Запитайте в будь-якого організатора фестивалю творчості або іншого подібного заходу: «Що є найважчим?» І, я певна, він (тобто організатор), не замислюючись, відповість: «Хвилина розставання». Так, дійсно, за ті кілька днів, поки триває захід, його учасники стають для тебе настільки рідними, що ти не уявляєш без них свого життя. Фестиваль відлунав, між днем його завершенням і сьогоденням пролягає вервечка днів, що стає дедалі довшою, а життя потроху повертається у звичне русло, береги якого розцвічені теплими та яскравими спогадами. Так було, є і буде в подальшому.
Але настає день, коли хочеться згадати, як все проходило, подумки повернувшись до тих важких, але таких прекрасних днів. Отже, наш Всеукраїнський (відкритий) фестиваль творчості людей з інвалідністю «Неспокій серця» в цьому році відсвяткував свій перший маленький ювілей – п’ятиріччя. Створюючи його концепцію, ми дуже хотіли, аби він відрізнявся від інших подібних заходів і, як на мою думку, нам це вдалося.
Чому? ... Читати далі »