Вітаю Вас Гість!
15:37 Лекція "Вікентій Хвойка. Відкриття трипільської культури" 02.08.23 | |
| 02 серпня 2023 року в приміщенні Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого за адресою: вул. Грушевського, 1 відбулася лекція «Вікентій Хвойка. Відкриття Трипільської культури». Ще за життя Вікентія Хвойки газета «Киевлянин» писала про видатного археолога: «Усю працю В.В. Хвойки супроводжувало “щастя” – але той факт, що “щастя” скрізь крокувало за паном Хвойкою, ясно вказує на те, що його “щастя” не було наслідком багатьох щасливих випадків, а сумою, яку складають величезний талант, самовіддана праця, любов до теми та залізна воля». Лише одного зі зроблених ним відкриттів вистачило б, аби вдячні нащадки навіки запам’ятали його ім’я, а сучасники гудили його, називаючи «недоуком» та «вискочкою від науки». Недооцінений за життя археолог, вірний обраному фаху буквально до останнього подиху, історик за покликанням – все це про Вікентія В’ячеславовича Хвойку, іменем якого названа одна з вулиць нашого міста. Співорганізаторами лекції є БО «Київський міський благодійний фонд «Інтеграція» (за сприяння ГО ВГО "Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів") та Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого. Висловлюємо подяку Департаменту суспільних комунікацій Київської міської державної адміністрації за підтримку ініціатив, спрямованих на вивчення й популяризацію вітчизняної історії. Дякуємо особисто пані Тетяні Скирді за всебічну допомогу, надану в організації та проведенні лекції та незмінний позитив в особистому спілкуванні. І, за традицією, оприлюднюємо фрагмент лекції: «Як це буває досить часто, в історію втрутився неймовірний випадок, пов’язаний з розбудовою Києва 1890-х років. Наприкінці серпня 1893 р. на вулиці Кирилівській, у садибі Єзерських; (за прізвищем домовласника) 59-61, окрай порослого чагарями горба, де будівельники брали глину для цегли, Вікентій Хвойка виявив стоянку первісних мисливців на мамонтів. Шар за шаром копачі знімали грунт, аж допоки на глибині 19 метрів керівник розкопок не вгледив з пагорба біло-жовтувату цятку. Спустившись униз, Вікентій В’ячеславович наказав копати обережніше, і незабаром відкрилася безцінна знахідка: ікло мамонта. Терміново викликаний наступного дня давній знайомий Хвойки – професор Київського університету Володимир Антонович підтвердив унікальність знахідки і засвідчив сенсаційний факт – на київському Подолі було знайдено стоянку первісних людей, мисливців на мамонтів. В підсумку було знайдено 67 уламків мамонтових ікол, кістки шерстистого носорога, зуби печерного ведмедя, гієни, росомахи і… навіть дивного, як для наших країв, лева. Але головним було навіть не це. Як виявилося пізніше, на одному іклі зберіглися малюнки первісної людини, що не мають аналогів. Також, залишаючи місце розкопок, Володимир Боніфатійович попрохав Вікентія Хвойку пильнувати крем’яні вироби. Загалом розкопки на Кирилівських висотах тривали сім років і привернули пильну увагу всієї світової громадськості. До робіт на значній площі залучились як вітчизняні, так і зарубіжні археологи, зокрема – французи Амбруаз Бодрі (Ambroise Baudry, 1838-1906) та Жозеф де Бай (Joseph de Baye; 1853-1931). В.В.Хвойка познайомив іноземців із першими результатами сенсаційних розкопок і подарував збірку крем’яних виробів (36 одиниць) із Кирилівської стоянки. Коли гості повернулись до Франції, вони виставили артефакти в Музеї національної археології (Musée des antiquités nationales)! Експозицію барона де Бая відрецензувало чимало провідних європейських газет, повідомлення про неї вмістив навіть часопис “Археологическая летопись Южной России” (1901), що видавався в Києві. Ось тільки прізвище Вікентія Хвойки майже ніде не зустрічалося. В процесі археолог зіткнувся з несподіваною проблемою, яка добре описана в книзі “Вікентій Хвойка: 1850-1914” (2006) українського історика та археолога Івана Чернякова (1936-2011): «Прийшовши на розкоп, В.Хвойка побачив, як бабуся відкопує стародавні кістки кухарським ножем та складає їх у хустинку. Коли він запитав літню жінку, нащо їй кістки, вона відповіла: “Хіба я не знаю, шо в університеті шкелети товчуть, щоб людей пользувать? Хіба я не знаю, що треба товчені кістки давать і від пропасниці, і від гарячки, і від другої якої хвороби?”. В результаті чуток, про «цілющі кістки», що миттєво поширилися Києвом, натовп киян, ласих до дармових зцілень, навалою посунув на місце розкопок, розтягаючи все на своєму шляху. І далеко не всі артефакти, знайдені під час розкопок (ножі, скребки, різці, проколки, вістря тощо) Вікентію Хвойці пощастило описати та сховати. Тож, аби бути максимально близько до досліджуваного об’єкту, керівник розкопок оселяється на Подолі, за адресою вул. Ігоревська, №9/1, на розі з Набережно-Хрещатицькою. В своєму польовому щоденнику за 1895 рік Хвойка робить такий запис: «- Навесні 1895-го я продовжив розпочаті у 1893-му році розкопки в садибі пана Зіваля на Кирилівській вулиці, 55. Коли зняли верхній шар гори, розташованої в садибі, почали траплятися копачам грубі, глиняні черепки. Піднявши один, я здивувався складу глини, а ще більше оригінальністю орнаменту». Так були занотовані перші враження від кераміки культури, яка згодом отримає назву трипільської» | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |