Вітаю Вас Гість!
13:01 Пам'яті жертв Голодомору в Україні | |
| Сьогодні, 26 листопада 2022 року, Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору, геноциду проти українського народу, вчиненого комуністичною росією. Нажаль, російський терорист не полишає своїх спроб зримусити до покори волелюбних українців. Саме тому знов палають наші міста і села, обстріляні окупантами, знов ми холонемо від жаху, читаючи новини, знов, через знищення ворогом критичної інфраструктури Україну огортає темрява. Але ми вистоїмо, бо в нас немає іншого вибору. Адже всі ми, кожен на своєму місці, воюємо зараз за себе і за них, чиї життя були підло обірвані 90 років тому. Публікуємо статтю керівника Освітньо-культурологічного департаменту ГО ВГО ВППІ, Світлани Петровської, приурочену до подій 90-річної давнини та проілюстровану власними світлинами автора: " Коли я вперше прочитала ці рядки, мені здалося, що весь навколишній світ завмер від жаху. Бо осягнути ЦЕ людським розумом було неможливо: "Горе у всіх велике було, але в Химки, Івана Портянки з Калужного, Саранчі Євдокима - несусвітнє горенько було. Іван Портянка мав 22 дітей. І помер він сам, а потім діти: Василь, Яків, Федорка, Семен, Лавро, Векла. Поховані були в садку своєму, біля хати. Нині усі під водою лежать, бо село затоплене було Дніпродзержинським водосховищем. У Саранчі Євдокима з 13 душ залишилися лише мати й син...": (Олесь Воля. "Мор. Книга буття України"). Події, описані в книзі, розпочалися рівно 90 років тому. Українські селяни, життя та долі яких переказані словами свідків описуваних подій, хотіли лиш жити й працювати на своїй землі, ростити дітей та бути щасливими. Але радянська росія вирішила за них, відібравши найдорожче - їхнє життя та життя їхніх дітей. Скільки тоненьких ниточок роду обірвалося в той час, не прикрасивши собою розкішний килим буття України! В радянські часи було заборонено навіть згадувати про страшний Мор, який принесли на нашу землю більшовики. І людська Пам'ять причаїлася під тягарем Часу, що невпинно спливав, ховаючи під собою пережите. Вічна пошана тим сильним духом людям, які зберегли для нас цю Пам’ять, безцінні свідчення живих очевидців тих страшних часів! Таким, як Олесь Воля, Роберт Конквест та інші. І ось сьогодні, дев’яносто років по тому, нащадки тих більшовиків знов прийшли до нас, на нашу землю, аби знищити всіх нас просто за те, що ми хочемо жити й працювати на своїй, Богом даній землі, за те, що ми, завдяки своїй праці, живемо заможніше, за те, що їхні рабські душі не можуть змиритися з нашим вільним духом! Знов вони вбивають українців цілими сім’ями, від старих до немовлят, знов руйнують наші міста, знов прагнуть занурити нашу кохану, вільну, незалежну Україну в пітьму! Тепер вже навіки. Але ж ми сильні. І, хай би там що, ми витримаємо і переможемо, бо у нас є заради кого перемагати. Сьогодні ми воюємо і за тих українських селян, які 90 років тому недожили, недолюбили, не нараділися теплому сонечку і красі рідної землі, але лягли у цю землю, замучені кривавим більшовистським режимом. Запалимо свічку в пам’ять про них. І хай пам’ять про наших предків дасть нам сили не здатися сьогодні! Будьмо сильними! Слава Україні!" | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |