Вітаю Вас Гість!
Четвер, 25.07.2024, 12:38
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 130

Пошук

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2024 » Березень » 14 » Вірші лауреатів Поетичного рушника - 2023
22:25
Вірші лауреатів Поетичного рушника - 2023
Творче слово “Поетичного рушника – 2023)

Ось і підійшов до свого завершення тринадцятий сезон Всеукраїнського фестивалю-конкурсу “Поетичний рушник”. Сезон, хоч і був непростий, але разом із тим, як завжди, цікавий та багатий на несподіванки. Цьогоріч головним партнером Всеукраїнського фестивалю-конкурсу "Поетичний рушник" став LitCom - мобільний застосунок про книги (відгуки, рецензії, читацькі враження, обмін думками, а також літературні подкасти). Усі учасники, які здобули 1, 2, 3 місця отримали в подарунок книгу, яка щойно вийшла і навіть не встигла потрапити до книгарень - "Вежа через [О]" Луцької літературної резиденції (lulitres.сom) з ексклюзивними текстами Забужко, Кідрука, Лаюка, Калитко, Дереша. Переможці кожної номінації,
крім книги, отримали також бездротові навушники від LitCom. А володарка гран-прі додатково має ще один книжковий подарунок - унікальну двомовну збірку – поезії шести українських поеток "Nie zabrałam z sobą radości", видану цьогоріч у Варшаві, а також мерч від LitCom.
Дякуємо кожному дочетному до проведення заходу, кожному конкурсанту. Фестиваль-конкурс існує, поки у нього є ви. Будемо раді зустрічі в рамках чотирнадцятого сезону. Наразі ж, охоче ділимося з усіма поціновувачами творчого слова посиланням на аудіозбірку, до якої увійшли твори лауреатів “Поетичного рушника – 2013). Та заразом додаємо ці ж твори у, так би мовити, класичному форматі.
Усім мирного неба, здоров’я, подальших творчих здобутків.

Посилання на аудіозбірку:
https://youtu.be/6cDA_tPvwpM?si=pYWCslYmskoe2uaT

Твори лауреатів Всеукраїнського фестивалю-конкурсу
“Поетичний рушник – 2023”

ГРАН-ПРІ
Марина Провоторова – м. Сєвєродонецьк Луганської області, тимчасово м. Чернівці.

Я хочу додому

Я хочу додому…
Попрати фіранки
і вимити вікна – стрічати весну…
Я хочу додому...
Із самого ранку
Вчинити опару на хліб запашну…
Я хочу додому…
Полити всі квіти,
На хвильку присісти і випити чай…
Я хочу додому,
Де бавились діти,
Де фото сімейне, любов зазвичай…
Я хочу додому…
Зайти до сусідки,
Обмовитись жартом: “Так, звісно ж, по сіль”…
Я хочу додому,
Та я ж бозна-звідки…
І дім мій – де відчай, де смуток, де біль…
Я хочу додому…

НОМІНАЦІЯ “ПОЕЗІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ”

I місце
Степан Підлужний – м. Львів.

З “Абетки”
Г та Ґ

Дітки песика звуть “гава”;
Рід воронячий — це ґава.
Голуб у маляток — “гуля”;
Впав, ударився — є ґуля.
У футбол потрібно грати;
На вікні решітка — ґрати.
У неволі терплять гніт;
Те, що в лампі, в свічці — ґніт.
Ґ
“Ґ” не обминай ніколи,
Бо й санчата є — ґринджоли;
Ґвалт (шум-гам) і овід — ґедзь,
Ґречність (але гречка, грець).
Кілька “Ґ” ще наостанок:
Ґудзик, ґрунт, ґирлиґа, ґанок...
Й іншомовні є між них.
А заглянь лиш у словник.


II місце
Марія Дем’янюк – м. Хмельницький.

Оберіг для татусів

Ти питаєш що я роблю,
Моя люба нене?
Ангеликів з ниточок
З сердечком черленим.

Крила ніжно-голубі,
Мов блакитне небо,
Сукня жовто-промениста,
Така, як у тебе.

Очі дуже добрі й мудрі,
Як в нашого тата,
Україну, він казав,
Берегтиме свято.

А мені на вушко ще
Шепотів тихенько:
Сину, прошу, потурбуйся
Про сестричку й неньку.

Я Ангеликів змайструю
Багато-багато —
Буде гарний оберіг
У кожного тата.


III місце
Михайло Милий (Михайло Мілян) – м. Костянтинівка Донецької області, тимчасово м. Львів.

Навіщо кашу їсти

Ну навіщо кашу їсти,
Як цукерки поруч є
Шоколадні із желе?
І корисні, і барвисті,
Їх смоктати можна й гризти –
Дід мені частенько шле.
Ну, навіщо кашу їсти,
Як цукерки поруч є?
Я усі зумів би з'їсти,
Хоч і є одне але…
Та мені не буде зле.
Треба ближче до них сісти.
Ну, навіщо кашу їсти?


НОМІНАЦІЯ “ІНТИМНА ЛІРИКА”

I місце
Ганна Серпутько – м. Київ.

* * *

Півмісяць лимону в ароматному чаї
Зігріє нам душі й розвіє довкола печалі,
Налаштує наш вечір на таємну розмову.
Після безлічі років розлуки ми зустрілися знову
Не за келихом пива, а за чашкою чаю...
Хвилин десять – ми просто мовчали,
Бо, вже, ніби, й не рідні, проте, ще й не зовсім далекі.
Та розмову таємну було розпочати нелегко,
За чаєм...
Як раніше, трималися ніжно за руки,
Ніби й не було тих клятих років розлуки.
І вдивлялися в очі:
Пильно, спрагло, ніжно, охоче...
Пів ночі...
Таємниця розмови ховалась у тиші мовчання знову...
Наші очі так майстерно творили цю таємну розмову...


II місце
Христина Фоміна – м. Українка Київської області.

Намріяне кохання

Це так нестерпно знати й чути,
що в інших ти живеш світах.
А я не можу вже забути
Кохання наше, що як птах.

Ми розминулися у часі,
і наші розійшлись стежки.
І серед днів, мов диких хащів,
мені до тебе знов брести.

Ми розминулись на планеті,
де ще багато жити днів.
Тебе нема серед поетів,
ти не почуєш моїх слів.

Проте живеш у моїх мріях,
допоки буду я жива.
І ця сльоза на тихих віях –
то радше вдячність, не журба.

Перекидаю день від втоми
за спину ночі, за світання.
Я так чекаю тебе вдома,
моє намріяне кохання.


III місце
Тетяна Франц – с. Тудорковичі Львівської області.

* * *

Від променів сонця сховатись в куточку,
Вдягнути на себе його сорочку,
І замість кави, коньяк в горнятку,
У галереї фото на згадку.

Вже кілька днів не дзвонив і не пише,
Замість гудків в телефоні, лиш тиша,
Де він, і що з ним, їй невідомо,
Одначе, уперто чекає додому.

Музика фоном в квартирі лунає,
Вона на нього смиренно чекає,
Забуті друзі, знайомі, родина,
Вона без нього, лиш половина.

Серце здригнеться й заб'ється частіше,
Лиш телефон розірве дивну тишу,
Вона підніме і голос знайомий:
“Кохана… живий… повертаюсь додому!”


НОМІНАЦІЯ “МІЙ РІДНИЙ КРАЙ”

I місце
Ігор Дах – м. Червоноград Львівської області.

* * *

Знов нині на сирій стерні,
Де вчора ще гойдався колос,
Здалека чується мені
Тужливий перепілчин голос.

Вже місяць молодий серпом
П'янкі тумани жне ночами,
Зірки розсипались зерном,
А печі пахнуть калачами.

Крокує серпень по землі
І лиш, як осінь ясночола
Розгубить яблука в зелі,
Злетить у вись, за видноколо.


II місце
Галина Мороз – м. Вишгород Київської області.

Прохання ведмедика із Гостомеля

Забери мене, забери,
Страшно, моторошно і я боюся.
Я прошу тебе, забери!
Де ти ходиш, моя Ганусю?
Я ж найкращим для тебе був,
Ти зі мною спати лягала.
Нам матуся твоя обом
Колискову пісню співала.
Тут безлюдно і холодно так ,
Вітер з протягів звів хорище.
Їздить ще невгамовний танк
І стріляє і куля свище.
Я не вірю, що зрадила ти.
За тебе тепер дуже хвилююсь.
Забери, мене, забери,
Я в проханні єдинім марнуюсь!

*марнуюсь – постійно думаю


III місце
Алла Диба – м. Київ.

Війна

Громи в зеніті плавили ракети
І блискавками розсікали хмари,
Здригалися будинки й дзвони в церкві,
Кипіло море, закипав метал,
Ліси свічками згаслими вставали…
…Медичка з Харкова і захисник з Волині
Під ґвалт сирен, пожарища й руїни
Ступали вдвох – щасливі! – до вінця.


НОМІНАЦІЯ “РОНДЕЛЬ”

I місце
Марія Фоміна – с. Сошників Київської області.

* * *

Який красивий ранок у селі:
Бузок цвіте, нарциси і тюльпани,
Кульбаби у саду – одвічні панни,
Туман бреде по зоряній ріллі.

Здається, світ нітрохи не змалів,
Все, як було, у звабі незрівнянній.
Який красивий ранок у селі:
Бузок цвіте, нарциси і тюльпани.

На мить я забуваю про жалі,
Про горе, біль і про пекучі рани.
Весна красу несе і сподівання
На крилах миролюбних журавлів.
Який красивий ранок у селі.


II місце
Наталія Бутук – м. Одеса.

* * *

Лісів осінніх позолота.
Задума синявих порань.
Ти серця ніжного не зрань
Словами – шпичаками глоду;
І не ховай ще пишну вроду
За хмари зболених мовчань.
Лісів осінніх позолота
Задума синявих порань.
Хоч линуть в трепетних висотах
Журливі поклики прощань,
Яскравим видивом клечань
Збентежила весь світ природа.
Лісів осінніх позолота!


III місце
Юрій Бабенко – смт Борова Київської області.

Єва

Ти – райський сад, і Єва в тім саду,
Сни обіймаєш вітами-руками.
Торкаю плід пошерхлими вустами,
П’янію, п’ю зітхання на меду.
Адаме-змію! – лиш почую – йду
До тебе я. Поклич мене: «Адаме».
Ти – райський сад, і Єва в тім саду,
Сни обіймаєш вітами-руками.
У Бога ми з тобою на виду,
Сховатися б у темряві? У храмі?
Він поміж нами завше, завше з нами.
На смерть? Життя? На щастя? На біду?
Ти – райський сад. Ти Єва в тім саду.


НОМІНАЦІЯ “ПРИСВЯТИ”

I місце
Людмила Шостацька – м. Хмельницький.

Давиду Якушину

Остання нота. Може був акорд.
Самотня скрипка. На щиті – скрипаль.
Фонтаном – біль з розірваних аорт.
Сум, сльози, невимовний жаль…
Не замовкає музика у душах,
Як цар Давид співав свої псалми
Зіграв востаннє віртуоз Якушин –
Смичок і скрипка, й він – проти війни.


II місце
Лілія Кравченко – м. Львів.

Вам пасують квіти
(Галині Фесюк)

А Вам так пасують квіти:
троянди рожево-білі.
Вони біля Вас, мов діти,
і Ви найгарніша в світі.

А Вам так пасує сонце,
оте, що сяє у небі.
Тримайте його в долоньці,
хай зігріва̓ при потребі.

А Вам так пасує усміх,
легенький і ледь лукавий.
Нехай з Вами буде успіх
завжди, як десерт до кави.

Вам просто пасує щастя,
святкове, разом буденне.
Готове до ніг упасти,
казкове, чимось химерне.


III місце
Євген Познанський – м. Київ.

2023-му року
(передноворічне)

Коли гуркочуть «гради» та гармати,
Чи може бути взагалі це свято?
Чи може святкувати ще земля
Цей рік – Кота, чи Зайця, чи Кроля?

Чи варто готувати нам гірлянди,
Коли блекаут тягне чорні канти?
Нащо та новорічна красота
Й цей рік Кроля, чи Зайця чи Кота?

Ні, треба!
Бо найкраща в нас ялина –
Це вільна наша, люба Україна.
Тож, зустрічай сміливо, не вагайся,
Цей рік новий: Кроля, Кота, чи Зайця.

Якої б там не був цей рік тварини
Нехай він стане роком України!


НОМІНАЦІЯ “ПОЕТИЧНА ХВИЛЯ”

I місце
Ярослава Горон – м. Львів.

Осінь

ти так негадано нежданно
до мене, осене, прийшла.
у вічі глянула туманно
і мовчки погляд відвела.

ти обняла мене за плечі,
за руку лагідно взяла.
прошепотіла «ще не вечір»
і не прощаючись пішла.

я навздогін тобі дивилась,
перебираючи роки.
у світлих спогадах губилась,
свої бентежачи думки.

гуляє вітер в верховітті,
лякає смутком самоти,
я не одна на білім світі,
у мене, осене, є ти.


II місце
Ніна Габінська – м. Бориспіль Київської області.

Пише тато казку

День поніс за обрій сірий слізний смуток,
Вже пливе свідомість змучена украй…
Ліг на стіл тюльпанів жовтий сонний жмутик,
Нагадав, що в воду ставити пора…

Підіпру в долонях втому вечорову –
В Телеграм-каналі «Татові казки».
Вслухаюсь у голос, сповнений любові –
Творить світ казковий воїн залюбки.

І летить над світом по волокнах світла
Казка про жирафу й щастя кольори…
На смартфон диктує фронтові привіти
Тато своїй доні різної пори.

Змішану із кров’ю він багнюку місить…
Дим, вогонь і порох, гуркіт канонад.
Ще й над головою та, з косою, висить…
Він же дар свій ділить – Батько і Солдат!


III місце
Тетяна Комарніцька – м. Одеса.

Життя

Вирує навкруги примарна мла.
Світ замкнений в життєвій круговерті.
Життя людини – рисочка мала
Між датами народження та смерті.

Людина-пан, такі в нас відчуття,
І цим на змія древнього ми схожі.
Та волосинка нашого життя
Тримається лише по волі Божій.

Шукати сенс життя, бо час летить,
І цілі, до небесного дотичні.
Людське життя – одна коротка мить,
Але ця мить і визначає Вічність.


СПЕЦІАЛЬНА ВІДЗНАКА “Симпатія журі”

Наталія Поспєлова – м. Вінниця.

* * *

Я йшла босоніж по траві
І відчувала прохолоду,
Схилялись квіти степові
Від тихих кроків мого ходу.

Було усе таким легким
І неосяжно безтурботним:
І тиша, і туман, як дим,
І свіжим ще, і не спекотним.

Росою плакала листва,
А сонце осушало сльози...
Я йшла, спокійна і жива.
І не було навкіл загрози.

А ранок серце чарував
Своєю ніжною красою.
Мені натхнення дарував
І бути дозволяв собою.
Переглядів: 216 | Додав: vuppi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: