринку праці до функціонування економіки країни в умовах СОТ, зростання зайнятості населення. Очікується, що значення показників, які характеризують стан ринку праці, не будуть нижчими за рівень 2008 року (чисельність зайнятого населення віком 15-70 років – 21 млн. осіб, рівень зайнятості – 59%, чисельність безробітного населення – 1,3 млн. осіб, рівень безробіття – 5,9%). У результаті виконання Загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки очікується, що у 2012 році чисельність зайнятого населення віком 15-70 років зросте до 21,1 млн. осіб, а рівень зайнятості підвищиться до 59,3%; чисельність безробітних зазначеної вікової групи знизиться до 1,2 млн. осіб, а рівень безробіття за методологією МОП – до 5,5% економічно активного населення. VII. Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми Розроблення загальнодержавної програми зайнятості населення та її реалізація не потребуватимуть додаткових фінансових витрат з державного та місцевих бюджетів. Фінансування створення робочих місць буде здійснюватись за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у вигляді централізованих капітальних вкладень, фінансової підтримки підприємств окремих галузей (секторів) економіки, суб’єктів малого підприємництва, інноваційних проектів тощо, оскільки цільового бюджетного фінансування створення робочих місць законодавством не передбачено, а також коштів підприємств, установ і організацій, що здійснюють підприємницьку (госпрозрахункову) діяльність, та фізичних осіб-підприємців. Фінансування витрат, пов’язаних із наданням соціальних послуг та матеріального забезпечення незайнятому населенню, зареєстрованому в державній службі зайнятості, в тому числі для забезпечення потреб роботодавців у пошуку робочої сили для комплектування вакантних місць на об’єктах проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що будуються або підлягають реконструкції, здійснюватиметься за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до законодавства про зайнятість населення та про страхування на випадок безробіття та коштів інших джерел фінансування, передбачених чинним законодавством. Витрати, пов’язані з виконанням інших заходів програми, будуть фінансуватися з державного та місцевих бюджетів за кошти, передбачені на утримання відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади – виконавців заходів, а також за рахунок коштів суб’єктів господарської діяльності відповідно до законодавства. | |
| Переглядів: 1129 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |