Вітаю Вас Гість!
15:01 Поетичний рушник в місті Обухові | |
| 20 листопада 2019 року в місті Обухові вже дев'ятий раз поспіль розгорнувся сувій "Поетичного рушника", літературно-поетичного фестивалю, приуроченого до Дня народження українського поета Андрія Малишка. Співорганізатором цього заходу та незмінним головою журі є Голова Київської обласної організації ВГО ВППІ, Геннадій Володимирович Горовий. Нижче публікуємо допис видання "Літературна Київщина", офіційного органу Київської обласної організації Національної спілки письменників України від 26 листопада 2019 року, присвячений цій події. Гаптовані перлини слова "Вже дев’ятий рік поспіль в Обухові у рамках відзначення Малишкових днів проходить літературний фестиваль-конкурс для людей з інвалідністю “Поетичний рушник”. 20-го листопада до “Кафе біля ставу” з’їхалися переможці, аби отримати заслужені нагороди. Були серед них представники Обухова, Полтави, Одеси, Львова, Луцька, Києва та Київщини, Вінничини, Донеччини тощо. Свято було наповнене віршами, піснями і, звісно ж, щирими привітаннями. Розпочався захід, як і в усі попередні роки, безсмертним шедевром Андрія Малишка і Платона Майбороди – піснею про рушник. Затим, учасників традиційно привітав мер Обухова Олександр Миколайович Левченко, який разом зі своєю командою всіляко сприяє розвитку цього фестивалю. Він нагадав присутнім, що в наступному році заходу виповнюється 10 років і попросив усіх вносити свої пропозиції щодо формату ювілейного “Поетичного рушника”. Потому, слово взяв співорганізатор фестивалю-конкурсу та незмінний голова журі – член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, голова Київського обласного осередку ВГО “Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів” – Геннадій Горовий. Він поділився своїми враженнями від цьогорічних поетичних доробків. Зазначив, що захід зростає не тільки географічно, а й якісно. Говорить Геннадій Горовий: – Всі члени журі зійшлися на тому, що нинішній “Поетичний рушник” був найскладніший в сенсі визначення переможців. Таких сильних, красивих творів, щоб були зібрані в рамках одного сезону, мабуть ще й не було. А з сильними творами і працювати приємно. Складно, але приємно. Між іншим про журі… Цьогоріч його склад зазнав чергового оновлення. До вже добре знайомих рушниковцям – поетеси, прозаїка, барда Валентини Захабури та членкині Національної спілки Письменників України, голови літстудії “Перехрестя при НСПУ Вікторії Осташ долучилися: членкиня Національної спілки письменників України, модераторка літературного об’єднання “Радосинь” при НСПУ Ольга Ольхова і членкиня Національної спілки письменників України, керівник шкільного літературного гуртка “Росинка”, завідуюча музеєм літератури рідного краю Козинської ЗОШ I-III ступенів Ольга Колінченко (Довгоп’ят). Пані Колінченко побажала лауреатам солодких хвилин творчості та легкого пера і нагадала слова Олександра Олеся: Слова в поезії квітки, А щоб сплітати з них вінки І щоб творити перли-штуки Потрібні вправні майстра руки. Ольга Ольхова ж під час вручення нагороди володарці II місця у номінації “Проба пера” лучанці Лесі Хижук зізналася, що їй надзвичайно приємно нагороджувати саме цю учасницю, бо й сама з Луцька. Вона завважила, що була приємно вражена творчістю Лесі та рівнем фестивалю загалом. Звісно, ділилися враженнями і самі лауреати фестивалю-конкурсу. Говорить володарка III місця в номінації “Проба пера”, дебютантка із Києва Аліна Костенко: – Мене переповнює шалений букет емоцій, це щось неймовірне! Надзвичайно приємно, що журі звернуло увагу на мою творчість. Вийшов просто шикарний дебют. Маю стимул творити далі. І я дуже вдячна за це усім дочетним до створення такого прекрасного заходу. Володарка I місця у номінації “Мій рідний край”, також дебютантка – Галина Онацька, м. Краматорськ Донецької обл.: – Я дуже щаслива перебувати серед таких талановитих людей. Слів бракує, аби висловити увесь вир почуттів. Подаватиму свої твори і наступного року. Якщо пощастить потрапити до кола обраних шановним журі, також неодмінно приїду. Володарка I місця в номінації “Інтимна лірика” Марія Фоміна з Бориспільщини: – Я вітаю всіх нас із таким чудовим святом, що несе стільки позитиву. Дійсно, виростають крила і хочеться творити й творити. Дуже сподіваюся, що наш “Рушничок” збиратиме нас ще багато, багато років. Звичайно, не обійшлося свято без приємних сюрпризів. Всіх вразив спонтанний реп-дует володаря III місця в номінації “Поетична хвиля” бучанця Михайла Невідомського та членкині журі – Валентини Захабури. Експромт вдався на всі сто і був оцінений тривалими шаленими оплесками. Не менш припав до душі присутнім музичний подарунок від киянки Олесі Сінчук, яка представляла на “Рушнику” свого товариша – володаря II місця в номінації “Інтимна лірика” львів’янина Степана Підлужного. Вона виконала авторську пісню під гітару й сопілкове попурі. Загалом, свято тривало понад три з половиною години. За цей час було прочитано чимало творів і проспівано чимало пісень. А коли настав час прощання, незмінна ведуча заходу начальниця відділу культури виконавчого комітету Обухівської міської ради Тетяна Богданович запросила всіх до спільного фото. Як складатиметься в подальшому доля рушниківців на непростім шляху творчого слова зможе сказати тільки час. А поки пропонуємо невеличку добірку з їхніх сьогоденних доробків. Галина Шпудейко, м. Кропивницький Гран-Прі Хрещена мати Знов лелека, мабуть, помилився: пролетів оселю нашу знов. У сусідів хлопчик народився, а у нас – лиш пісня про любов… У сусідки – тиха колискова, запах рути-м’яти й чебрецю... Я ж, і білолиця, й чорноброва, поміж квітів стежку лиш топчу. Квітам я голівоньки цілую і голублю стебла молоді, тільки знов і знов вони віщують, що і зимуватимем одні… Чим же я, лелеко, провинилась?! Чом лише крилом змахнув вгорі? …У сусідів донька народилась. Я ж іду – в хрещені матері. Олені Журливій “Поет відповідає перед Богом тільки за свої вірші” (Народна мудрість) Пані Олено, на Вашій вулиці ті ж чорнобривці, і вишні – ті, а після зливи так само в’юниться тихий ручай, як при Вашім житті. Журиться й досі за Вами хата, все виглядає Катрусю і Вас… Болями й радістю спомин багатий, скарбом душі і життям без прикрас, голосом тихим: “Заходьте, гості!”, гомоном друзів і сумом пісень… Важко і досі, Олено Костівно, тут, на Землі… Та настане День, Чистий! Великий! Такий святковий! Буде високим і вірш, і люд, й буде ставать Українське Слово, вільне й розкуте – на Божий суд. *О.К. КОТОВА (псевдонім – Журлива, 1898 – 1971) – українська поетеса, Була визнана “ворогом народу”, пізніше реабілітована. В Кропивницькому її іменем названа вулиця, де був її будинок, і школа №3. Марія Фоміна с. Сошників Бориспільського р-ну I місце в номінації “Інтимна лірика” Троянди кричали в засніжену ніч Троянди кричали в засніжену ніч, Жадали коханням в серцях запалати. Утрачене важко назад повертати, Коли нездоланна ріка протиріч. Думки розбрелися умить навсібіч, Щоб знов до примирення шлях відшукати. Троянди кричали в засніжену ніч, Жадали коханням в серцях запалати. Він їх дарував їй. Іскринки із віч Так прагли прощальний бар’єр подолати. Вона ж бо – дружина і лагідна мати. “Обох тут вина є. У тому ж то й річ” – Троянди кричали в засніжену ніч. Степан Підлужний, м. Львів II місце в номінації “Мій рідний край” Журавлиний переполох Б’є хвилями болю жура журавлина Об хмари-безвиході берег: авжеж, Ліси в небезпеці. Якась там хвилина— І я в епіцентрі осінніх пожеж. Та били дарма бідні птиці тривогу, І крила трудили свої, й голоси… Ліси у полоні вогню неживого, Не в згуби полоні—в полоні краси. Звичайні та звичні ці жовтня “підпали”: Димок туманцю, горобинова грань… Під зору обман журавлята підпали? А може, омани то, містики грань? Буяє уява, і ява буянить. І цю не вгамую, і ту не спиню. Стою і милуюся: клен полум’яний На вітрі виконує танець вогню. Михайло Невідомський, м. Буча III місце в номінації “Поетична хвиля” Вони Вони зробили з Криму крематорій, Вони зробили із Донецька дно, Вони – творці скривавлених історій, Прозріти їм, напевно, не дано... Вони хотіли завжди мати більше, Вони зі слабших випивали сік, Вони вривались у чужі домівки І залишали мертвих та калік... Вони хотіли вічно мати велич, Вони хотіли кланятись царям, Вони хотіли знищити країну, В якій шанують слово Кобзаря Вони колись спіткнуться і розтануть, Вони відчують на собі все зло. Тебе й мене можливо вже не стане, А їх, насправді, завжди не було... Передивитися публікацію можна за наступним посиланням: http://www.koonspu.org/index.php/konkursy/255-haptovani-perlyny-slova | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |