Ця історія почалася в 2011 році, коли за ініціативи Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86» та ВГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів», що були серед співорганізаторів Х11 Тижня освіти дорослих в Україні, міста Припять та Чорнобиль відвідала делегація учасників заходу. Виїзне засідання Х11 Тижня освіти дорослих в Україні, приурочене до 25 річниці Чорнобильскої трагедії, відбулося 12 вересня 2011 р. в Зоні відчуження міст Чорнобиля і Припяті. Крім огляду пам’ятних об’єктів і безпосередньо будівельного майданчика «Саркофагу» – «Укриття», вщент зруйнованого в 1986 року внаслідок аварії 4-го блоку Чорнобильської АЕС, учасники заходу побували на Алеї Пам’яті Парку Слави в м. Чорнобилі.
   Про гнітюче враження від занедбаного стану згаданої вище Алеї Пам’яті розповів на шпальтах газети «Київський вісник» в статті «Забута Алея Пам’яті» (03 жовтня 2011 року) член делегації, учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 р. Жорж Шанаєв. Пізніше він кілька раз повертався до цієї болючої теми під час своїх виступів на радіо та телебаченні.
   З нагоди відзначення 40-ої річниці спорудження в цьому ж Парку Слави Алеї Пам’яті ми, учасники та співорганізатори XIII Міжнародного «Тижня Освіти дорослих в Україні», знову ж таки за участю 50-ті делегатів запланували і здійснили 12 вересня 2012 року чергове відвідання Чорнобильської Зони відчуження. Попередньо ми надіслали запит до Національного музею історії війни щодо відомостей про Героїв Радянського Союзу різних національностей, пам`ять яких була увічнена 30-ма обелісками ще в 1972 році. Одночасно ми звернулися до посольств Росії, Білорусії, Грузії, Казахстану, Північної Осетії – Аланії, а також до Ради ветеранських організацій України, Ради Національних товариств України та інших з проханням делегувати своїх представників для вшанування пам’яті героїв, що полягли в запеклих боях 1943–го року при визволенні міста Чорнобиля і України.
   Прикро, що багато хто із запрошених так і не відгукнувся на наші наполегливі запрошення. І все ж більш численна та представницька, порівняно з тогорічною, делегація із учасників і журналістів прибула в Зону відчуження міста Чорнобиль. В першу чергу, серед учасників заходу були представники Грузії, Казахстану, Північної Осетії – Аланії («Київське земляцтво осетин»), Польщі, Австрії.
   Ми були приємно вражені тим, як за короткий термін змінилася Алея Пам’яті в Парку Слави м. Чорнобиля. Вона була практично відновлена: на обелісках з`явилися нові таблички з написами, перекладені плити доріжки тощо. Тож висловлюємо щиру вдячність адміністрації Чорнобильської Зони відчуження за те, що у відповідь на наші критичні зауваження, наведено зразковий порядок як у парку, так і на прилеглих до нього територіях. Як на нашу думку, відновлений Парк Слави м. Чорнобиль має всі шанси для того, щоб стати одним з туристичного паломництва в Зоні відчуження, тим більше зважаючи на те, що 30 обелісків Героям Радянського Союзу знаходяться тепер в бездоганному технічному стані.
   Делегації представників посольств іноземних держав в Україні та учасників Тижня освіти дорослих в Україні, несподівано для нас, було влаштовано урочистий та водночас теплий прийом. На мітинг біля обеліска Слави зібрались також представники місцевого населення – працівники вахтових служб забезпечення життєдіяльності Зони відчуження. У центрального обеліска Слави був організований урочистий караул із військових і міліції, служб охорони Зони відчуження. По радіотрансляції пролунав гімн України.
   Під керівництвом представників місцевої адміністрації пройшов урочистий мітинг вшанування пам’яті полеглих Героїв, а священик Храму Св. Ілії в м. Чорнобилі Миколай відправив релігійну поминальну урочисту службу. Була проведена урочиста хода членів делегації з покладанням привезених нами меморіальних вінків до обеліска Слави і окремо до обелісків Героїв Радянського Союзу різних національностей.
   Цей знаковий пам’ятний міжнародний захід на довгі роки запам’ятається всім учасникам урочистостей і, ми впевнені, увійде до історії міста Чорнобиль. На урочистостях була присутня значна кількість представників ЗМІ та «Укрінформ», «Канал Україна», «Економічні вісті» /Інтернет видання/, «РІА-Новості» /інформаційна агенція/, телеканал «1+1». Докладну інформацію щодо перебігу заходу можна також знайти в медіа-просторі на наступних сайтах: сайт газети «Пост-Чорнобиль http://www.postchernobyl.kiev.ua, сайт «Освіта дорослих України» http://ua-ed.narod.ru/, видавничо-інформаційний центр «Майстер-десант» Центру духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія» http://chernobyl-2011.blogspot.com/), сайт ВГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів http://vuppi.at.ua/, сайт «Козацькі звитягі» http://chornobyl2011.blogspot.com/, сайт музею «Чорнобиль (місто Київ) http://pripyat.com/museum.html) тощо.
   На майдані біля Музею духовної культури Чорнобиля членами делегації «ТОД-13», художниками Національної Спілки художників України Леонідом Сотником, Жоржем Шанаєвим, Юрієм Дрючечком, Сергієм Грицаєм, Валерієм Франчуком було організовано на пленері виставку художніх творів I етапу новоствореної «Мистецької пересувної виставки «Чорнобиль-86», яку в подальшому вони планують експонувати в багатьох містах України, а також за межами нашої держави.
   З нагоди відзначення в наступному 2013 році 70-ї річниці локальної перемоги і визволення від фашистів міст Чорнобиля і Києва ми колективно постановили зібрати максимально повні відомості про всіх Героїв Радянського Союзу, прах яких покоїться на Алеї Пам’яті і опублікувати всі відшукані дані у спеціальному меморіальному літературному альманасі. Все це цілком здійсненне, за умови, якщо в цій шляхетній справі нам допоможуть, як органи влади, так і комерційні структури. Тоді вже в наступному році, під час проведення XIV Міжнародного «Тижня освіти дорослих в Україні» наша делегація обов`язково повернеться на Алею Слави, щоб покласти на могильні плити Книгу Пам`яті, якою вдячні нащадки вшанують визволителів своєї землі.
   Несподіваним для учасників заходу було відвідання нещодавно віднайденого Розстрільного Яру, однієї з локальних таємниць багатостраждальної Чорнобильскої землі. Це безіменне місце було втаємничене з політичних міркувань ще за часів Радянської влади, а вищезгадана назва для нього була запропонована учасниками «ТОД – Х111». Цей рів з`явився за років Великої Вітчизняної війни, а історія його виникнення така. В перші місяці війни територія Чорнобиля кілька разів переходила з рук в руки. Тож спочатку у власноруч викопаному для себе рові співробітниками НКВС були розстріляні радянські солдати, що через незалежні від них обставини тимчасово опинилися на окупованій ворогом території, а потім зі зброєю в руках вийшли з оточення. Згодом, вже за часів фашистської окупації, біля цього ж рову були розстріляні, скинуті в рів та ледь присипані землею місцеві мешканці: євреї, білоруси, цигани тощо. Цей рів, довжиною кілька десятків метрів, знаходиться на колишньому центральному міському цвинтарі, що нині рясно забруднений радіонуклідами та заріс непролазними хащами. де покоїться прах сотен знищених: полонених, не благодійних для властей осіб (як для радянських так і окупаційних властей), євреїв та інших на центральному в місті цвинтарі. В цьому зовні мирному пейзажі є щось дійсно страхітливе, від чого йде мороз поза шкірою. Страхітливе місце!
   Серед учасників заходу був етнічний німець, Райнер Рюгге, який публічно попрохав пробачення у безвинних жертв фашизму, що знайшли вічний спокій в Розстрільному рові, за свій народ та його злочини, вчинені під час Другої світової війни. Потім він з неабиякими зусиллями (адже огорожа кладовища нині зовсім стара), закріпив на паркані меморіальний вінок від німецького народу та пообіцяв, що він особисто буде протягом всього життя робити все, залежне від нього, аби не допустити нової війни на українських землях. Священики справили молитву за упокой загиблих. З важким серцем залишали учасники «ТОД Х111» це сумне місце, пообіцявши зробити все можливе, аби в максимальному обсязі встановити прізвища похованих та упорядкувати це місце цвинтаря, щоб в майбутньому його могли відвідувати родичі полеглих (якщо вони об’являться) і просто небайдужі люди. Безумовно, ці прізвища також будуть опубліковані в Книзі Пам`яті.
   В ошатному після недавньої реставрації храмі Святого Іллі священником-настоятелем була проведена служба-благословіння на праведні справи учасників даного неординарного заходу. А потім, вже за межами храму, були проголошені подяки ініціаторам та організаторам урочистостей, з врученням їм пам`ятних дипломів.
   Була проведена прес-конференція учасників заходу і представників преси.
   Звісно ж і цього разу делегація відвідала оглядовий майданчик поблизу «Саркофага». Зараз біля нього ведуться інтенсивні монтажні роботи по спорудженню «Укриття-2», що навіки накриє існуючу тимчасову споруду над зруйнованим 4-м енергоблоком (до речі, ця тимчасова споруда надійно відслужила вже 26 років, а щодо доцільності спорудження нового об`єкту «Укриття» серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС і досі точаться суперечки). Що стосується об`єкту «Укриття-1», то серед його будівничих були такі учасники ліквідації аварії в 1986 році, як Жорж Іванович Шанаєв, Сергій Іванович Грицай, Анатолій Федорович Колядін – всі ті, що стали також і ініціаторами цьогорічного заходу.
   За розпорядженням Міністерства надзвичайних ситуацій адміністрація Зони відчуження організувала в їдальні, яка готує для працівників АЕС (при атомній електростанції), поминальний обід для учасників заходу.
   Описані факти проведення даного заходу в черговий раз свідчать про великий авторитет організації щорічних ефективних просвітницьких теоретичних і практичних заходів Міжнародного «Тижня освіти дорослих в Україні».
   Щойно Національна Спілка художників України проявила ініціативу розпочати клопотання щодо організації на державному рівні спорудження на місті Розстрільного Яру міста Чорнобиль скульптурно-архітектурного монумента для увічнення пам’яті жертв тоталітарних режимів.