Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 29.11.2022, 22:04
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 129

Пошук

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2021 » Липень » 10 » Пішохідна екскурсія членів ВП ПМО ВППІ в місті Києві до Києво-Могилянської академії, 28.06.21
11:30
Пішохідна екскурсія членів ВП ПМО ВППІ в місті Києві до Києво-Могилянської академії, 28.06.21
28 червня 2021 року ВП «Печерська місцева (районна в місті Києві) організація ВГО ВППІ, за фінансової підтримки Печерської районної в місті Києві державної адміністрації провела екскурсію «Києво-Могилянська академія в історії Києва та держави». Учасники заходу не лише побували на території славетної Могилянки, але й на власні очі змогли побачити випуск студентів Академії. І, безумовно, найбільшу зацікавленість учасників екскурсії викликав Староакадемічний або Мазепин корпус Києво-Могилянської Академії, який до певної міри є своєрідним символом та витоком цього навчального закладу. Тому хотілося б поділити цікавою інформацією, що стосується згаданої будівлі.
Отже, Староакадемічний (Мазепинський) корпус Академії будувався в 2 етапи: 1- й поверх – коштом і за часів гетьманування Івана Мазепи, з 1702 по 1704 рік, а другий – сорок років по тому, в 1740 році, вже після смерті великого гетьмана. От саме про цю історичну споруду, побудовану в стилі українського бароко, хотілося б розповісти в сьогоднішньому дописі, тим більше, що саме в ній, як свідчать пам’ятні дошки на фронтоні, навчалися філософ Григорій Сковорода, архітектор Іван Григорович-Барський, композитор Артемій Ведель, письменники Іван Нечуй-Левицький та Петро Гулак-Артемовський, видатний вчений Данило Самойлович. Шкода, що зараз ці дошки неможливо побачити, адже будівля реконструюється, починаючи з 2017 року і завершення реконструкції планується не раніше 2023 року (і це – без врахування ковідних обмежень).
Але розпочнемо по порядку. У ХУ11 сторіччі житлова забудова Подолу, як і Братського монастиря, була дерев’яною й переважно складалася з одно- та двоповерхових будиночків. Як вже розповідалося в дописі про Братський Богоявленський монастир, будівництво кам’яного собору велося на кошти гетьмана Мазепи, як і кам’яний навчальний корпус, який, скоріше за все, був побудований за проектом архитектора Йосипа Старцева, тобто того ж майстра, що спроектував Богоявленський собор Братського монастиря. Вважається, що початкова будівля, запланована для споруди, була відтворена Іваном Щирським на гравюрі «Тріумфальне знамено», створеній саме тоді, коли Староакадемічний корпус існував ще виключно в проектах. Судячи з цієї гравюри, будівля Академії мала б бути двоповерховою, однак після зведення в 1704 році першого поверху, роботи було припинено через брак коштів, а також, як не дивно, брак майстрів, які здебільшого на той час працювали на будівництві Печерської фортеці.
Розбудову корпусу, починаючи з 1732 року, продовжив митрополит Рафаїл Заборовський (пам’ятаєте Браму Заборовського в мурах Софійського монастиря?). Він не лише домігся перебудови корпусу, запросивши відомого архитектора Йоганна-Готтфріда Шеделя (найбільш відома його споруда в Києві – Лаврська дзвінниця), але й пожертвував на цю справу суму в 1640 рублів. Отже, перший поверх лишився без змін, а над ним зробили надбудову таким чином, що з боку Контрактової площі вона була двоповерховою, а з боку нинішньої вулиці Григорія Сковороди виглядала (і була) триповерховою. За планом, в надбудованому корпусі, до якого тоді ж було прибудовано Благовіщенську церкву, мали розміститися класи філософії й богослів’я, та також зали для диспутів. Всю будівлю перекривав чотирисхилий дах.
Як виглядав перший поверх в ті далекі часи? По-перше, він мав надзвичайно товсті (до 1,3 м) стіни і складався з трьох частин, у кожній з яких знаходилися дві класні кімнати, розділені вузькими сіньми. Розміщення навчальних «шкіл» обумовлювала чітка ієрархія. На нижньому поверсі були класи нижніх та середніх ступенів навчання: інфіми та фари, граматики та синтаксими, поетики та риторики; найближче до церкви — богослов'я, далі — філософський клас з вікнами на Контрактову площу. Класи поєднувала відкрита галерея (1864 року її перероблено на закриту, про що ми скажемо пізніше).
Верхній поверх, прибудований пізніше, мав приміщення різної висоти: об'єми Благовіщенської церкви та філософського класу були пониженими; а Конгрегаційна зала й клас богослів’я з сіньми мали підвищену висоту.
На жаль, ми не знаємо, яким було первісне оформлення інтер’єрів, оскільки воно не зберіглося до наших часів. Проте з різних джерел відомо, що Конгрегаційна зала була прикрашена картинами західноєвропейських майстрів на міфологічну тематику а також портретами видатних діячів, вихованців та благодійників Академії. Проте в окремих приміщеннях будівлі та на її сходах якимось дивом вціліло майстерне ліплення Х1Х століття. Також збереглися високі триярусні книжкові шафи ХІХ століття і меблі, встановлені по периметру стін Конгрегаційної зали (їх можна побачити на фото, що ілюструють цей допис) та стін верхніх поверхів, де знаходилася бібліотека Київської духовної академії, а також гвинтові чавунні сходи між другим і третім поверхами.
В приміщеннях на першому поверсі збереглися фрагменти фреско-клейового розпису XVII—XVIII століть, з яких на початку 90-х років ХХ століття було знято вапняні нашарування (композиції «Розп'яття», «Преображення», «Богоматір», «Благовіщення», «Богоявлення», «Знамення», «Хрещення Господнє).
Між тим, страшна пожежа 1811 року на Подолі також пошкодила й комплекс Братського монастиря, зокрема, вигоріли всі дерев’яні конструкції корпусу, однак кам’яний каркас якимось дивом вцілів. Відновити будівлю доручили тодішньому київському архитектору Меленському. При цьому зовнішній вигляд корпусу втратив свій бароковий вигляд, наблизившись до класицизму. Отже, після пожежі до корпусу прибудували одноповерхову кухню та відреставрували інтер’єр Конгрегаційної церкви, а пізніше, вже в 2-й половині Х1Х століття, було відремонтовано галереї з внутрішнього боку будівлі, одну з яких згодом взагалі замурували, що дало можливість збільшити внутрішні приміщення, аби розмістити в них церковно-археологічний музей та бібліотеку.
Втім, починаючи з 1819 року, заклад освіти перетворився зі світського на духовний, тобто Києво-Могилянська академія перетворилася на Київську духовну академію, для якої навіть було збудовано новий навчальний корпус, той самий, що зверху трохи нагадує якір – символ надії. В свою чергу, староакадемічний корпус став не лише навчальним, а й житловим: на першому поверсі були житлові кімнати викладачів, а також їдальня, кухня, пекарня та комори. У 1860-х роках сюди перенесено бібліотеку та організовано Церковно-археологічний музей, до колекції якого увійшли й артефакти, що лишились від старої академії. Станом на 1915 рік фонди цього музею містили понад 40 тисяч одиниць зберігання, прочинаючи від ассиро-вавилонських клинописних табличок і до предметів й рукописів початку ХХ ст. Згаданий музей проіснував до 1919 року (не будемо повторюватися, аби переказати, що саме відбулося в цей рік), а потім його закрили. Що ж стосовно експонатів, то вони спочатку були направлені до Казанської духовної академії, а потім, вже по завершенні Громадянської війни, повернулися до Києва й поповнили Музей культу та побуту, що саме створювався на території Києво-Печерської Лаври.
З 1923-го по 1991 рік у будівлі розташовувалася філія Всенародної бібліотеки України (згодом - Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського), до колекції якої увійшли книжки з бібліотеки Київської духовної академії, що свого часу успадкувала залишки книгозбірні Києво-Могилянської академії.
Нове життя Староакадемічного корпусу розпочалося в 1993 році, коли постановою Кабінету Міністрів України його було передано Національному університету «Києво-Могилянська академія», для створення належних умов діяльності цього закладу як навчального, наукового та просвітницького центру України.
Проте зрозуміло було, що, незважаючи на реставраційні роботи, які епізодично проводилися протягом всього існування будівлі, вона конче потребувала масштабної комплексної реставрації, яку й було розпочато в 2017 році державним коштом.
В 2019 році проект реставраційних робіт зі збереження фасаду Староакадемічного корпусу переміг у конкурсі Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини (AFCP). Саме з цього моменту ми й бачимо на фасаді захисну сітку, яка прикриває від цікавих очей зміни, які поступово відбуваються в зовнішньому вигляді історичної будівлі.
Як вже було сказано вище, завершення реставраційних робіт планується не раніше 2023 року, після чого кияни та гості нашого міста зможуть побачити Мазепинський або Староакадемічний корпус Києво-Могилянської Академії в усій його красі та величі.
Фото, які ілюструють допис, належать С. Петровській, а також взяті з відкритих джерел
Переглядів: 69 | Додав: vuppi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: