Вітаю Вас Гість!
22:25 Вірші лауреатів Поетичного рушника - 2023 | |
| Творче слово “Поетичного рушника – 2023) Ось і підійшов до свого завершення тринадцятий сезон Всеукраїнського фестивалю-конкурсу “Поетичний рушник”. Сезон, хоч і був непростий, але разом із тим, як завжди, цікавий та багатий на несподіванки. Цьогоріч головним партнером Всеукраїнського фестивалю-конкурсу "Поетичний рушник" став LitCom - мобільний застосунок про книги (відгуки, рецензії, читацькі враження, обмін думками, а також літературні подкасти). Усі учасники, які здобули 1, 2, 3 місця отримали в подарунок книгу, яка щойно вийшла і навіть не встигла потрапити до книгарень - "Вежа через [О]" Луцької літературної резиденції (lulitres.сom) з ексклюзивними текстами Забужко, Кідрука, Лаюка, Калитко, Дереша. Переможці кожної номінації, крім книги, отримали також бездротові навушники від LitCom. А володарка гран-прі додатково має ще один книжковий подарунок - унікальну двомовну збірку – поезії шести українських поеток "Nie zabrałam z sobą radości", видану цьогоріч у Варшаві, а також мерч від LitCom. Дякуємо кожному дочетному до проведення заходу, кожному конкурсанту. Фестиваль-конкурс існує, поки у нього є ви. Будемо раді зустрічі в рамках чотирнадцятого сезону. Наразі ж, охоче ділимося з усіма поціновувачами творчого слова посиланням на аудіозбірку, до якої увійшли твори лауреатів “Поетичного рушника – 2013). Та заразом додаємо ці ж твори у, так би мовити, класичному форматі. Усім мирного неба, здоров’я, подальших творчих здобутків. Посилання на аудіозбірку: https://youtu.be/6cDA_tPvwpM?si=pYWCslYmskoe2uaT Твори лауреатів Всеукраїнського фестивалю-конкурсу “Поетичний рушник – 2023” ГРАН-ПРІ Марина Провоторова – м. Сєвєродонецьк Луганської області, тимчасово м. Чернівці. Я хочу додому Я хочу додому… Попрати фіранки і вимити вікна – стрічати весну… Я хочу додому... Із самого ранку Вчинити опару на хліб запашну… Я хочу додому… Полити всі квіти, На хвильку присісти і випити чай… Я хочу додому, Де бавились діти, Де фото сімейне, любов зазвичай… Я хочу додому… Зайти до сусідки, Обмовитись жартом: “Так, звісно ж, по сіль”… Я хочу додому, Та я ж бозна-звідки… І дім мій – де відчай, де смуток, де біль… Я хочу додому… НОМІНАЦІЯ “ПОЕЗІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ” I місце Степан Підлужний – м. Львів. З “Абетки” Г та Ґ Дітки песика звуть “гава”; Рід воронячий — це ґава. Голуб у маляток — “гуля”; Впав, ударився — є ґуля. У футбол потрібно грати; На вікні решітка — ґрати. У неволі терплять гніт; Те, що в лампі, в свічці — ґніт. Ґ “Ґ” не обминай ніколи, Бо й санчата є — ґринджоли; Ґвалт (шум-гам) і овід — ґедзь, Ґречність (але гречка, грець). Кілька “Ґ” ще наостанок: Ґудзик, ґрунт, ґирлиґа, ґанок... Й іншомовні є між них. А заглянь лиш у словник. II місце Марія Дем’янюк – м. Хмельницький. Оберіг для татусів Ти питаєш що я роблю, Моя люба нене? Ангеликів з ниточок З сердечком черленим. Крила ніжно-голубі, Мов блакитне небо, Сукня жовто-промениста, Така, як у тебе. Очі дуже добрі й мудрі, Як в нашого тата, Україну, він казав, Берегтиме свято. А мені на вушко ще Шепотів тихенько: Сину, прошу, потурбуйся Про сестричку й неньку. Я Ангеликів змайструю Багато-багато — Буде гарний оберіг У кожного тата. III місце Михайло Милий (Михайло Мілян) – м. Костянтинівка Донецької області, тимчасово м. Львів. Навіщо кашу їсти Ну навіщо кашу їсти, Як цукерки поруч є Шоколадні із желе? І корисні, і барвисті, Їх смоктати можна й гризти – Дід мені частенько шле. Ну, навіщо кашу їсти, Як цукерки поруч є? Я усі зумів би з'їсти, Хоч і є одне але… Та мені не буде зле. Треба ближче до них сісти. Ну, навіщо кашу їсти? НОМІНАЦІЯ “ІНТИМНА ЛІРИКА” I місце Ганна Серпутько – м. Київ. * * * Півмісяць лимону в ароматному чаї Зігріє нам душі й розвіє довкола печалі, Налаштує наш вечір на таємну розмову. Після безлічі років розлуки ми зустрілися знову Не за келихом пива, а за чашкою чаю... Хвилин десять – ми просто мовчали, Бо, вже, ніби, й не рідні, проте, ще й не зовсім далекі. Та розмову таємну було розпочати нелегко, За чаєм... Як раніше, трималися ніжно за руки, Ніби й не було тих клятих років розлуки. І вдивлялися в очі: Пильно, спрагло, ніжно, охоче... Пів ночі... Таємниця розмови ховалась у тиші мовчання знову... Наші очі так майстерно творили цю таємну розмову... II місце Христина Фоміна – м. Українка Київської області. Намріяне кохання Це так нестерпно знати й чути, що в інших ти живеш світах. А я не можу вже забути Кохання наше, що як птах. Ми розминулися у часі, і наші розійшлись стежки. І серед днів, мов диких хащів, мені до тебе знов брести. Ми розминулись на планеті, де ще багато жити днів. Тебе нема серед поетів, ти не почуєш моїх слів. Проте живеш у моїх мріях, допоки буду я жива. І ця сльоза на тихих віях – то радше вдячність, не журба. Перекидаю день від втоми за спину ночі, за світання. Я так чекаю тебе вдома, моє намріяне кохання. III місце Тетяна Франц – с. Тудорковичі Львівської області. * * * Від променів сонця сховатись в куточку, Вдягнути на себе його сорочку, І замість кави, коньяк в горнятку, У галереї фото на згадку. Вже кілька днів не дзвонив і не пише, Замість гудків в телефоні, лиш тиша, Де він, і що з ним, їй невідомо, Одначе, уперто чекає додому. Музика фоном в квартирі лунає, Вона на нього смиренно чекає, Забуті друзі, знайомі, родина, Вона без нього, лиш половина. Серце здригнеться й заб'ється частіше, Лиш телефон розірве дивну тишу, Вона підніме і голос знайомий: “Кохана… живий… повертаюсь додому!” НОМІНАЦІЯ “МІЙ РІДНИЙ КРАЙ” I місце Ігор Дах – м. Червоноград Львівської області. * * * Знов нині на сирій стерні, Де вчора ще гойдався колос, Здалека чується мені Тужливий перепілчин голос. Вже місяць молодий серпом П'янкі тумани жне ночами, Зірки розсипались зерном, А печі пахнуть калачами. Крокує серпень по землі І лиш, як осінь ясночола Розгубить яблука в зелі, Злетить у вись, за видноколо. II місце Галина Мороз – м. Вишгород Київської області. Прохання ведмедика із Гостомеля Забери мене, забери, Страшно, моторошно і я боюся. Я прошу тебе, забери! Де ти ходиш, моя Ганусю? Я ж найкращим для тебе був, Ти зі мною спати лягала. Нам матуся твоя обом Колискову пісню співала. Тут безлюдно і холодно так , Вітер з протягів звів хорище. Їздить ще невгамовний танк І стріляє і куля свище. Я не вірю, що зрадила ти. За тебе тепер дуже хвилююсь. Забери, мене, забери, Я в проханні єдинім марнуюсь! *марнуюсь – постійно думаю III місце Алла Диба – м. Київ. Війна Громи в зеніті плавили ракети І блискавками розсікали хмари, Здригалися будинки й дзвони в церкві, Кипіло море, закипав метал, Ліси свічками згаслими вставали… …Медичка з Харкова і захисник з Волині Під ґвалт сирен, пожарища й руїни Ступали вдвох – щасливі! – до вінця. НОМІНАЦІЯ “РОНДЕЛЬ” I місце Марія Фоміна – с. Сошників Київської області. * * * Який красивий ранок у селі: Бузок цвіте, нарциси і тюльпани, Кульбаби у саду – одвічні панни, Туман бреде по зоряній ріллі. Здається, світ нітрохи не змалів, Все, як було, у звабі незрівнянній. Який красивий ранок у селі: Бузок цвіте, нарциси і тюльпани. На мить я забуваю про жалі, Про горе, біль і про пекучі рани. Весна красу несе і сподівання На крилах миролюбних журавлів. Який красивий ранок у селі. II місце Наталія Бутук – м. Одеса. * * * Лісів осінніх позолота. Задума синявих порань. Ти серця ніжного не зрань Словами – шпичаками глоду; І не ховай ще пишну вроду За хмари зболених мовчань. Лісів осінніх позолота Задума синявих порань. Хоч линуть в трепетних висотах Журливі поклики прощань, Яскравим видивом клечань Збентежила весь світ природа. Лісів осінніх позолота! III місце Юрій Бабенко – смт Борова Київської області. Єва Ти – райський сад, і Єва в тім саду, Сни обіймаєш вітами-руками. Торкаю плід пошерхлими вустами, П’янію, п’ю зітхання на меду. Адаме-змію! – лиш почую – йду До тебе я. Поклич мене: «Адаме». Ти – райський сад, і Єва в тім саду, Сни обіймаєш вітами-руками. У Бога ми з тобою на виду, Сховатися б у темряві? У храмі? Він поміж нами завше, завше з нами. На смерть? Життя? На щастя? На біду? Ти – райський сад. Ти Єва в тім саду. НОМІНАЦІЯ “ПРИСВЯТИ” I місце Людмила Шостацька – м. Хмельницький. Давиду Якушину Остання нота. Може був акорд. Самотня скрипка. На щиті – скрипаль. Фонтаном – біль з розірваних аорт. Сум, сльози, невимовний жаль… Не замовкає музика у душах, Як цар Давид співав свої псалми Зіграв востаннє віртуоз Якушин – Смичок і скрипка, й він – проти війни. II місце Лілія Кравченко – м. Львів. Вам пасують квіти (Галині Фесюк) А Вам так пасують квіти: троянди рожево-білі. Вони біля Вас, мов діти, і Ви найгарніша в світі. А Вам так пасує сонце, оте, що сяє у небі. Тримайте його в долоньці, хай зігріва̓ при потребі. А Вам так пасує усміх, легенький і ледь лукавий. Нехай з Вами буде успіх завжди, як десерт до кави. Вам просто пасує щастя, святкове, разом буденне. Готове до ніг упасти, казкове, чимось химерне. III місце Євген Познанський – м. Київ. 2023-му року (передноворічне) Коли гуркочуть «гради» та гармати, Чи може бути взагалі це свято? Чи може святкувати ще земля Цей рік – Кота, чи Зайця, чи Кроля? Чи варто готувати нам гірлянди, Коли блекаут тягне чорні канти? Нащо та новорічна красота Й цей рік Кроля, чи Зайця чи Кота? Ні, треба! Бо найкраща в нас ялина – Це вільна наша, люба Україна. Тож, зустрічай сміливо, не вагайся, Цей рік новий: Кроля, Кота, чи Зайця. Якої б там не був цей рік тварини Нехай він стане роком України! НОМІНАЦІЯ “ПОЕТИЧНА ХВИЛЯ” I місце Ярослава Горон – м. Львів. Осінь ти так негадано нежданно до мене, осене, прийшла. у вічі глянула туманно і мовчки погляд відвела. ти обняла мене за плечі, за руку лагідно взяла. прошепотіла «ще не вечір» і не прощаючись пішла. я навздогін тобі дивилась, перебираючи роки. у світлих спогадах губилась, свої бентежачи думки. гуляє вітер в верховітті, лякає смутком самоти, я не одна на білім світі, у мене, осене, є ти. II місце Ніна Габінська – м. Бориспіль Київської області. Пише тато казку День поніс за обрій сірий слізний смуток, Вже пливе свідомість змучена украй… Ліг на стіл тюльпанів жовтий сонний жмутик, Нагадав, що в воду ставити пора… Підіпру в долонях втому вечорову – В Телеграм-каналі «Татові казки». Вслухаюсь у голос, сповнений любові – Творить світ казковий воїн залюбки. І летить над світом по волокнах світла Казка про жирафу й щастя кольори… На смартфон диктує фронтові привіти Тато своїй доні різної пори. Змішану із кров’ю він багнюку місить… Дим, вогонь і порох, гуркіт канонад. Ще й над головою та, з косою, висить… Він же дар свій ділить – Батько і Солдат! III місце Тетяна Комарніцька – м. Одеса. Життя Вирує навкруги примарна мла. Світ замкнений в життєвій круговерті. Життя людини – рисочка мала Між датами народження та смерті. Людина-пан, такі в нас відчуття, І цим на змія древнього ми схожі. Та волосинка нашого життя Тримається лише по волі Божій. Шукати сенс життя, бо час летить, І цілі, до небесного дотичні. Людське життя – одна коротка мить, Але ця мить і визначає Вічність. СПЕЦІАЛЬНА ВІДЗНАКА “Симпатія журі” Наталія Поспєлова – м. Вінниця. * * * Я йшла босоніж по траві І відчувала прохолоду, Схилялись квіти степові Від тихих кроків мого ходу. Було усе таким легким І неосяжно безтурботним: І тиша, і туман, як дим, І свіжим ще, і не спекотним. Росою плакала листва, А сонце осушало сльози... Я йшла, спокійна і жива. І не було навкіл загрози. А ранок серце чарував Своєю ніжною красою. Мені натхнення дарував І бути дозволяв собою. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |