Вітаю Вас Гість!
Неділя, 10.11.2024, 14:47
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Законодавча база щодо інвалідів [241]
Законодавча база щодо інвалідів
1-й в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік [7]
Перший в світі масовий стрибок незрячих з парашутом, 2009 рік
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця" [13]
1-й фестиваль творчості інвалідів "Неспокій серця"
Законодавчі акти [17]
Законодавчі акти, що стосуються працевлаштування та роботи інвалідів
Статті про ВГО ВППІ [29]
Статті, які розміщувались в массмедіа про нас та нами
Звіти про діяльність структурних одиниць [2]
Тут розміщені звіти про діяльність структурних одиниць ВГО ВППІ за роки їх існування
Статті наші [15]
Тут розміщені статті, створені членами ВГО ВУППІ

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 131

Пошук

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Законодавчі акти

Охорона здоров`я
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 10 січня 2002 р. N 14
Київ

Про затвердження Міжгалузевої комплексної
програми "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки

З метою зміцнення здоров'я населення, збереження
працездатності, поліпшення демографічної ситуації та підвищення
ефективності медико-санітарної допомоги Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Міжгалузеву комплексну програму "Здоров'я
нації" на 2002-2011 роки (далі - Програма "Здоров'я нації").

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
розробити до 1 березня 2002 р. з урахуванням завдань Програми
"Здоров'я нації" і затвердити відповідні регіональні програми.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади
забезпечувати реалізацію заходів, передбачених Програмою "Здоров'я
нації", в межах асигнувань, які щороку передбачатимуться їм у
державному бюджеті за відповідними бюджетними програмами.

Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
забезпечити здійснення заходів щодо виконання Програми за рахунок
місцевих бюджетів.

4. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та
Севастопольській міським державним адміністраціям установити
контроль за реалізацією заходів, передбачених у Програмі
"Здоров'я нації", та щороку до 1 грудня подавати для узагальнення
відповідну інформацію Міністерству охорони здоров'я.

Міністерству охорони здоров'я до 1 січня наступного за
звітним року інформувати Кабінет Міністрів України про стан
виконання Програми.

Прем'єр-міністр України А.КІНАХ

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 10 січня 2002 р. N 14

МІЖГАЛУЗЕВА КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА
"Здоров'я нації" на 2002-2011 роки

Загальні положення

Ця Програма розроблена на виконання Указу Президента України
від 8 серпня 2000 р. N 963 ( 963/2000 ) "Про додаткові заходи щодо
поліпшення медичної допомоги населенню України" і спрямована на
задоволення потреб населення в охороні його здоров'я, забезпеченні
прав громадян на якісну і доступну медико-санітарну допомогу,
створення умов для формування здорового способу життя.

В основу розроблення Програми покладено принципи державної
політики у сфері охорони здоров'я, а також принципи Всесвітньої
організації охорони здоров'я (ВООЗ).

Згідно з прийнятим у 1998 році ВООЗ документом "Політика
досягнення здоров'я для всіх у двадцять першому столітті" усі
члени Євробюро ВООЗ повинні розробити і здійснювати таку політику
на державному, регіональному та місцевому рівнях за підтримкою ві
повідних міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади. Цим і зумовлюється необхідність розроблення Програми.

Аналіз стану здоров'я населення України та діяльності
закладів охорони здоров'я свідчить про незадовільну
медико-демографічну ситуацію, низьку народжуваність, зростання
смертності, від'ємний природний приріст населення, скорочення
середньої очікуваної тривалості життя, а також зростання
поширеності хвороб.

У 1991-2000 роках чисельність населення скоротилася на
2,5 мільйона унаслідок перевищення смертності над народжуваністю.
За останнє десятиліття народжуваність населення зменшилася на
35 відсотків, смертність збільшилася на 18,6 відсотка. Основними
причинами смертності є хвороби системи кровообігу, злоякісні
новоутворення, травми та отруєння. Показники смертності від хвороб
системи кровообігу в Україні найвищі серед європейських країн.

Протягом останнього десятиліття середня очікувана тривалість
життя у чоловіків скоротилася на 2,4, у жінок - на 0,9 року.
Різниця в тривалості життя в Україні і країнах Західної Європи
становить для чоловічого населення 12,8, жіночого - 7,8 року.

У структурі захворюваності переважають хронічні неінфекційні
хвороби (серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення,
психічні та ендокринні розлади, алергічні прояви), які
характеризуються негативною динамікою.

Поширеність серцево-судинної патології збільшилася за останнє
десятиліття в 1,9 рази, онкологічної патології - на 18,
бронхіальної астми - на 35,2, цукрового діабету - на
10,1 відсотка. Сьогодні в Україні кожен п'ятий житель хворіє на
артеріальну гіпертензію. Зростають захворюваність і смертність від
раку у зв'язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним
постарінням населення.

Незважаючи на зменшення протягом останнього десятиліття
кількості травм і отруєнь, рівень їх залишається високим. Важливою
проблемою є зростання захворюваності на соціально небезпечні
хвороби, зокрема туберкульоз, ВІЛ/СНІД, хвороби, що передаються
статевим шляхом. Захворюваність на туберкульоз збільшилася за
10 років в 1,9 рази, поширеність - на 34,3 відсотка. Значно
поширені наркологічні розлади.

Високі рівні захворюваності обумовлюють збільшення кількості
інвалідів, яка становить сьогодні 2,5 млн. осіб.

Рівень санітарної культури населення країни залишається
невисоким, значна його частина має шкідливі для здоров'я звички.
Поширеність тютюнопаління в Україні, особливо серед працездатного
населення, є однією з найбільш високих у Європі. За поширеністю
тютюнопаління серед чоловіків Україна входить до першої десятки
європейських країн. У максимально дітородному віці (20-39 років)
курить кожна третя-четверта жінка (за 20 останніх років цей
показник зріс у 4 рази).

Надзвичайно низьким є показник чисельності населення, яке
регулярно займається фізичною культурою, - у середньому
6-8 відсотків. Залишається вкрай бідною інфраструктура та
індустрія здоров'я.

Напружена екологічна та санітарно-епідемічна ситуація, що
склалася в Україні останніми роками, пов'язана із забрудненням
довкілля, в тому числі і джерел водопостачання, неочищеними
стічними побутовими та промисловими водами, відходами,
незадовільним санітарно-комунальним станом населених пунктів,
об'єктів харчування, торгівлі. Загальна маса нагромадження на
території України токсичних відходів перевищує 4 млрд. тонн.

У 1996-2000 роках фактичний обсяг видатків на охорону
здоров'я збільшився з 3,2 до 4,3 млрд. гривень, тобто в 1,3 раза.
Програмно-цільовий принцип фінансування охорони здоров'я дав змогу
спрямувати кошти на виконання найбільш пріоритетних державних,
галузевих програм та комплексних заходів програмного характеру.
Майже всі державні програми, пов'язані з охороною здоров'я, у
2000 році було профінансовано в повному обсязі, що забезпечило
зменшення малюкової та материнської смертності, захворюваності а
керовані інфекції. Проте витрати на охорону здоров'я поки що не
відповідають реальним потребам. Не розв'язано проблему
гарантування державою безоплатного обсягу надання медичної
допомоги державними і комунальними закладами охорони здоров'я. У
структурі витрат 2000 року 86,7 відсотка становлять кошти бюджету
і лише 13,3 - позабюджетні надходження. Заходи щодо формування
багатоканального фінансування здійснюються повільними темпами. За
витратами на охорону здоров'я в розрахунку на одного жителя
Україна займає III місце у світі серед 191 країни.

Дефіцит коштів не змогли компенсувати
організаційно-управлінські системозберігаючі та системозамінні
технології, які впроваджено в галузі (скорочення стаціонарних
ліжок, розширення мережі стаціонарозамінних форм медичної
допомоги, перегляд штатних нормативів медичного персоналу в
закладах охорони здоров'я, пріоритетний розвиток первинної
медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини).

Ключовими проблемами охорони здоров'я населення є:

1) незадовільний стан здоров'я населення;

2) недостатнє медикаментозне і матеріально-технічне
забезпечення закладів охорони здоров'я;

3) нераціональна організація системи надання медичної
допомоги, диспропорція її первинного, вторинного і третинного
рівнів;

4) брак сучасних медичних технологій, недостатнє володіння
ними;

5) низький рівень інформованості про сучасні медичні
технології, засоби збереження здоров'я та активного дозвілля;

6) неефективність державної політики щодо формування
здорового способу життя;

7) недостатність фінансових і насамперед бюджетних, ресурсів
для забезпечення ефективної діяльності системи охорони здоров'я;

8) практична відсутність ринку медичних послуг;

9) недосконалість нормативно-правових актів, які впливають на
створення умов для поліпшення стану здоров'я населення та
підвищення ефективності використання в системі охорони здоров'я
людських, матеріально-технічних та фінансових ресурсів в умовах
ринкової економіки.

Погіршення стану здоров'я зумовлене насамперед комплексом не
медичних, а соціально-економічних та екологічних чинників,
недосконалим способом життя населення. Тому поліпшення здоров'я
неможливе без істотних соціально-економічних змін.

Оскільки здоров'я населення є результатом діяльності не
тільки галузі охорони здоров'я, а інтегральним показником
успішності функціонування держави, усіх її інституцій, в основу
розроблення Програми покладено міжгалузевий комплексний підхід.

Мета і основні завдання Програми

Метою Програми є поліпшення демографічної ситуації,
збереження і зміцнення здоров'я населення, підвищення якості та
ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної
справедливості і прав громадян на охорону здоров'я.

Основні завдання Програми:

поліпшення стану здоров'я усіх верств населення, зниження
рівнів захворюваності, інвалідності, смертності, подовження
активного довголіття і тривалості життя;

проведення активної демографічної політики, охорона
материнства і дитинства;

удосконалення нормативно-правової бази охорони здоров'я
відповідно до світових стандартів; запровадження правових,
економічних, управлінських механізмів, забезпечення конституційних
прав громадян на охорону здоров'я;

розроблення і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих
на пропаганду, формування і заохочення здорового способу життя;

оздоровлення довкілля, забезпечення ефективного попередження
і здійснення контролю за шкідливими для здоров'я чинниками в
об'єктах довкілля;

запровадження ефективної системи багатоканального
фінансування, збільшення бюджетних асигнувань на охорону здоров'я;
сприяння діяльності закладів охорони здоров'я усіх форм власності;

оптимізація організації медико-санітарної допомоги населенню,
забезпечення її високої якості та ефективності, пріоритетний
розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної
медицини;

поліпшення медичної допомоги вразливим верствам населення та
жителям села;

забезпечення населення ефективними, безпечними і якісними
лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

підвищення ефективності використання наявних кадрових,
фінансових та матеріальних ресурсів охорони здоров'я;

створення сучасної системи інформаційного забезпечення у
сфері охорони здоров'я;

удосконалення інноваційної політики, планування наукових
досліджень з пріоритетних напрямів охорони здоров'я;

розширення міжнародного співробітництва та партнерства,
забезпечення інтеграції вітчизняної системи охорони здоров'я в
міжнародну систему;

посилення правових вимог до лікарської етики і деонтології.

Фінансове забезпечення Програми

Забезпечення реалізації заходів, передбачених Програмою, яку
покладено на міністерства, інші центральні органи виконавчої
влади, здійснюватиметься в межах асигнувань, які щороку
передбачатимуться їм у державному бюджеті за відповідними
бюджетними напрямами.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські держадміністрації забезпечуватимуть
здійснення заходів щодо виконання Програми за рахунок місцевих
бюджетів.

Механізм управління та здійснення контролю
за виконанням Програми

Координація заходів, передбачених Програмою, покладається на
МОЗ.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених Програмою,
здійснюватимуть центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські держадміністрації з наданням відповідної інформації МОЗ. У
свою чергу МОЗ щороку звітуватиме перед Кабінетом Міністрів
України про стан виконання Програми.

Прогноз результатів виконання Програми

Виконання Програми дасть змогу поліпшити стан здоров'я
населення, подовжити активне довголіття та тривалість життя,
задовольнити потреби в ефективній, якісній і доступній
медико-санітарній допомозі, забезпечити справедливий підхід до
вирішення питань охорони здоров'я, досягти цілей, передбачених
стратегією "Здоров'я для всіх", відповідно до рекомендацій ВООЗ.

Заходи щодо виконання Програми

I. Державна політика у сфері охорони
здоров'я

Державна політика у сфері охорони здоров'я повинна
спрямовуватися на зміцнення здоров'я всіх верств населення,
збільшення тривалості активного життя, поліпшення демографічної
ситуації, підвищення якості та ефективності медико-санітарної
допомоги, удосконалення фінансування та управління галуззю, а
також забезпечення соціального захисту працівників охорони
здоров'я.

З метою успішної реалізації державної політики у сфері
охорони здоров'я:

1. Удосконалити відповідно до світових стандартів і вимог
Європейського Союзу нормативно-правову базу з питань регламентації
діяльності і регулювання відносин у сфері охорони здоров'я.

МОЗ, Мінфін, Мінекономіки.

Постійно.

2. Визначити пріоритети надання медико-санітарної допомоги
громадянам і встановити гарантований державою обсяг безоплатної
медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони
здоров'я.

МОЗ, Мінфін, Мінекономіки.

2002 рік.

3. Створити систему охорони здоров'я з визначенням рівних
прав для діяльності медичних закладів усіх форм власності,
навчальних закладів, інститутів, центрів, лабораторій галузі.

МОЗ, Мінекономіки.

2002-2004 рік.

4. Створити ефективну систему фінансування охорони здоров'я,
джерелом якого повинні бути бюджетні кошти, внески на соціальне
медичне страхування та кошти інших джерел, не заборонених
законодавством.

МОЗ, Мінфін, Мінекономіки,
Мінагрополітики, Мінпромполітики,
Мінпраці, Академія медичних наук.

2002-2004 роки.

5. Упорядкувати мережу, удосконалити структуру і функції
закладів охорони здоров'я згідно з потребою населення міської і
сільської місцевості.

МОЗ.

2002 рік.

6. Передбачити проведення перспективних наукових досліджень
для розроблення нових медичних технологій.

МОЗ, МОН, Мінфін, Академія
медичних наук.

2003 рік.

7. Забезпечити оснащення сучасними телекомунікаційними
засобами та обладнанням відділень планової та невідкладної
допомоги, станцій швидкої допомоги.

МОЗ, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські
держадміністрації.

2004-2005 роки.

8. Підготувати та запровадити стандарти медичних технологій.

МОЗ, Академія медичних наук.

2002-2004 роки.

9. Здійснити заходи щодо децентралізації управління в галузі
охорони здоров'я, сприяти медичній практиці на підприємницьких
засадах, впровадженню і створенню ринкових механізмів регулювання
та функціонування галузі, створення умов для здорової конкуренції
між закладами охорони здоров'я всіх форм власності.

МОЗ, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські
держадміністрації.

Постійно.

10. Створити на основі стандартів якості систему забезпечення
і контролю ефективності медичної допомоги, удосконалити систему
атестації закладів охорони здоров'я, атестації медичних і
фармацевтичних працівників і систему оплати праці відповідно до
ступеня атестації.

МОЗ, Мінпраці, Академія медичних
наук.
2002-2004 роки.

11. Створити єдину систему інформаційного забезпечення
охорони здоров'я із широким використанням комп'ютерної техніки,
уніфікацією методів і засобів інформування, розвитком
інформаційних мереж, використанням системи наукової медичної
інформації, удосконаленням медико-статистичної служби.
МОЗ, Держкомінформ, Держкомстат,
Державний департамент з питань
виконання покарань, Академія
медичних наук, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та
Севастопольська міські
держадміністрації.
Категорія: Законодавчі акти | Додав: Moder (24.05.2012)
Переглядів: 1185 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0