Публікуємо замітку поета, члена Спілки письменників України, співорганізатора і тренера Творчого літературно-поетичного семінару "Кастальский ключ" Геннадія Горового

"

Ми всі приходимо у цей світ із зернинкою якогось таланту в душі. І це достеменно. Не талановитих людей не існує в принципі. Хтось здатен проявити себе у мистецтві, хтось у науці. Тільки от комусь байдуже до свого таланту, а хтось понад усе прагне його зростити. Безумовно, ті, хто вибрали непростий шлях вдосконалення, заслуговують на підтримку своїх більш досвідчених колег. І таку підтримку вони мають. Існує чимало різноманітних творчих гуртків, студій, щорічних мистецьких заходів, на яких, як то кажуть, тільки серце розкривай.

І ніби все здорово, та є одне але. Далеко не всі обдаровані люди можуть дозволити собі відвідувати подібні зібрання. Хоча б через стан здоров’я. Втрата зору, спроможності говорити, пересуватися власними ногами частенько стають для них серйозною перепоною. А між тим, жага малювати, вишивати, ліпити, співати, писати так і залишається з ними. Вони й творять, тільки могли б це робити значно ліпше, якби отримали можливість здобувати нові знання з улюбленої справи.

Діячі Всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів та Київської обласної організації “Всеукраїнського парламенту працездатних інвалідів” свідомі цих потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. Саме тому вони постійно ініціюють різноманітні творчі заходи, продумуючи їх таким чином, аби дати можливість взяти участь якомога більшій кількості талановитих інвалідів.

Так, нещодавно, а саме 3-4 вересня, за підтримки Міністерства соціальної політики були організовані дводенні майстер-класи для обдарованих людей з інвалідністю, котрі мали бажання покращити свої літературні навички. До Пущі-Водиці з’їхалися представники Сум, Чернівців, Рівного, Вінничини, і, звичайно ж, Київщини.

Учасники заходу мали можливість отримати оцінку власних творів, підказки на подальшу самостійну роботу із саморедагування, почути про особливості пісенних поетичних текстів, узяти участь у майстер-класі з віршотерапії, дізнатися про відмінності верлібру та білого вірша… Окремою приємністю був концертний подарунок від ведучих майстер-класів, на якому вони продемонстрували учасникам заходу кращі зразки власної творчості.

Ведучі, до речі, на наш погляд заслуговують окремого слова. Їхній безумовний професіоналізм у купі з толерантністю і доброзичливістю допомогли деяким присутнім на заняттях позбавитися ніяковості та налаштуватися на робочий лад. Тож хочеться згадати цих майстрів слова поіменно:

поетеса і літредактор, засновник та очільниця  Київської літстудії “Перехрестя” при НСПУ, засновник Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «Урба-Перехрестя” – Вікторія Осташ (м. Київ);
поетеса, перекладач, літредактор, член журі Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії "Урба-Перехрестя" та співзасновниця (спільно з В. Осташ) творчого гурту "Листя трави" – Вікторія Цимбал (м. Київ);

режисер, поет, бард, неодноразовий лауреат, член журі або ведучий творчих майстерень численних фестивалів та конкурсів у різних жанрах мистецтва – Юрій Чайка (м. Харків);

поетеса, арт-терапевт, дійсний член Асоціації глибинної психології "Теурунг", куратор проекту “Словотерапія” – Оксана Стогній-Рибась

(м. Харків).

ВГО “Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів” висловлює цим надзвичайним людям глибоку вдячність і сподівається на подальшу плідну співпрацю. А те, що подібні заходи необхідні, навіть не обговорюється. Варто було лише поглянути на задоволені обличчя учасників, почути їхні відгуки, аби зрозуміти – організатори старалися не дарма.

Говорить Дарія Сасса, учасниця з м. Суми:

– Комусь щастить, його талант настільки потужний, що розкривається сам собою поза всілякими обставинами.Але навіть такі люди можуть розвиватися тільки через набуття знань. Я пишу небагато. Та й  показую іншим людям далеко не всі свої твори. Але на майстер-класи приїхала і не пошкодувала. Дізналася чимало нового для себе, познайомилась із цікавими людьми – все супер! Хочеться ще! І щоб на цей раз заняття тривали не два, а хоча б три-чотири дні. Велика подяка всім, хто зробив такий захід можливим.

Михайло Невідомський – м. Буча Київської області:

– Заняття видалися досить цікаві!Особливо словотерапія  від Оксани Стогній-Рибась. Було цікаво спробувати, в цьому дійсно щось є. Також відмічу майстер-класи від Вікторії Осташ та Вікторії Цимбал. Дуже було пізнавально їх слухати, я взяв з їхніх тренінгів багато того,чого не знав.В цілому все добре!Дякую організаторам!

Юрій Бабенко – селище Борова Київської області:

– Не важливо скільки тобі років, десять чи сорок. Пізнавати щось нове можна безкінечно. Тільки з набуттям нових знань ми можемо відкривати для себе нові горизонти. Головне – мати бажання та можливості. Бажання в нас буяє пишним цвітом, а про можливості потурбувалися організатори та ведучі цих чудових майстер-класів, за що їм величезна подяка!

І ще трошки про ведучих майстер-класів. Дехто за лаштунками зізнався, що хвилювався спочатку не менше самих учасників. Адже це був їхній перший досвід роботи з людьми з інвалідністю. Однак, все пройшло якнайкраще. Тож можна з упевненістю сказати, що захід виявився обопільно корисним. Про це свідчать і відгуки, які ведучі пізніше розмістили в соцмережах.

Вікторія Цимбал, співведуча занятть із саморедагування:

Моє тривале материнство із трьома дітьми проростило в мені прагнення брати активну участь (наскільки це можливо) у суспільних процесах, аби світ ставав таким, у якому мені не страшно залишати жити моїх дітей, аби показати дітям різні здорові способи взаємодії з цим світом та іншими і інакшими щоразу людьми.

Спільнота учасників, що приїхали на майстер-класи стала для мене досвідом згуртованості і делікатності, непафосного (переважно) роблення спільної справи. Мені дуже хотілося поділитися моїм баченням творчого процесу і зовні (теоретично) і зсередини (практично – розбираючи твори учасників). Мені праглося передати досвід легкості, грайливості, чесності, уважності і вимогливості. Я не мала жодних підстав для прорахунку: яким воно видасться – спілкування. І, звісно, хвилювалася. А сталося – живе і несподіване. І довірливе. На творчих підставах відбувалися зустрічі особистостей, за чим так тужать філософи.

Творчість – та сама гра. А людина є не лише людиною мислячою, homo sapiens, але ще і – homo ludens, такою, що грає. Відтак творити – це нормально, природно. І водночас – страшно. Я зустріла відважних людей. І слава Богу, що мала право голосу між них.

Оксана Стогній-Рибась, ведуча заняття з віршотерапії:

"Сьогодні мені видалося побувати в Пущі-Водиці і провести тригодинний віршотерапевтичний майстер-клас. Думаю, нема для ведучого більшого щастя, ніж бачити, що твоя робота приносить користь! Сьогодні творилися вірші й дива: людям, які ніколи не писали раніше, вдавалися перші поетичні спроби, ниточки підтримки простягувалися між участниками, виникали сили, приходило зцілення почуттів.

Це те, за що я люблю свій метод - він водночас м'який і глибокий! Це ключик до власного внутрішнього світу для кожного!

Організатори та участники - молодці!

Певно, в нашому суспільстві зараз такий непростий момент, що усім нам потрібна людяність понад усе, підтримка і натхнення до життя. І саме слово, мистецтво, поезія можуть стати доріжкою до себе-спражнього у віднайденні гармонії та здоров'я!

Творіть і будьте щасливими!"

Сподіваюся, будуть нові й нові проекти, які показуватимуть, що життя варте того, аби жити!

Власне, після таких слів ніби як і додати нічого. Побажаємо ж усім дочетним до заходу добра, злагоди і великого, великого натхнення.

Геннадій Горовий"