Вітаю Вас Гість!
Неділя, 05.02.2023, 10:31
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 129

Пошук

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2022 » Листопад » 29 » Твори Лауреатів Всеукраїнського фестивалю конкурсу "Поетичний рушник-2022"
11:10
Твори Лауреатів Всеукраїнського фестивалю конкурсу "Поетичний рушник-2022"
Твори лауреатів Всеукраїнського фестивалю-конкурсу
“Поетичний рушник – 2022”

“ГРАН-ПРІ”

Галина Онацька – м. Краматорськ Донецької області, тимчасово м. Поморіє (Болгарія)

Війна іде

Спекотно у зеленім камуфляжі,
У пострілах кривавих і диму,
Бліндаж розбитий в кіптяві та сажі
І це нашестя знавіснілих мух…

Уже забулись запахи озону,
Скажені обстріли і «м’ясорубка» знов…
Така вже ця Донбаська сіра зона:
Тут смерті і колиска, і альков.

І навіть Бог присів на бруствер сірий,
Схиливши голову, похнюпився й мовчить.
Така земля була! Жили так добре в мирі!
Хто смів цей Божий Рай занапастить.

А вибухи все затирають чорним,
І палять душу вороним вогнем:
То налетять кривавим диким штормом,
То упадуть палаючим дощем.

Втекли кудись подалі ластів’ята,
І жайвір не вітає в небі день,
Похнюпилась розбита біла хата.
Війна іде…

Біла жура

На кінчику пера сльоза бринить, –
Минуле швидко нас не відпускає.
Твій замок на піску іще стоїть,
Та хвиля часу швидко набігає.

Нам так здавалось: близько до зірок,
Чи, може, просто ми були щасливі,
Та кожен день – у невідомість крок,
То сяє сонце, то вирують зливи.

Хотілось світла кожному із нас,
А поміж світлом все ж бувають тіні.
Горів вогонь у грудях і не гас,
Та в доль людських свої хитросплетіння.

І вже веселки бліднуть кольори,
Нема твоїх долонь, немає світла,
Лише сніжинка білої жури
В моїй руці метеликом розквітла.

НОМІНАЦІЯ “ІНТИМНА ЛІРИКА”
I місце
Степан Підлужний – м. Львів

Золоті ренети

Пожинає осінь оди і сонети…
Нічого сказати – гарний урожай.
В золотому сіні – золоті ренети.
Ще одна з метафор. Обминути? Жаль.

І сльоту, і бурю, і печаль, і втому –
Різне ще в осінній стрінемо путі.
Золоті ренети в сіні золотому
Світять нам, як сонця зливки золоті.

Золоті ренети в золотому сіні…
Кряче вже десь зиму гайворон. А втім,
Й ми з тобою, люба, вже такі ж осінні,
Як оті ренети в сіні золотім.

Ми заснем. Мо’, й скоро… Й в хуртовиннім реві
Нам усе ж насниться, хоч вряди-годи,
Як нуртують соки в родовому древі,
Як леліє зав’язь золоті плоди.


II місце
Алла Диба – м. Київ

* * *

Викрешує доля похмурі світанки,
Рихтує калюжі на стежці моїй,
Заквітчує обрій загрозою втрати,
Нагайкою зливи підхоплює в бій.
О зимо, злодійко, де сніг і морози?
І де мій коханий – не бачу, а йду...
Із січня у лютий, тамуючи сльози
І гріючи щастя у серці несу.

III місце
Лілія Кравченко – м. Львів

Мені б хотілось

Я б так хотіла зупинити час,
щоб мить оцю продовжити ще трішки,
щоб сонце зігрівало ніжно нас,
коли ми йшли до свого щастя пішки.

Я б так хотіла розтягнути день
на ті хвилини, що бракує завжди,
тоді б дослухали усіх пісень,
героями казок у мріях ставши.

Мені бракує заспаних годин,
які утома забира ночами,
і хочеться дійти до тих стежин,
котрі твоїми встелені слідами.

Мені б момент затримати на рік,
щоби сповна пізнать життя коротке,
і бути разом той недовгий вік,
та пити з чаші і гірке, й солодке.

НОМІНАЦІЯ “МІЙ РІДНИЙ КРАЙ”
I місце
Євген Познанський – м. Київ

Київська душа

Фунікулер тепер піде не скоро
Злякав сердягу подих злий війни.
Тож пішки зійду я на давнню гору,
Де оживають про минуле сни.

Немов до граду княжого я схожу,
На небі сонце, геть нема хмарин.
Цей день такий привітний та погожий –
Гостинний, наче давній слов’янин.

Душа твоя, мій Києве, десь поруч,
Вона, так-так, на відстані руки.
Ти ходиш тут і це твої тут гори,
Ти тут живеш і житимеш віки!

Десь унизу сирена знов завила.
До сховища скликає нас, киян.
Та тут навколо світла, добра сила!
Надії й небокраю океан!

І у душі так ясно... Боже правий!
А у зелених, паркових гілках,
Знов промайнула білка золотава,
Мов усмішка на дідових вустах.

II місце
Галина Мороз – м. Вишгород

Соняхи

Квітнуть соняхи, стало сонячно.
Дуже хочеться поруч пройти,
Обійматися з кожним соняхом,
Загубити журбу й не знайти.

Ой,ви соняхи ,любі соняхи,
Від краси у душі розцвіло.
Так і хочеться вже повірити,
Що поверне ЖИТТЯ на добро!

III місце
Михайло Невідомський – м. Буча Київської обл.

Березень

заплакані навіть плакати
сестра не хотіла лягати
в чотири Ірпінь бомбили
тікали сусіди і сили
я гладив собаку і плакав
шмат стелі на голову падав
кричати було вже нічим
бо голос комусь позичив
холодний підвал сусідів
там кожен із нас посивів
постійні атаки панічні
а хтось у землі навічно
і тут не поясниш словами
це те, що біжить за нами
хоч для когось війни немає
а вона все триває, вбиває...

НОМІНАЦІЯ “РОНДЕЛЬ”
I місце
Марія Фоміна с. Сошників Київської обл.

***

Епоха градів, танків, бомб,
Ридає мати і дитина.
В обіймах болю вся Вкраїна,
Сумує мироносний Бог.

Підвал, театр, лікарня, льох,
Чи знайдеш порятунок нині?
Епоха градів, танків, бомб,
Ридає мати і дитина.

Та всюди смертоносний грог
Готують для «братів» злочинних.
За душі немовлят невинних
Їх жде пекельний епілог.
Епоха градів, танків, бомб.

II місце
Юрій Бабенко – смт Борова Київської області

* * *

З колосся сходять зорі молоді,
Стинає долі серп густе колосся.
Терпкі вітри голосять – ще ж не осінь!
Ще голос не зів’яв од холодів!
Молюсь, перебираю чотки днів.
У світі, видно, здавна повелося –
З колосся сходять зорі молоді,
Стинає долі серп густе колосся.
Ще опаде жура важких плодів
І пізню стежку стиглі зорі зросять,
Та по стерні бреду за овид босо,
Бо тут земля як хліб, і тут мій дім.
З колосся сходять зорі молоді.

III місце
Михайло Милий (Михайло Мілян) – м. Костянтинівка Донецької обл., тимчасово м. Львів

Є такі сини

Пишаюсь тим, що є такі сини
У тебе, наша ненько Україно!
Яка б не відбулась в суспільстві зміна,
Розв'яжуть всі питання давнини
І ті, які з'явились в наші дні,
Не ставши вже ніколи на коліна.
Пишаюсь тим, що є такі сини
У тебе, наша ненько Україно!
З історії не знаю я ціни,
Яку не заплатила би країна,
Щоб скрізь лунала пісня солов'їна,
Й батьки прожили вік свій без війни.
Пишаюсь тим, що є такі сини.

НОМІНАЦІЯ “ПРИСВЯТИ”
I місце
Леся Гук – с. Поздимир Львівської обл.

Присвячено жінкам-воїнам, які нарівні з чоловіками боронять українську землю від ворога

Українська Мадонна…Сьогодні така:
Із NLAWом в руках, в захисному бушлаті.
Їй би квітів букети тримати в руках,
Немовля в сповитку їй би ще колихати.
На полотнах Рембранта таку не знайти,
Та й далеко до неї його героїням!
Рафаель і да Вінчі хто зна, чи змогли б
В полотні передати красу українок.
УКРАЇНСЬКА МАДОННА! Не просто краса.
В ній- рішучість і воля, відвага і сила,
Берегиня вона, захисниця вона,
Що руками-крильми найдорожче укрила.
Скільки ніжності й світла у неї в очах,
А любов’ю готова весь світ зігрівати.
Хоч і ноша тяжка на тендітних плечах-
Жоден ворог не смій на шляху її стати!
І проста, і велична, і горда вона.
На коліна її не поставить нікому!
З нею ВІРА і ПРАВДА! Сучасна княжна!
Ангел і Захисник, УКРАЇНСЬКА МАДОННА.


II місце
Наталія Бутук м. Одеса

За рідну вкраїну

Це наша країна!
Це наша земля!
І нам не потрібні
Вказівки кремля.

За лавою лава
Усі як один
Супроти навали,
Супроти орди.

За рідну Вкраїну,
За сльози та біль
Народ український
Піднявся на бій,

Нападнику лютий,
Настане твій час:
Прийшов із мечем хто,
Впаде від меча,

Бо ми не холопи!
Не юрби рабів!
За рідну Вкраїну
Ми йдемо на бій.

III місце
Юрій Прокопенко – м. Вінниця

Вулиця сакур
(Раїсі Панасюк)

Ось і розквітли твої сакури, Раю,
Весняною ніжністю, рожевим промінням,
Сміхом твоїм, смаком зеленого чаю…
Вселяти надію… Це було твоє вміння.

Знаєш, ця весна така тривожна, Раю,
Попри сонце і попри сакури цвіт.
А я дивлюся на них і тебе згадаю…
«Все буде добре», – казала ти вслід.

Я обіймаю ці сакури, наче тебе, Раю,
Вони пелюстками шепочуть мені у вухо
Слова надії, які тільки ти знала,
Слова, які зі мною в ствердних рухах.

Що ж, до зустрічі, моя люба Раю,
На твоїй вулиці, на вулиці твоїх сакур.
Завше в серці твою часточку маю,
Це моя нагорода, це найліпша відзнака.

НОМІНАЦІЯ “ПОЕТИЧНА ХВИЛЯ”
I місце
Наталка Котович м. Любомль Волинської обл.

Сон

Вночі, під виття сирени,
До мами дитя тулилось:
«Послухай, матусю,– каже,–
Мені дивина наснилась.
Прийшов чоловік у гості,–
Незвичний, не з цього часу,–
Поважно присів край столу,
Себе називав Тарасом.
Озвався: – Не бійтесь, люди!
Хоч всюди вогонь літає,
Біль піде, а воля – буде!
Це мій заповіт! Я знаю!
Моя Україна – сильна!!!
…Устав – і пішов із хати.
Матусю, все буде добре,
Чи ж довго іще чекати?...»

II місце
Яна Кушнарьова – м. Маріуполь Донецької обл., наразі м. Ірпінь “Київщина)

* * *

Я серце готую до квітів,
Я душу готую до свята,
Я – рання весна, майже літо,
Я зичу тепла кожній хаті!

Майбутнє готую до світла,
Обличчя – до сонця і зливи,
Щоб серце, нарешті, розквітло
У мрії про долю щасливу,
У просторі цілого світу,
У морі людей, наодинці
З прозорим січневим повітрям,
У кожній пролитій сльозинці.

III місце
Христина Фоміна – м. Українка Київської обл.

Вірші прясти

Зоріє вечір. Таємничий небосхил
Шепоче сповідь про світи далекі.
А я шкодую, що не маю крил
Полинути у вись, немов лелека.

Сховався вітер у старе дупло
Кремезного ще вуйка-дуба,
Пташки покинули шукать зерно,
І чути пугача крик згубний.

Окраєць місяця пильнує зграйку –
То вилітають полювати кажани.
Їх розглядає дідько-зазивайко
І поспішає роздавати сни.

Серед галявини із сонним рястом
Куниця нишпорить, ковтаючи росу.
А я в молитві сяду вірші прясти,
Шепочучи світам далеким про красу.


НОМІНАЦІЯ “ПРОБА ПЕРА”
I місце
Олена Левченко – с. Козирщина Дніпропетровської обл.

Прощання

Сідаю в потяг... Все лишаю...
Я так не хочу, але мушу.
У невідомий край рушаю –
Удома залишаю душу.

Тікаю я від смерті й болю,
Ракет, снарядів і гармат
Та не зламає мою волю
Так званий наш російський "брат".

Лишаю дім свій, Батьківщину.
Тут щастя, сміх й батьківська хата.
Змахну з очей палку сльозину
За біль, що йде від супостата.

А із очей та сльози градом
В грудях розпалюють жаринку.
Аби пройтись батьківським садом,
Не від'їжджай... Постій хвилинку.

Чекаю й вірю в Перемогу.
Враз стежку віднайду знайому –
Найкращу в світі ту дорогу,
Яка веде мене додому.

II місце
Віталіна Ганзина – м. Бердянськ Запорізької обл., наразі м. Київ

До Дня української вишиванки…

На вишива́нім рушнико́ві
Душа і серце розквіта…
Краплини сонця світанко́ві,
Пшениці пісня золота…

У ній народ свої турботи
Віки стражденно виливав.
Від голки вправної роботи
Тут сад чарівний розквітав…

Народе мій!Хай правда й сила
Нитка́ми по канві пройде́!
В душі вкраїнській, незрадли́вій
Хай мирним небом проросте!

III місце
Роман Фещак – смт Золотий Потік Тернопільської обл.

Від людини до людини

Від людини до людини
лине слово, мов струмок.
Хто напитися захоче –
знайде сотні в нім думок.

І відкриється людина,
наче книга про життя.
Хто захоче – прочитає,
і пізнає суть буття.

Ми живем, щоб пізнавати:
світ, людину і себе,
тож прислухайся до звуків,
що наповнюють тебе.

СПЕЦІАЛЬНА ВІДЗНАКА “СИМПАТІЯ ЖУРІ”
Аґнєшка Мокшицька – м. Львів, наразі мешкає в Польщі

Музика

Візьму сопілку і заграю на весь світ,
Її почують люди всіх народів,
Разом з піснями подарую сміх,
І буде ще багато епізодів.

Бо музика наука не проста,
Всі ноти досконало треба знати,
Співатимуть лише тоді вуста,
Коли ти будеш пісню відчувати.

СПЕЦІАЛЬНА ВІДЗНАКА від Креативної аґенції “Баляндраси”

Марія Дем’янюк – м. Хмельницький

* * *

Квітка з твоєї долоні
проросла у моєму серці.
Тану в твоєму полоні
крапелиною в сині озерця.
Ніжність твоя до нестями
гладить моє волосся.
Серце ледь чути співає,
райдужне двоголосся.
Звідки такі мережки
слів неймовірно ніжних?
Сховані вже сережки
плетивом шовкоманіжним.
Ніжно тебе голублю.
Тепло торкаюся скроні.
В серці твоїм виростає
квітка... з моєї долоні.

Спеціальна відзнака від КОО ВГО
“Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів”
Михайло Гершкович – м. Балта Одеської обл.

КОЛИ РОСІЯ НАХАБНІЄ
Із (Неочікуваного триптиха років)

2014

Росія все ніяк не може вгамуватись:
У горлі комом їй Донбас застряг,
Стоїть Україна, мов гордий «Варяг»,
Її не здолати, вже як не старатись.

В борні змінились ми, як ще ніколи,
Біда навчила нас перемагать.
Вітчизну рідну мусим відстоять
Й свою на щастя визначити долю.

Рядки останні – замість епілогу:
Росії назавжди тепер – ганьба,
Ми ще не вмерли, кличе нас труба.
Героям слава! Жде нас перемога.
Переглядів: 65 | Додав: vuppi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: