Вітаю Вас Гість!
00:34 Зміни до Постанови № 183 | |
| Коментар Голови ГО ВГО ВППІ до змін, запропонованих до Постанови № 183 від 14 березня 2018 року: "19 грудня 2019 року відбулося засідання Громадської ради Міністерства соціальної політики України. Механізм вибору Громадської ради Мінсоцполітики є дуже оригінальним, на чому я вже зупинявся в одному зі своїх попередніх дописів. Тож представника від очолюваної мною організації обрано не було, але я був запрошений на засідання Громради як експерт. Не вважаю за доцільне зараз аналізувати роботу Громадської ради, але той факт, що, знаючи, що на цьому засіданні планується розгляд цілої низки надважливих питань, на нього прийшло лише 13 з 35 членів, мабуть, свідчить сам за себе. Тобто елементарно не зібрався кворум. Думаю, не потрібно пояснювати й те, що така явка була зовсім не випадковою, найкращим підтвердженням чого є блюзнірська поведінка представників Мінсоцполітики щодо злочинного по відношенню до українських громадян механізму надання та виплати субсидій, «випадковий» для військових пенсіонерів збіг обставин по їх пенсійному забезпеченню на 2020 рік та неможливість розглянути повний перелік запланованих питань, а відтак – висловити своє ставлення до перерахованого вище шляхом голосування. Мені ж хотілося б звернути особливу увагу на ганебний крок Міністерства соціальної політики та Кабінету Міністрів України щодо громадських організацій людей з інвалідністю, який в такому цинічному вигляді не дозволяла собі жодна влада за роки Незалежності України. Проект внесення змін до Постанови № 183 від 14 березня 2018 року „Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які мають статус всеукраїнських” не лише без обговорення з громадськістю в наскрізь корумпованій і, на сьогодні, безправній державі, про що (і це – не мої слова) пишуть газети та розповідають інші ЗМІ, фактично знищує громадянське суспільство в сегменті представлення інтересів людей з інвалідністю. Згідно цих змін запроваджується фінансова підтримка громадських організацій на конкурсних засадах, тобто сліпого з глухим, а глухого – з візочником змушують конкурувати між собою, а до того - 4 найбільш наближені до влади всеукраїнські громадські організації людей з інвалідністю, одна з яких взагалі є спілкою (заради фінансування якої, до речі, змінили ряд законодавчих норм), взагалі планується фінансувати і без конкурсу, і окремим бюджетним рядком. Цікаво, що в пояснювальній записці до проекту цього видатного за цинізмом законодавчого акту, як в добротному грантовому проекті, професійно описані європейські принципи рівності та недискримінації, що, власне кажучи, і спонукали Міністерство до внесення змін до Постанови № 183. Напевне, і Міністерство, і Кабінет Міністрів тримають громадянське суспільство України за звичайних дурнів, або ж розробники і підписанти цих документів елементарно «позичили у Сірка очі». З одного боку, декларуючи демократичні європейські принципи, вони відверто лобіюють інтереси чотирьох об’єднань громадян з інвалідністю, ставлячи їх в окремі умови, аніж інші всеукраїнські громадські організації, як відсутністю конкурсу, так і окремим рядком в бюджеті. З іншого боку – з мізерною сумою фінансування, яка складає приблизно 10 млн гривень на більш ніж 20 організацій, що в десятки разів менше, аніж фінансування кількох політичних партій, які і так утримуються найбагатшими громадянами України, в державі, де практично не працює судова система і не побудовані механізми виконання, контролю та відповідальності, ввести фінансову підтримку об’єднань громадян з інвалідністю на конкурсних засадах, за фактом означає знищити їх. Тим більше, що ще до початку конкурсу, як 10 років тому, так і 10 років по тому буде заздалегідь відомо, хто і яку суму отримає. Громадянське суспільство сподівалося, що цей фарс завершиться після обрання нового Президента та нового Парламенту. Але ситуація не лише не змінюється на краще, але й погіршується з кожним днем. Знов «розумні люди» намагаються вирішити за нас без нас, прикриваючись гарними гаслами з демократичними європейськими меседжами. Напевно, від нас самих, громадян з інвалідністю і наших громадських об’єднань залежить, в якому громадянському суспільстві (або взагалі за його відсутності) ми хочемо жити. Тому кожному з нас слід вирішити для себе, які кроки ми маємо зробити для зміни власного життя та захисту власної гідності. Безперечно, ми можемо писати листи, індивідуальні чи колективні, можемо робити акції протесту та виступи в засобах масової інформації. У кожного, вірогідно, є для цього свої методи і можливості. Найпростіший шлях – зайти на сайт Міністерства соціальної політики України за наступним посиланням і висловити своє ставлення до цього ганебного законопроекту. Хоча, думаю, що цього замало. Якщо ми дозволимо один раз наступити нам на горло, і не лише чужою, але й власною ногою, то ця нога залишиться на нашому горлі довічно. Шануйте свою гідність, панове, бо ви – повноправні громадяни своєї держави! " Володимир Петровський, голова ГО ВГО ВППІ | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |