Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 28.09.2021, 18:42
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 125

Пошук

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2021 » Серпень » 11 » Лекція ВП ПМО ВППІ в місті Київі "Легенди нашого міста", 11.08.21
22:11
Лекція ВП ПМО ВППІ в місті Київі "Легенди нашого міста", 11.08.21
11 серпня 2021 року в Центральній бібліотеці Печерського району імені М.Є Салтикова-Щедрина ВП «Печерська місцева (районна в місті Києві) організація ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» провела планову лекцію «Легенди нашого міста». Лекція була присвячена легендам та віруванням киян дохристиянського періоду і, в першу чергу, була зорієнтована на знання свого коріння, витоків слов’янських легенд та вірувань. Наводимо лише невеличкий фрагмент цієї авторської лекції для тих, хто з різних причин не зміг відвідати наш захід:
«Зазвичай в сучасній уяві історія починається з запровадження християнства. Що ж стосується більш давніх часів, то ми кажемо, що це було за часів «дикунства та поклоніння ідолам». А надто – зараз, коли до нашого життя повертається величезний пласт православної культури. І часом доводиться чути, що релігія, гідна називатися релігією, з'явилася у нас тільки після прийняття християнства - тисячу років тому. А до цього, мовляв, були хіба що варварські, примітивні культи, до того ж часом пов'язані з людськими жертвами. Одним словом, «морок язичництва».
Чи це відповідає істині? Безумовно, ні. Інколи можна почути: а навіщо? І для чого потрібні нам Перун і Сварог, Водяники й Домовики, якщо навколо комп'ютери і космічні кораблі? Поставимо питання по-іншому: в чому основна перевага сучасного комп'ютера? Це, напевне, його безмежна пам'ять, наповнена інформацією, плюс здатність вчасно «витягти» цю інформацію з пам’яті. Комп'ютер прекрасно «пам'ятає», над чим працював його електронний розум і вчора, і позавчора. Тож чи годиться нам, людям, бути дурнішим за машини і не пам'ятати, звідки вони родом?
Тим більше, що кожен з нас, хто, принаймні, відвідував шкільні уроки історії, а особливо – історії Давнього світу, може з впевненістю переповісти найцікавіші факти біографій давньогрецьких або, скажімо, давньоримських богів. А хіба ж наші, слов’янські, боги гірші за них?
Якщо ви згодні з моїми доказами, тоді наш шлях лежить до Києва часів Кия, Щека та Хоріва, коли пейзаж нашого міста ще не був прикрашений церковними банями.
Спочатку спробуємо зрозуміти, як саме слов'яни-язичники бачили наш світ. На думку вчених, вони (як і багато інших народів, що складали свої легенди незалежно один від одного) уявляли собі всесвіт схожим на величезне яйце. А у деяких народів навіть існують перекази щодо того, що згадане яйце було знесено "космічним" птахом.
У слов’ян збереглися також легенди про велику Праматір всього, що існує в нашому світі, матір Землі та Неба, яку, на думку вчених, наші предки називали Живою.
Якщо ж продовжувати аналогії з яйцем, то, за віруваннями наших предків, в центрі цього яйця, подібно жовтку, була розташована власне Земля. Верхня частина «жовтка» - це наш живий світ, світ людей. Нижня, «спідня» сторона - Нижній Світ, Світ Мертвих, Нічна Країна, де панує ніч, коли у нас день.
Щоб потрапити до Нижнього світу, треба перетнути передвічний Океан-море, що оточує Землю, або ж прокопати наскрізний колодязь, камінь до якого буде падати не менше дванадцяти днів і ночей.
Навколо Землі, як білок та плівки в звичайному яйці, розташовані цілих дев’ять небес. Пам’ятаєте, ми інколи кажемо не «небо», а «небеса»? Скоріше за все, це відгомін ще тих, прадавніх, уявлень про побудову нашого світу.
Кожне з дев'яти небес слов'янської міфології має своє власне призначення: одне - для Сонця і зірок, інше - для Місяця, ще одне - для хмар і вітрів. Сьоме небо, рахуючи від Землі, наші предки вважали «тверддю», прозорим дном небесного Океану. Саме на сьомому небі зберігалися запаси живої води, воно було невичерпним джерелом дощів.
А от призначення восьмого та дев’ятого небес й досі невідомі. Скоріше за все, вони знаходилися вже поза межами космогонічних уявлень давніх слов’ян.
Всі частини цього гіпотетичного яйця, як світ живих, так і світ мертвих, а також всі сім небес, поєднувало між собою Світове Дерево. Важко сказати, якої саме воно було породи, скоріше за все, поєднуючи в собі якості всіх дерев, відомих давнім слов’янам. Втім, судячи з деяких переказів, що дійшли до наших днів (а дійшли далеко не всі) можна припустити, що це дерево – прадавній дуб або ж ясен. Між іншим, саме ідеї Світового Дерева ми зобов’язані деякими казками. Пам’ятаєте, наприклад, англійську казку «Джек та бобова стеблина?» Вона свідчить про те, що й інші народи мали космогонічні уявлення, подібні до слов’янських.
Світове Дерево пронизує наскрізь всі світи і, піднявшись над «сьомим небом», як Джек по бобовій стеблині, можна потрапити на острів, де живуть пращури всіх тварин і птахів нашого світу: «старий» вовк, «старий» олень тощо. Слово «старий» в даному випадку використовуються не в контексті віку, а в контексті першості, першоджерела.
Потрапляючи на цей острів по смерті, тварини обов’язково розповідають «старим» предкам, як повелися з ними люди і зокрема – мисливці. Саме тому, згідно давніх канонів, мисливець подякувати тварині, яку вполював і попросити в неї вибачення. Завершивши своє оповідання та відпочивши на зеленій траві острова, тварина отримувала «нову шубку» і поверталася на землю.
Рухаючись стовбуром Світового Дерева, людина могла потрапити як за сьоме небо, так і до нижнього світу, до царства мертвих. Інша справа, що це було досить важко і, безумовно, дуже небезпечно, тож і в давні часи знаходилося небагато сміливців, які зважувалися мандрувати таким чином.
До речі, за уявленням наших предків, саме за сьомим небом знаходився той самий «Ірій» чи «вирій», куди восени відлітали перельотні птахи.
В свою чергу, деякі сучасні вчені вважають, що від слова «ірій» («вирій») походить сучасне слово «рай», так міцно пов'язане в нашому понятті з християнством. А ще Ірій мав назву «Буян-острів». Він відомий нам за численними казками, як своєрідний «генератор життя», обитель добра, світла і краси. І в цьому контексті варто згадати «Казку про царя Салтана» О.С. Пушкіна та той самий острів Буян, на якому відбуваються казкові події. Тепер ми можемо з впевненістю сказати, що цей острів поет згадав не випадково і його назва – зовсім не авторська вигадка…»
Як ілюстрації до цього допису були використані роботи Жоржа Івановича Шанаєва "Дерево Всесвіту" і "Лада", за які висловлюємо щиру подяку їх автору. А також картину, що ілюструє космогонічні уявлення давніх слов'ян.
Переглядів: 21 | Додав: vuppi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: