Вітаю Вас Гість!
17:20 Лекція "Олена Теліга. Коротке життя довжиною в вічність", 15.09.23 | |
| 15 вересня 2023 року в ЦРБ ім. М.О. Некрасова ЦРБ Голосіївського в місті Києві району Київський міський благодійний фонд "Інтеграція" провів другу лекцію-демонстрацію з циклу «Обличчя української історії на мапі Києва». На цей раз вона була присвячена поетесі та громадській діячці Олені Телізі, і мала назву «Олена Теліга. Коротке життя довжиною в вічність». Учасники лекції почули вибрані вірші Олени, що найкраще характеризують її, як особистість, дізналися про те, за яких обставин Лєночка Шовгенова опинилася за кордоном і чому почала розмовляти виключно українською мовою, як склалося її особисте життя та про тижневик «Літаври», який редагувала Олена в Києві 1941 року, а також інші подробиці з життя поетеси. До певної міри, ця лекція стала логічним продовженням цьогорічних заходів, присвячених Героям Крут, адже самосвідомість покоління, до якого належали Олена Теліга та її однодумці, формувалася на прикладах визвольних змагань 20-х років минулого сторіччя в цілому та подвигу Героїв Крут зокрема. В свою чергу, для сучасних поколінь подвиг Олени Теліги, Олега Ольжича, Івана Рогача (редактора тижневика «Українське слово», що видавався в Києві за часів окупації), Михайла Теліги та інших став високим прикладом самопожертви, вірності даному слову, громадянської мужності попри будь-які обставини. Повторюся, що лекція «Олена Теліга. Коротке життя довжиною в вічність», як і інші лекції з циклу «Обличчя української історії на мапі Києва» на сьогодні є надзвичайно актуальними та важливими, оскільки вони дозволяють слухачам краще дізнатися про власну історію та пробуджують їхню національну самосвідомість. Висловлюємо щиру подяку Департаменту суспільних комунікацій за підтримку заходу та всім, присутнім на ньому, – за бажання довідатися про власну історію, не спотворену комуністичною пропагандою. Пропоную вашій увазі вірш з поетичної спадщини Олени Теліги (вона, тобто спадщина, нажаль, дійшла до нас далеко не в повному обсязі), та згадати про цю неймовірно мужню та водночас неймовірно чарівну жінку, що залишилася вірною своєму обов’язку до останнього подиху. РАДІСТЬ Ой, не знаю, що то за причина - Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон-xлопчина. До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця, Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли. І сама я на ногах не встою, Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами - Бо хлопчина не дає спокою! | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |