Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 19.03.2024, 12:39
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 129

Пошук

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2021 » Червень » 25 » Іван Мазепа - політик, ктитор, меценат. Лекція для ГО "КМП ПОІ", частина 2
20:30
Іван Мазепа - політик, ктитор, меценат. Лекція для ГО "КМП ПОІ", частина 2
21 червня 2021 року ГО «Київський міський парламент працездатних осіб з інвалідністю», за фінансової підтримки Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, провів другу частину лекції «Іван Мазепа – політик, ктитор, меценат», присвячену меценатській діяльності великого українського гетьмана, яку він здійснював за межами міста Києва. Тож продовжуємо розповідь про Івана Степановича Мазепу.
Здавалося б, навіть того, що зробив Мазепа для Києва, вистачило на кілька життів. І ніхто не засудив би його, якщо б славетний гетьман не зробив і не побудував вже нічого. Однак це зовсім не так. І, хоч до наших днів зберіглося далеко не все, збудоване його коштом, мандруючи Україною, спробуємо розповісти хоча б про найвизначніші з цих будівель. Для цього доведеться побувати на Київщині та на Чернігівщині, на Полтавщині, в Запорізькій та Дніпропетровській областях, і навіть в далекому Єрусалимі.
Перше місто, про яке хотілося б згадати в контексті меценатської діяльності Івана Мазепи, це Батурин, колишня столиці Гетьманщини, розташований на Чернігівщині. На жаль, місто, яким вон було за часів гетьмана, вже ніхто і ніколи не зможе побачити, адже його знищили війська московитів під проводом Олександра Меншикова. Місто, в тому числі і православні храми, було пограбовано а потім, за особистим наказом Меншикова, спалено, а всі його мешканці, незважаючи на стать і вік, жорстоко знищені. В історію нашої держави ці події ввійшли під назвою «Різанина в Батурині».
Нині цитадель Батуринської фортеці реконструйовано, в ній споруджено дерев’яну церкву за зразками церков ХУ11 сторіччя, але від церковних споруд, побудованих коштом Івана Мазепи, залишилися лише підмурки. Це, стосується, зокрема, Троїцького монастиря, залишки якого можна побачити на фото.
Деякі з культових споруд, збудовані гетьманом, були зруйновані і пізніше відбудовані в більш сучасному вигляді. Це стосується, наприклад, Старої Покровської церкви в Батурині, яку ми можемо побачити на старовинному фото. Відомо, що побудова Воскресенської і Покровської церков в Батурині вартувала Іванові Мазепі понад 15 000 золотих.
Докорінна відмінність меценатської діяльності гетьмана Мазепи в Києві та в Батурині міститься в тому, що при розбудові Києва найбільша увага приділялася культовим спорудам, зокрема – будівництву та реставрації церков і монастирів. А в Батурині гетьман здебільшого звертав увагу на цивільне будівництво – замок та власну заміську резиденцію. Мова йде про першу триповерхову (а фактично – п’ятиповерхову, оскільки будинок мав ще й підвальний поверх та мансарду) цивільну споруду на Лівобережній Україні - палац Івана Мазепи в Гончарівці, передмісті Батурина. Уявляєте собі здивування та захват сучасників, які бачили цю будівлю, так би мовити, «вживу». Зі зрозумілих причин, ми цього зробити не можемо, але, завдяки кресленням будинку-палацу, що зберіглися в шведських архівах, а також археологічним дослідженням, які велися на тому місці, де він колись стояв можемо стверджувати, що палац мав революційні для тогочасної української світської архітектури конструктивні рішення – наприклад, балочні перекриття. Зсередини кімнати палацу, окрім всього іншого, прикрашали кахлі голландського типу, поливна палітра яких нараховувала до восьми різних кольорів, Такі кахлі було знайдено під час сучасних розкопок на місці колишньої величної будівлі, зруйнованої в 1708 р., разом з усією блискучою столицею Гетьманщини.
Як буо сказано вище, саме Чернігівщина, за виключенням Києва, могла похвалитися найбільшою кількістю споруд, зведених коштом Івана Мазепи. В першу чергу серед них хотілося б згадати про Чернігівський колегіум, який було створено в 1700 році з ініціативи відомих церковних і культурних діячів другої половини XVII — початку XVIII ст. Лазара Барановича та Іоана Максимовича, під безпосередньою опікою гетьмана, як новий академічний центр. Малоросійський або Архієпископсько-Максимовичівський Чернігівський (саме так він тоді називався) колегіум містився при Чернігівському Борисоглібському монастирі і спочатку мав лише чотири "класи" (курси): граматичні – інфіми, граматики та синтаксису, а також четвертий клас поетики. Всім предметам учнів навчав один учитель, який поступово, разом зі своїми вихованцями, переходив з класу до класу. Викладання предметів велося латинською мовою, тому умовою вступу до навчального закладу було вміння читати та писати рідною мовою. Однак в 1705 році, коли Чернігівська колегія одержала просторіші приміщення, збудовані коштом Мазепи, вона змогла розширити обсяг викладання, довівши його до 6 класів. За допомогою Мазепи Чернігівська єпископська кафедра запровадила в себе папірню, що постачала папір для тогочасних українських друкарень. Таким чином, на Лівобережній Україні почав працювати навчальний заклад вищого типу. Позиція Івана Мазепи та його прибічників в цьому питанні була однозначною: Україна повинна мати достатньо освічених кандидатів на посади урядників, писарів, вона повинна мати власних науковців та освітян, нарешті – просто добре освічених громадян. В свою чергу, така позиція сприяла розширенню мережі освітніх установ в Україні, зміцненню їхньої матеріальної бази, становленню вищих навчальних закладів.
Чернігівський Борисоглібський кафедральний собор в Чернігові було збудовано ще за князівських часів. Однак храм був вщент пограбований під час нападу на Чернігів ординцев на чолі з ханом Батиєм, а в 1611 році дуже постраждав від нищівної пожежі. Зрозуміло, що гетьман Мазепа не міг лишитися осторонь і виділив значну, як на той час, суму в 10 тис. золотих дукатів на реконструкцію храму та на будівництво нової дзвінниці біля нього. В 1702 році собор отримав від Мазепи нові царські врата – унікальний витвір в стилі бароко, виготовлений на особисте замовлення гетьмана в німецькому місті Аугсбург майстром Філіпом Якобом IV Дрентветтом з чистого срібла. Складається враження, що врата висотою майже 3,5 метри зроблені з витонченого мережива. Лише диво й випадок врятували на них герб славетного гетьмана, вчасно прикритий срібною накладкою.
Ще 10 000 золотих витратив гетьман на добудову Троїцького собору Троїцько-Іллінського монастиря в місті Чернігові, заснованого Антонієм Печерським ще в Х1 сторіччі. Будівництво барочного собору Святої Трійці було розпочато з ініціативи архієпископа Лазаря Барановича, коштом чернігівського полковника Василя Дунін-Борковського, за участі Івана Мазепи. Воно тривало з 1679-по 1689, однак собор був освячений лише в 1695 році, за особистої присутності гетьмана Мазепи. Загалом на території колишньої Чернігівській губернії коштом Івана Мазепи було збудовано або відбудовано 25 різноманітних культових споруд, одна з яких нині знаходиться на території Російської федерації. Чи варто казати, що більшість з них до нашого часу не зберіглася.
На Київщині, в місті Переяславі (нинішній Переяслав-Хмельницький) на побудову нового пишного Вознесенського кафедрального собору Іван Мазепа виділив більш ніж 300 000 золотих
Зберіглися також дані про те, що на ремонт і прикраси для Густинського та Мгарського монастирів гетьман витратив 18 000 золотих дукатів, на будівництво монастирської церкви в селі Дігтярі – 15 000 золотих дукатів, а церкви у селі Прачі – також понад 15 000 золотих. Всі ці суми були зафіксовані в документах так званої Бендерської комісії, яка в 1709 році була призначена шведським королем Карлом 12 для розподілу майна щойно померлого гетьмана Івана Мазепи між Андрієм Войнаровським (спадкоємцем гетьмана та його небожем по материнській лінії) та частиною козацької старшини Війська Запорізького.
Загалом масштаби культурницької й меценатської діяльності гетьмана Мазепи дійсно є вражаючими. Варто зазначити, що опубліковані джерела містять згадки про 220 церков, збудованих у 1687-1709 рр. Особисто гетьман патронував зведення та реставрацію 49 храмів, щедро жертвуючи, окрім того, і на храми, що знаходилися поза Україною.
Хотілося б навести деякі цифри. В Києві коштом Мазепи збудовано та відновлено 14 храмів і побудовано мури навколо Києво-Печерської лаври, укріплення якого нараховують ще 7 споруд. 3 церкви було збудовано коштом Івана Мазепи в Київській області, 25 – на Чернігівщині (1 з них належала до колишньої Чернігівської губернії, а нині знаходиться на території Росії), 2 – в місті Глухові Сумської області, 3 – на Полтавщині (Полтава і Лубни), по 1 – на Дніпропетровщині та в Запорізькій області (на Січі). Як я вже казала, Іван Мазепа здійснював щедрі пожертви на храми, які знаходилися поза Україною. Зокрема, на кошти гетьмана будували і прикрашали церкви і собори в Росії (в Рильську, 2000 золотих), Речі Посполитій (у Вільно, отримала 3000 золотих), на Близькому Сході. До гетьмана зверталися православні патріархи Сходу, які, зі зрозумілих причин, завжди перебували у фінансовій скруті. Тільки на ремонт монастиря Святого Сави в Єрусалимі Іван Мазепа виділив 50 000 золотих, а згодом – ще 30 000.
У 1708 році на кошти гетьмана в сирійському місті Алеппо арабською мовою було видане Євангеліє, віднайдення якого стало найбільшою сенсацією цього року. Передмову до цього Євангелія написав особисто Антіохійський патріарх Афанасій, за що й отримав від Івана Степановича 3000 золотих.
Своєю увагою гетьман не обійшов і найбільшу святиню християнського світу – собор Воскресіння при Гробі Господньому в Єрусалимі. Цей храм отримав від володаря далекої України чашу з чистого золота, лампу та срібну дошку із різьбленим зображен-
ням плащаниці. Дошка (так само, як і вищезгадане арабське Євангеліє) зберіглася до наших днів і використовується при урочистих богослужіннях – на неї ставлять чашу зі Святими Дарами. Вона має розміри 105 на 85 сантиметрів та містить зображення Тіла Христового, Божої Матері, Марії Магдалини, євангеліста Іоана, а також символів Страждань Христових – драбини, молотків, губки з оцтом, списа, тернового вінця, ганебного стовпа, рукавиць, Христового хітона тощо. Напис засвідчує, що дошка є даром Івана Мазепи, ініціали та герб якого зображені внизу цього шедевра різьблення по металу кінця XVII – перших років XVIII століття.
І хоч значна кількість тих архітектурних шедеврів, що були побудовані або відновлені на кошти Івана Мазепи, не збереглися до наших часів, слід пам’ятати, що на сьогодні це перший і практично єдиний випадок в історії, коли відновлення старих, занепалих церков та будівництво нових церков, монастирів просвітницьких закладів в Києві та на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, в інших областях України та за її межами, відбувався комплексно, за кошти одного й того ж ктитора-мецената – Івана Степановича Мазепи.
Переглядів: 130 | Додав: vuppi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: