Вітаю Вас Гість!
20:40 Коментар до зустрічі Першої леді України з представниками бізнесу | |
| 03 грудня щорічно відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. Зважаючи на те, що нині в Україні та в світі склалася неординарна ситуація, за якої проводити заходи в традиційному форматі, як ми зазвичай це робимо, є проблематичним, протягом кількох днів ГО ВГО ВППІ планує викладати на своїх ресурсах низку матеріалів, які дотичні до деяких проблем людей з інвалідністю. Сьогоднішня публікація є першою з запланованих. 27 листопада 2020 року за ініціативи першої леді України, пані Олени Зеленської, було проведений зустріч з представниками великих компаній, які імплементують безбар’єрні рішення у свої бізнес-процеси. "За гарячими слідами" цього заходу голова ГО ВГО ВППІ, Володимир Борисович Петровський розмістив свій коментар до нього на офіційній сторінці Олени Зеленської. Нині ж ми вважаємо за доцільно викласти повний текст коментаря до статті, викладеної за результатами цієї зустрічі. "Однією з ключових проблем є те, що ні чиновники, ні бізнес уяви не мають про реальні проблеми людей з інвалідністю. І Ви, пані Олено, ще елементарно їх не могли вивчити при всьому бажанні. Бажання щось зробити корисне, тим більше - для людей з інвалідністю, завжди викликає повагу. Однак, або через низьку кваліфікацію команди радників, або через кардинальне тотальне нерозуміння проблем і потреб людей з інвалідністю, подія виглядає, як звичайний піар-захід і практичної користі від нього для людей з інвалідністю не буде. І держава, і бізнес, незалежно від форм власності, і органи місцевої влади можуть створити безбар’єрний простір на своїй території. Так, вони зобов’язані це зробити, відповідно до вітчизняних і міжнародних норм. А безбар’єрний простір за окресленими межами, психологічна, та інші види реабілітації, супровід і адаптація на новому робочому місці, а працевлаштування - це результат довгого шляху з реабілітації, навчання, адаптації тощо. І це ще я лишаю поза дужками специфіку проблем людей з інвалідністю, які мають вади психічного здоров’я. Безбар’єрності на цьому шляху немає взагалі. Згаданими проблемами людей з інвалідністю займаються або ніхто, або певні об’єднання громадян людей з інвалідністю. Їх не одна і не три, а значно більше, кожна з них займається більшою, чи меншою кількістю напрямків роботи з інвалідами. Вони всі потребують і матеріальної, і моральної уваги держави, бо є громадськими організаціями і не мають інших джерел для забезпечення діяльності, яку здійснюють. І саме вон, і самі, як правило, є ними, знають, як ніхто, ці проблеми, займаються ними і розуміють що, де і як треба робити. Ми можемо зустрічатися з бізнесменами, космонавтами, заслуженими хліборобами. Це буде гарна картинка, але у кожного з них свої справи, а до безбар’єрності їм діла немає. І це нормально. Вирішувати питання треба з фахівцями, які в цьому зацікавлені. Треба створювати, чи змінювати законодавчу базу, впроваджувати механізм виконання, механізм контролю саме громадянським суспільством. І не слухати їх про передові досягнення, а, по-перше, навчати основами створення безбар’єрного простору, бутафорського, а здатного створити на постійній основі реальні умови і постійно діюче робоче місце для роботи людини з інвалідністю різних нозологій, по-друге, змусити, в тому числі- за рахунок стимулювання і заохочення, вирішувати власні бізнесові проблеми не за рахунок жебраків з числа людей з інвалідністю, готових за безцінь продавати власні трудові книжки, створюючи комфортні податкові умови господарю, а також створювати свідомий соціальний бізнес на кшталт цивілізованого європейського, який забезпечує і реальними робочими місцями з оплатою праці. Це відповідає встановленим нормам і стандартам. Соціально відповідальний бізнес є донором громадянського суспільства та має відповідні, законодавчо встановлені пільги, які, в свою чергу, захищають і людей з інвалідністю і сам соціально відповідальний бізнес, і демократичні принципи та засади, що одночасно гарантують в державі зазначений стан речей і його непорушність. Отже, якщо є розуміння і бажання дійсно вирішувати проблеми людей з інвалідністю, то громадянське суспільство, пані Олено, готове з вами вирішувати ці проблеми. Але це важка, копітка, невдячна і довготривала робота. Її епізодичними, чи показовими зустрічами з тими, хто поняття не має про проблеми людей з інвалідністю і бажання, в силу інших професійних обов’язків, в переважній більшості також не має, не вирішити. Тож, якщо бажання вирішувати проблеми людей з інвалідністю дійсно щирі і бажання перемогти супротив мега потужної інвалідної імперії в Україні, яку очолює всесильний імператор з офіційною посадою безпосередньо в офісі Президента,також є, Громадянське суспільство готове Вас підтримувати і Вам допомагати, бо розгрібати там непочатий край. Якщо ж ні, ми поставимося з розумінням, бо до сьогодні ні в кого, крім окремих представників громадянського суспільства, з очільників органів влади сил на такий крок не вистачило. А можливий піар на темі людей з інвалідністю, чи спроби ощасливити їх, не розуміючи, що їм треба і навіщо, нажаль, завершаться не лише черговою мильною бульбашкою, а й непоправним авторським рейтинговим фіаско" | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |