Вітаю Вас Гість!
20:56 Резолюція круглого столу 14 травня 2018 року | |
| 14 травня 2018 року в Національному інформаційному агентстві "Укрінформ" ГО ВГО "Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів" провів круглий стіл на тему «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА ЧИ ВЕРХОВЕНСТВО ВЛАДИ ТА ІНВАЛІДНОСТІ?», присвячений 100-річчю з дня народження Якова Батюка, єдиного незрячого солдата світу. По завершенні круглого столу ми анонсували, що резолюція буде доопрацьована протягом найближчого тижня. Однак, через велику кількість пропозицій, які надійшли до організатора заходу, обставини склалися так, що остаточний текст резолюції був узгоджений лише зараз. Безумовно, найближчими днями він буде надісланий органам законодавчої та виконавчої влади на державному та місцевому рівнях. Нижче публікуємо повний текст цієї резолюції. РЕЗОЛЮЦІЯ круглого столу «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА ЧИ ВЕРХОВЕНСТВО ВЛАДИ ТА ІНВАЛІДНОСТІ?», присвяченого 100-річчю з дня народження Якова Батюка, єдиного незрячого солдата світу (м. Київ, 14 травня 2018 року) 1. Звернутися: до Президента України, Верховної Ради України, органів центральної та місцевої виконавчої влади - з вимогою гарантувати як в законодавчій, так і в виконавчій площині, особам з інвалідністю реальний захист їх прав і свобод, в тому числі – рівні права з фізично здоровими співгромадянами, відповідно до міжнародних норм і стандартів. 2. З метою забезпечення особам з інвалідністю в Україні європейські і міжнародні норми і стандарти, виконання яких взяла на себе Україна, як ратифікацією Конвенції про права людей з інвалідністю, так і підписанням інших міжнародних правових документів, звернутися: 2.1. До Президента України - з проханням важелями, доступними найвищій посадовій особі України, переконати Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України, інші органи влади України в необхідності скасування Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах», прийнятої 14 березня 2018 року на засіданні Уряду, як такої, що порушує Конституцію України, зокрема – статтю 22 Конституції. 2.2. До Кабінету Міністрів – з вимогою скасувати Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах», прийнятої 14 березня 2018 року на засіданні Уряду, як такої, що порушує Конституцію України, зокрема – статтю 22 Конституції. 2.3. До Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України - з вимогою, відповідно до статті 38-1 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечити за рахунок коштів державного бюджету пільговий проїзд для людей з інвалідністю 1 та 2 групи (людей з інвалідністю 1 групи – разом з одним супроводжуючим), літніх людей та дітей з інвалідністю (з одним супроводжуючим) всіма видами міського, приміського транспорту та міжміського транспорту (залізницею пільговий проїзд протягом всього календарного року), відповідно до норм, встановлених станом на 1992 рік. Здійснювати відшкодування затрат на перевезення трьох вказаних категорій пільговиків облік пільговиків вказаних 3-х категорій за рахунок коштів державного бюджету України, на підставі посвідчень державного зразку, що засвідчують надання пільгової категорії, зафіксованих валідаторами, встановлених за рахунок перевізника. 2.4. До Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України - з пропозицією створити робочу групу під головуванням прем’єр-міністра України, за участі при Міністерстві соціальної політики України по розробці пакету державних соціальних гарантій для вказаних трьох пільгових категорій в Україні, який в подальшому буде прийнятий Верховною Радою України як законодавчий акт, до складу якої ввійдуть об’єднання громадян з всеукраїнським статусом, представники Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України, інших зацікавлених об’єднань громадян. До часу прийняття Верховною Радою означеного пакету державних соціальних гарантій і підписання його Президентом України, пільговий проїзд для трьох перерахованих вище категорій пільговиків, як і інші соціальні пільги, передбачені для них станом на 01.01.1992 року, мають бути збережені в обсязі, передбаченому пунктом 3.3. цієї резолюції. 2.5. До вітчизняних і міжнародних організацій з проханням про максимальну підтримку дій, спрямованих на недопущення погіршення життєвих умов та соціального захисту осіб з інвалідністю. 2.6. . До Міністерства соціальної політики України – з пропозицією переглянути існуючий підхід до реабілітації як єдиного комплексу реабілітаційних заходів до усіх осіб з інвалідністю, у тому числі й до тих, котрі здійсненням законом дозволеної діяльності на загальних засадах ведуть активний суспільно корисний спосіб життя, оскільки останнім заходи формування, відновлення і повернення здатності самостійно здійснювати життєдіяльність як повсякденну, звичайну для кожної особи щоденну діяльність, уже не потрібні за своєю неповнотою, задоволення їхніх розширених потреб та не актуальні для них в силу своєї неефективності. Застосування до цих осіб реабілітаційних заходів їм не забезпечить рівних умов і можливостей здійснення діяльності, яку вони обрали і провадять способами та у межах, звичайних для кожної людини, яка здійснює аналогічну діяльність та є конкурентом на певному ринку суспільно-економічної системи держави, в якій однакова діяльність фізично здорових осіб та осіб з інвалідністю здійснюється в однакових умовах конкуренції. 2.7. До Міністерства соціальної політики України – з пропозицією ініціювати переобладнання робочих місць та місць проживання учасників АТО, що стали інвалідами,особливо зважаючи на те, що тотальне не пристосування робочих місць для людей з інвалідністю фактично унеможливлює працевлаштування людей з інвалідністю різних нозологій, в тому числі – людей з інвалідністю АТО та осіб, що отримали травми в результаті військових дій на сході Україні. 2.8. До Міністерства соціальної політики України - з ініціативою належним чином розробити законодавчу базу, в якій закріпити обов`язкове пристосування робочих місць для людей з інвалідністю, а також розробити і впровадити механізм контролю за дотриманням пристосування робочих місць для осіб з інвалідністю з дотриманням принципу «робоче місце ходить за інвалідом». 2.9. До Міністерства соціальної політики – з ініціативою щодо внесення змін і доповнень до законодавчої бази України про державну організаційну та бюджетну підтримку органами державної і місцевої влади створення і діяльності спеціалізованих підприємств, де працюватимуть люди з інвалідністю, в тому числі – учасники бойових дій на сході України. 2.10. До Міністерства соціальної політики України – з пропозицією переглянути номенклатуру та умови забезпечення осіб з інвалідністю індивідуальними засобами реабілітації за кошти державного бюджету. З метою обговорення і прийняття рішення, узгодженого з ВГОІ, з ініціативи Міністерства соціальної політики України, організувати та провести необхідну кількість зустрічей для остаточного опрацювання рішення з цього питання. 2.11. До Міністерства соціальної політики України – з пропозицією щодо внесення необхідних змін до законодавчих і підзаконних актів, які гарантують облаштування діючих робочих місць для осіб з інвалідністю, в тому числі – людей з інвалідністю відповідно до індивідуальної програми реабілітації для конкретного фахівця за принципом «техніка йде за людиною». Мова йде про те, що техніка надається людині і якщо науково-педагогічний працівник, керівник організації, робітник інтелектуальної діяльності з інвалідністю змінить місце роботи, то техніка і обладнання, надані для облаштування його робочого місця, повинні бути передані до актуального місця його працевлаштування. 2.12. До Міністерства соціальної політики України - з пропозицією переглянути номенклатуру та умови забезпечення осіб з інвалідністю індивідуальними засобами реабілітації за кошти державного бюджету. З метою обговорення і прийняття рішення, узгодженого з ВГОІ, з ініціативи Міністерства соціальної політики України, організувати та провести необхідну кількість зустрічей для остаточного опрацювання рішення з цього питання. 2.13. До Міністерства соціальної політики України – з пропозицією ініціювати процес розробки українського синтезу мови, розробити кошторис витрат, необхідних для цього процесу та внести його до державного бюджету 2019 р з метою поширення та збереження державної мови України в середовищі людей з інвалідністю зору, виховання культури спілкування українською мовою та патріотичного виховання, а також можливості користуватися державною мовою в науковій, професійній побутовій діяльності. 2.14. До Міністерства соціальної політики України та Державної інспекції України з питань праці – з пропозицією законодавчо забезпечити людей з інвалідністю зору 1 групи, які працюють науковими та науково-педагогічними працівниками у вищому навчальному закладі всіх форм власності, а також є представниками інших гуманітарних професій (перекладачами, істориками, юристами, діячами культури і мистецтв тощо, керівниками або працівниками керівної ланки громадських організацій людей з інвалідністю) ставкою асистента незрячого наукового та науково-педагогічного працівника, з розрахунку одна ставка асистента на одного наукового або науково-педагогічного працівника. Асистент незрячого наукового або науково-педагогічного працівника ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації всіх форм власності є педагогічним працівником і на нього розповсюджуються всі права, обов’язки та пільги передбачені Законодавством України. 3. Звернутися до Верховної Ради України з пропозицією внести зміни і доповнення до наступних законодавчих актів та підзаконних України: 3.1. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» доповнити статтею 16-1 наступного змісту: статтею 16-1 такого змісту: «Стаття 16-1. Технічний помічник (асистент) адвоката 1. Адвокат, фізичні можливості якого обмежені втратою або незначним залишком зору, слуху, рухової спроможності організму має право на одного технічного помічника (асистента) з числа осіб, які мають юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст». Такий помічник (асистент) інвалідизованого адвоката працює на підставі трудового договору або цивільно-правового договору, що укладається безпосередньо з адвокатом, якщо він є самозайнятою особою, або з адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, до складу якого входить адвокат з інвалідністю. 2. На відносини, що ґрунтуються на основі трудового договору між найманим працівником та зазначеними у частині першій цієї статті роботодавцями, поширюється законодавство про працю. Відносини, що випливають із цивільних договорів, регулюються актами цивільного законодавства. Здійснення фіскальних платежів до державного і місцевих бюджетів за такими договорами регулюється податковим кодексом України та іншими актами фіскального законодавства з урахуванням положень цього Закону та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а також інших актів законодавства України, якими особам з інвалідністю, що здійснюють передбачену цим законом діяльність, гарантуються і забезпечуються гарантії на рівні з іншими громадянами можливості реалізації прав. 3.2. Кримінальний процесуальний кодекс України: 1) доповнити пункт 25 «Учасники кримінального провадження» частини першої статті 3. «Визначення основних термінів Кодексу» після слів «судовий розпорядник» словами «а також технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката (адвоката з інвалідністю)». 2) Доповнити статтею 45-1. «Стаття 45-1. Технічний помічник (асистент) адвоката (захисника, представника) Технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката (захисника, представника) набуває у кримінальному процесі статусу технічного помічника (асистента) адвоката (захисника, представника), є учасником кримінального провадження без права на самостійне вчинення процесуальних дій, наділений правом за дорученням адвоката, якому сприяє реалізовувати процесуальні повноваження, вносити замість незрячого адвоката записи до матеріалів справи про ознайомлення з ними адвокатом та про повідомлення незрячого адвоката про призначення наступного процесуального заходу, вчиняти інші записи, на які у межах процесуального закону має повноваження адвокат. При цьому, технічний помічник (асистент) незрячого адвоката не має права на виконання підпису за адвоката у матеріалах провадження. 3.3. Внести зміни і доповнення відповідного змісту до інших законодавчих і підзаконних актів України. 4. Звернутися до Київської міської державної адміністрації з вимогою повернути провулку, вулиці та зупинці міського транспорту – «Деміївський», «Деміївська» ім’я Якова Батюка, яке ніяким чином не може бути пов’язане з комуністичним режимом в Україні і не повинне підлягати запровадженому процесу декомунізації. Голова ГО ВГО ВППІ Петровський В.Б. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |