Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 21.05.2024, 13:40
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 129

Пошук

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2023 » Грудень » 26 » Печери Поділля, інклюзивна подорож 18-19.11.23
22:37
Печери Поділля, інклюзивна подорож 18-19.11.23
З 18 по 19 листопада 2023 року ГО ВГО ВППІ організувала і провела акцію, під час якої в підземних лабіринтах печер Поділля разом з фізично здоровими людьми побували люди похилого віку та незряча особа. Далі - пряма мова від безпосереднього учасника, інваліда зору 1 групи, голови ГО ВГО ВППІ Володимира Петровського
"18-19 листопада цього року ми з Світланою Петровською у складі інклюзивної групи побували в чотирьох печерах Поділля: Млинки, Оптимістична, Атлантида та Кришталева. Печери досить різні, однак мають і спільну рису – всі вони гіпсові. Печера Млинки вважається однією з найгарніших в Україні, загальна її протяжність понад 30 км, однак, учасники групи, як і в усіх інших печерах, йщли ознайомчим маршрутом, для новачків. А загалом Млинки через їхнє різноманіття мають неофіційну назву «спелеологічної хрестоматії». Мені ж з цієї хрестоматії особливо запам’ятався досить звивистий лаз під назвою «лисячий хвіст», який доводиться проповзати навколішки.
Надзвичайно цікавою виявилася і друга печера, Оптимістична, стіни якої вкриті, за словами очевидців, різнокольоровими кристалами. Для мене ж найцікавішим виявився підземний музей глиняних скульптур, виліплених з місцевої глини, видобутої просто тут, на місці. Мінотавр, Циклоп, Русалки, покровителька спелеологів Маяка – всі вони зустрічали членів групи в підземних лабіринтах. І, окрім того, є в печері невеличкий музей підземних знахідок – різноманітні кристали, сліди людської діяльності тощо. А ще - незабутнє повернення на базу спелеологів в повній темряві, яку, знов-таки, за словами очевидців, освітлювали лише промені налобних ліхтариків, по розковзаній глині через ліс. Так завершився перший день «в печерах».
Другий приніс з собою не лише досить відчутний холод (що важливо лише на поверхні, адже в печерах температура є стабільною – 10-12 градусів), але й нові, незабутні враження. В першу чергу – від печери Атлантида, її неймовірних кристалів та карколомних ходів (деякими потрібно було пересуватися навіть повзком, на животі). На одній з світлин, доданих до цього допису, добре видно, як я виповзаю саме з такого лазу, який має дуже промовисту назву «тухес» («сідниці», якщо українською мовою). Тут довелося і перестрибувати через провалля і спускатися з неабиякої висоти, чіпляючись за скельні виступи, а потім, на зворотньому шляху, підніматися на цю є скелю. Так, важкувато, але як цікаво!
Якщо підсвітити окремі гладенькі місця на стелі, то вони виглядають, ніби найкоштовніші вироби з бурштину: таке враження, ніби світло в них йде зсередини. Безумовно, я цього не побачив, зате чудово уявив, завдяки яскравій розповіді нашого провідника, Кристини. Пізніше нам розповіли, що цей ефект називається «Марусине намисто».
Остання печера, яку ми подолали в цей день, має назву «Кришталева», і в ній зовсім не потрібно повзти, хіба що не забувати пригинати голову та берегти ноги на доріжці, яка називається «драконячий хребет» і витоптана ногами численних відвідувачів. Навіть світло до неї проведене. Як на мене, то найбільш «кришталевою» була якраз печера Атлантида. А ця виявилася для мене найменш цікавою, можливо, тому, що більшість фігур, утворених примхливою природою на стелі печери, я зі зрозумілих причин не зміг побачити. Так чи інакше, але саме вона завершила наш невеличкий спелеотур.
І ось тут я очікую на запитання: «Нащо ти, незрячий, попхався у ті печери? Чи воно тобі потрібно? Та не кожен зрячий туди захоче лізти» На це я відповім, що кожен з нас, людей з інвалідністю, складає і має на увазі свій власний реабілітаційний план, відмінний від визначеного довідкою МСЕК. Той план, який дає змогу тобі не стояти на місті, йти далі, попри перепони, що стоять на твоєму шляху. І в цьому сенсі ось така спелеологічна мандрівка є надзвичайно корисним та важливим видом реабілітації, який дозволяє нам вирватися за рамки буденності. Безумовно, цей вид реабілітації не з найпростіших, бо потребує від незрячої людини, втім, як і від здорової, максимальної концентрації зусиль. Але, як доводить мій власний досвід, саме такі види реабілітації, на кшталт стрибків з парашутом, походів в гори, різноманітних подорожей є дієвими та ефективними. Зауважу, що очолювана мною організація займається і такими видами реабілітації і займається наша організація.
А печери є просто неймовірними, навіть якщо відчуваєш їх тільки на дотик. Головне, як казали нам всі, без виключення, наші провідники - відчувати себе частиною цих печер, частиною неймовірної підземної краси, доступної для всіх, хто здатен прикласти зусилля. Тож хто зі мною в наступну подорож? Незабутні враження гарантовані.
Дякую моїй дружині Світлані, яка не лише пройшла цей шлях разом зі мною, але й задокументувала його чудовими світлинами".
Переглядів: 19 | Додав: vuppi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: