Вітаю Вас Гість!
14:53 Громадська рада при КМДА, засідання від 27 вересня 2019 року | |
| 27 вересня 2019 року відбулося засідання Громадської ради при КМДА, на якому було затверджено поіменний склад кожного з 17 її комітетів та затверджені на посадах керівники цих комітетів. В тому числі голова ГО ВГО ВППІ, Володимир Борисович Петровський, тепер вже офіційно, став головою Комітету з питань соціальної політики, що дає мені право виступати від імені цього комітету. В одному з попередніх дописів я обіцяв висловити свої думки з приводу зустрічі з заступником голови КМДА, Мариною Петрівною Хондою та керівниками підпорядкованих їй департаментів, що проходила в той же день (тобто 27 вересня 2019 року) з 15:00 до 16:00, в рамках засідання Громадської ради. Були присутні директор Департаменту суспільних комунікацій - Роман Лелюк, заступник начальника Служби у справах дітей та сім’ї - Олексій Наумук, в.о. начальника Управління туризму та промоцій – Марина Радова, директор Департаменту соціальної політики – Руслан Світлий. Діалог, що відбувся між представниками новоствореної Громадської ради та структурних підрозділів КМДА, виявився досить конструктивним, і, судячи з нього, всі учасники цього діалогу дійсно налаштовані на плідну співпрацю. Серед інших питань, піднятих в рамках засідання, Артур Олександрович Аракелян нагадав присутнім про те, що в рамках минулорічного форуму «Велика столиця – 2018» до резолюції було внесено пункт щодо створення посади Уповноваженого з питань людей з інвалідністю. З цього ж питання виступив і голова ГО ВГО ВППІ, В.Б. Петровський, особливо наголосивши на тому, що Служба Уповноваженого з питань людей з інвалідністю є дійсно необхідною, тож питання щодо її створення потрібно вирішувати терміново. Йому відповіла Марина Петрівна Хонда, зазначивши, що це питання має свої підводні камені, і, хоча Кабінет Міністрів нарешті дав відповідь, але, скоріше за все вирішення цього питання може розтягнутися на досить довгий термін. Нагадаємо, що посада Урядового уповноваженого була створена ще в липні 2019 року, і саме йому мають підпорядковуватися аналогічні посади на місцевому рівні, і він же призначає уповноважених на місцях. Тож, коли буде призначений уповноважений Уряду, тоді він і буде займатись питанням призначення свого представника в Києві. Однак, як на нашу думку, є дуже дивним, що місцева громада, яка краще знає свої кадри, не має права вирішувати це питання, її просто ставлять перед фактом, призначаючи кандидатуру людини, яка має опікуватися проблемами людей з інвалідністю. Насправді вирішальною має бути саме пропозиція громадянського суспільства, оскільки їй краще відомо, хто є фахівцем зі згаданих питань, а отже - громада найбільш зацікавлена в тому, щоб проблеми людей з інвалідністю якісно та ефективно вирішувалися на місцевому рівні. Якщо ж кандидатура урядового уповноваженого з питань людей з інвалідністю спускається «зверху», то навряд чи вона стане рушійною силою, за допомогою якої можна буде вирішувати проблеми громадянського суспільства на місцях. Тому, як було сказано вище, потрібно йти не шляхом роздачі посад, а шляхом консультацій з громадськістю: громадськість дає пропозицію та обирає, а урядовий уповноважений затверджує обрану людину. Що ж стосується термінів створення посади Уповноваженого на рівні міста Києва, Володимир Борисович зауважив, що, оскільки процес призначення Урядового уповноваженого може затягнутися, і добре, якщо не рік або навіть більше, а проблеми людей з інвалідністю, які мешкають в столиці України існують тут і зараз, і вони не можуть чекати свого вирішення протягом тривалого часу. Київ має власний бюджет, тож йому цілком під силу створити місцеву, київську службу Уповноваженого з питань людей з інвалідністю і профінансувати цю посаду, а також Службу уповноваженого, хоча б мінімальну, в кількості 5-7 осіб, яка могла б приступити до ефективного вирішення згаданих питань. Нині проблемами людей з інвалідністю опікуються різні служби, інколи роблячи це не зовсім за профілем. Як приклад, можу навести створення профільного відділу з питань безбар’єрності у складі новоствореного реабілітаційного центру, для якого цей відділ є, по суті, зайвою обузою. Натомість, в рамках Служби уповноваженого з питань людей з інвалідністю створення такого відділу було б цілком логічним та доцільним. Ще один виступ голови ГО ВГО ВППІ стосувався вирішення в місті Києві проблеми житла, в тому числі – тимчасового житла, а також виділення приміщень для роботи громадських організацій інвалідів, оскільки багато з них не мають приміщень для поточної роботи. Питання надання житла, в першу чергу, стосується тих, хто захищав нашу державу в АТО і ООС, а нині потребує забезпечення житлом (і це – лише невеличка частина боргу, який може їм віддати вдячна держава), а також людей з інвалідністю, для яких питання власного житла стоїть надзвичайно гостро, оскільки придбати його самостійно вони не в змозі, й багатодітних сімей. Марина Петрівна відповіла, що, дійсно, це питання для Києва є надзвичайно гострим, багаторічна черга практично не рухається, а кілька останніх років квартири для пільговиків в нашому місті не виділяються взагалі. Що ж стосується приміщень для роботи громадських організацій людей з інвалідністю, то це питання також важливе і потрібне, саме тому неодноразово піднімалося питання щодо створення хабу, в якому б проводилися заходи різними організаціями. На це В.Б. Петровський заперечив, що створення такого хабу може зняти проблему лише частково, оскільки громадські організації не лише проводять заходи, але й працюють в щоденному режимі, а саме для поточної роботи потрібні такі приміщення. Це питання також є надзвичайно актуальним, і над його вирішенням потрібно працювати в робочому режимі. Тож, сподіваємося, що Громадська рада, вже в оновленому складі, докладе максимум зусиль, щоб у співпраці з київською міською владою зробити наше місто комфортним і доступним для всіх, хто в ньому живе і працює. Прикріплення: Картинка 1 · Картинка 2 | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |