Вітаю Вас Гість!
22:12 Резолюція круглого столу 28 вересня 2018 року | |
| 28 вересня 2018 року в приміщенні національного інформаційного агентства «Укрінформ» проходив круглий стіл на тему «ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ: УСВІДОМЛЕННЯ, ДОТРИМАННЯ І ВИКОНАННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ДЕРЖАВОЮ, ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН І ТА САМИМИ ЛЮДЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ», модератором якого була ГО ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів». Рішення, які були прийняті в режимі голосування, викладені в резолюції круглого столу, що подається нижче "РЕЗОЛЮЦІЯ КРУГЛОГО СТОЛУ «ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ: УСВІДОМЛЕННЯ, ДОТРИМАННЯ І ВИКОНАННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ДЕРЖАВОЮ, ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН І ТА САМИМИ ЛЮДЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ» (Національне інформаційне агентство «Укрінформ», 28 вересня 2018 року модератор заходу ГО «ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів») 1. Враховуючи надзвичайно великий суспільний резонанс, викликаний питанням щодо так званої «монетизації пільг» та занепокоєння соціально незахищених верств населення, в першу чергу – людей з інвалідністю, можливими наслідками цього рішення уряду, а також з метою забезпечення європейських та міжнародних норм і стандартів щодо осіб з інвалідністю в Україні (зобов’язання щодо виконання яких наша держава взяла на себе як ратифікацією Конвенції про права людей з інвалідністю, так і підписанням інших міжнародних правових документів), а також уникнення створення штучних бар’єрів для людей з інвалідністю і позбавлення їх законного права на вільне пересування, звернутися: 1.1. До Міністра соціальної політики України з проханням порушити клопотання перед Кабінетом Міністрів України про зупинення дії (скасування) Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах» № 197 та Постанови № 196 від 14 березня 2018 року; 1.2. До Міністерства соціальної політики України - з проханням, відповідно до статті 38-1 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечити за рахунок коштів державного бюджету пільговий проїзд для людей з інвалідністю 1 та 2 групи (людей з інвалідністю 1 групи – разом з одним супроводжуючим), літніх людей та дітей з інвалідністю (з одним супроводжуючим) всіма видами міського, приміського транспорту та міжміського транспорту (залізницею пільговий проїзд протягом всього календарного року), відповідно до норм, встановлених станом на 1992 рік. Здійснювати відшкодування затрат на перевезення трьох вказаних категорій пільговиків облік пільговиків вказаних 3-х категорій за рахунок коштів державного бюджету України, на підставі посвідчень державного зразку, що засвідчують надання пільгової категорії, зафіксованих валідаторами, встановлених за рахунок перевізника. 1.3. До Міністерства соціальної політики України - з пропозицією створити при Міністерстві соціальної політики України робочу групу по розробці пакету державних соціальних гарантій для вказаних трьох пільгових категорій в Україні, який в подальшому буде прийнятий Верховною Радою України як законодавчий акт. До складу робочої групи мають увійти представники об’єднань громадян з всеукраїнським статусом, представники Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України, інших зацікавлених об’єднань громадян. До часу прийняття Верховною Радою означеного пакету державних соціальних гарантій і підписання його Президентом України, пільговий проїзд для трьох перерахованих вище категорій пільговиків, як і інші соціальні пільги, передбачені для них станом на 01.01.1992 року, мають бути збережені в повному обсязі. 2. Зважаючи на те, що Україна є унітарною державою і законодавчі акти, прийняті на загальнодержавному рівні, є обов’язковими для всіх органів влади на місцях, акцентувати увагу на тому, що Проект розпорядження КМДА «Про затвердження розміру щомісячної готівкової виплати для оплати проїзду на 2018 рік» суперечить нормам вищеназваних Постанов № 196 та № 197, зокрема – пункту 4 Постанови № 197 від 14.03.2018, звернутися до Президента України та Кабінету Міністрів України з вимогою щодо заборони київській владі приймати згадане розпорядження «Про затвердження розміру щомісячної готівкової виплати для оплати проїзду на 2018 рік», яке може бути схвалене та затверджене київським міським головою лише за обов’язкової згоди на це об’єднань громадян з інвалідністю всеукраїнського та місцевого рівня. 3. З метою забезпечення людей з інвалідністю фізичною та трудовою реабілітацією, і соціальним захистом в місцях здійснення такої трудової реабілітації, а також з метою запобігання знищенню інфраструктури, яка забезпечує трудову реабілітацію і соціальний захист людей з інвалідністю, в першу чергу – незрячих в системі УТОС і людей з вадами слуху в системі УТОГ, та попередження численних випадків соціально-реабілітаційних і фінансових зловживань, що останнім часом виявляються в результаті перевірок з боку компетентних органів влади і повідомлень слабочуючих і незрячих працівників системи УТОС і УТОГ, які здійснюють власну діяльність, в першу чергу – завдяки фінансуванню за рахунок коштів з державного і місцевого бюджетів, як непромислової сфери (фінансова підтримка), так і підприємств УТОС і УТОГ за програмою Фонду соціального захисту інвалідів, члени ініціативних груп людей з вадами зору та вадами слуху, вимагають: 2.1. здійснення прозорого аудиту діяльності згаданих об’єднань громадян за участі органів влади, незалежних громадських організацій та представників УТОС і УТОГ, результати якого покажуть напрями і обсяги ефективної підтримки УТОСу і УТОГу. створення спеціальної комісії із представників уряду, депутатів, державних органів з питань патентування та експертизи, правозахисних організацій та громадськості осіб з інвалідністю, інвалідизованих професіоналів у галузях права та економіки, у сферах освіти, науки і підприємництва, стаж практичної діяльності яких складає не менше 10 років, для з’ясування ефективності або неефективності використання державної фінансової допомоги та результатів фінансово-господарської діяльності УТОС, УТОГ, їх підприємств та організацій, що викликає катастрофічний занепад соціальної та економічної систем цих організацій, вивчення можливості підвищення суспільної ролі зазначених традиційних організацій, недопущення відчуження нерухомого майна цих об’єднань та повернення їм нерухомого майна, реалізованого у пострадянський перехідний період становлення національної української держави, виявлення причин вчинення кримінальних правопорушень і притягнення винних до відповідальності. до завершення незалежного аудиту і з’ясування реального стану справ щодо використання коштів державного бюджету, використання коштів за оренду майна членів УТОС і УТОГ, з’ясування реального стану і наведення порядку в питаннях поводження з майном (нерухомістю) членів УТОС і УТОГ тощо, призупинити фінансову підтримку громадських організацій УТОС і УТОГ. Учасники Круглого столу звертаються до держави з вимогою побудувати освіту і професійну підготовку осіб з інвалідністю з орієнтацією на компетентність, натомість формальності заходів реабілітації. 4. Враховуючи конституційні засади та норми процесуального законодавства, беручи до уваги викладені положення спеціальних законів, маючи на увазі, що особи з інвалідністю незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації, учасники круглого столу пропонують внести зміни і доповнення у такі законодавчі акти України: 1. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 1) Доповнити статтю 1. «Визначення основних термінів» пунктом 11 частини першої такого змісту: «11) Технічний помічник (асистент) адвоката з інвалідністю – фізична особа, яка сприяє адвокатові, фізичні можливості якого обмежені інвалідністю, у здійсненні адвокатської діяльності, має юридичну освіту, здійснює діяльність на підставі та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кодексом законів про працю України, Правилами адвокатської етики. У своїй діяльності технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката керується цим Законом, а також Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та іншими актами законодавства України». 2) Доповнити частину першу статті 4. «Принципи та засади здійснення адвокатської діяльності» абзацом другим такого змісту: «Адвокатська діяльність також ґрунтується на принципах гуманізму, недискримінації, доступності правової допомоги, рівності усіх клієнтів, демократизму» 3) доповнити статтею 16-1 такого змісту: «Стаття 16-1. Технічний помічник (асистент) адвоката Адвокат, фізичні можливості якого обмежені втратою або незначним залишком зору, слуху, рухової спроможності організму має право на одного технічного помічника (асистента) з числа осіб, які мають юридичну освіту. Такий помічник (асистент) інвалідизованого адвоката працює на підставі трудового договору або цивільно-правового договору, що укладається безпосередньо з таким адвокатом, якщо він є самозайнятою особою, або з адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, до складу якого входить адвокат з інвалідністю. На відносини, що ґрунтуються на основі трудового договору між найманим працівником та зазначеними у частині першій цієї статті роботодавцями, поширюється законодавство про працю. Відносини, що випливають із цивільних договорів, регулюються актами цивільного законодавства. Здійснення фіскальних платежів до державного і місцевих бюджетів за такими договорами регулюється податковим кодексом України та іншими актами фіскального законодавства з урахуванням положень цього Закону та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а також інших актів законодавства України, якими особам з інвалідністю, що здійснюють передбачену цим законом діяльність, гарантуються і забезпечуються гарантії на рівні з іншими громадянами можливості реалізації прав. 3. Технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката зобов’язаний неухильно виконувати розпорядження адвоката, що пов’язані з виконанням договору (доручення), надавати допомогу під час ознайомлення з письмовими та речовими доказами, іншими матеріалами справи (провадження), сприяти у налагодженні контакту з клієнтом, організовувати роботу адвоката та сприяти йому в обробці документів, здійснювати супровід та виконувати інші доручення адвоката, що надані у межах здійснення адвокатської діяльності, пов’язані з використанням професійних прав та виконанням професійних обов’язків адвокатом. 4. Технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката здійснює свою діяльність згідно з умовами договору, що укладений з ним адвокатом, адвокатським бюро чи об’єднанням адвокатів залежно від того, з ким він вступає у відносини. Особа, з якою технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката вступає у відносини, може до підписання сторонами договору викласти права та обов’язки технічного помічника (асистента) адвоката з інвалідністю в його посадовій інструкції та вручити її із зазначенням цього факту у договорі. 5. Технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката, у разі виконання договору з адвокатом на умовах повної зайнятості, може працювати на іншій роботі лише у вільний від роботи час. У випадку виконання окремих доручень він зобов’язаний їх виконувати у визначений адвокатом час. Технічному помічникові (асистентові) інвалідизованого адвоката не забороняється суміщати роботу в адвоката з діяльністю, несумісною з діяльністю адвоката, якщо він працює в адвоката на умовах сумісництва або виконання окремих доручень на основі цивільно-правового договору. Технічним помічником (асистентом) адвоката з інвалідністю не можуть бути особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 6 цього Закону» 6. Діяльність технічного помічника (асистента) інвалідизованого адвоката під час надання адвокатом, з яким він перебуває у договірних відносинах, правової допомоги у цивільному, адміністративному, кримінальному судочинстві регулюється відповідним процесуальним законом. У відповідному судочинстві технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката набуває статус технічного помічника (асистента) адвоката (представника, захисника). 7. Особа технічного помічника (асистента) інвалідизованого адвоката посвідчується довідкою, виданою радою адвокатів регіону, засвідченою підписом голови ради і завіреною печаткою регіонального органу адвокатського самоврядування. 8. Технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. За розголошення адвокатської таємниці технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката несе відповідальність у порядку, встановленому положеннями статті 22 цього Закону. 4) доповнити статтю 20 «Професійні права адвоката» частиною другою такого змісту: «2. Адвокат, фізичні можливості якого обмежені інвалідністю, що пов’язана з втратою зору, слуху, спроможності до самопересування внаслідок порушень опорно-рухового апарату, та у передбаченому законодавством порядку якому встановлено першу групу інвалідності, має право на одного технічного помічника (асистента). Відносини між таким адвокатом та зазначеним помічником регулюються договором. 5) Доповнити Пункт 2 частини першої статті 23 «Гарантії адвокатської діяльності»: Після слів «його помічника», словами: «»технічного помічника (асистента) інвалідизованого адвоката». В абзаці 18 ч. 1 ст. 23 слова «частиною другою цієї статті» словами «Кримінальним процесуальним кодексом України». Відтак, абзац 18 статті 23 викласти у такій редакції: «Особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката, інвалідизованого адвоката, помічника адвоката, технічного помічника (асистента) інвалідизованого адвоката визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України з урахуванням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». 2. Кримінальний процесуальний кодекс України: 1) доповнити пункт 25 «Учасники кримінального провадження» частини першої статті 3. «Визначення основних термінів Кодексу» після слів «судовий розпорядник» словами «а також технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката (адвоката з інвалідністю)». 2) Доповнити статтею 45-1. «Стаття 45-1. Технічний помічник (асистент) адвоката (захисника, представника) 1. Технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката (захисника, представника) набуває у кримінальному процесі статусу технічного помічника (асистента) адвоката (захисника, представника), є учасником кримінального провадження без права на самостійне вчинення процесуальних дій, наділений правом за дорученням адвоката, якому сприяє реалізовувати процесуальні повноваження, вносити замість незрячого адвоката записи до матеріалів справи про ознайомлення з ними адвокатом та про повідомлення незрячого адвоката про призначення наступного процесуального заходу, вчиняти інші записи, на які у межах процесуального закону має повноваження адвокат. При цьому, технічний помічник (асистент) незрячого адвоката права на виконання у матеріалах провадження підпису за адвоката не має. 2. Технічний помічник (асистент) інвалідизованого адвоката (захисника, представника з інвалідністю) зобов’язаний у кримінальному провадженні разом з адвокатом, з яким перебуває у договірних відносинах щодо надання йому технічної підтримки та який надає у кримінальному провадженні правову допомогу, з’являтися до органу досудового розслідування, суду, дотримувати передбачених законом професійних прав та обов’язків адвоката і виконувати встановлені договором з адвокатом (адвокатським формуванням) свої професійні обов’язки. За явку технічного помічника (асистента) інвалідизованого адвоката (адвоката з інвалідністю) до органу досудового розслідування, суду несе відповідальність адвокат, з яким він перебуває у договірних відносинах. Неявка інвалідизованого адвоката (адвоката з інвалідністю) за викликом органу дізнання, суду у зв’язку з неможливістю прибути до місця виклику за відсутності технічного помічника (асистента) не може бути поважною причиною.». Переглянути податкове законодавство щодо оподаткування самозайнятих незалежною професійною діяльністю та підприємництвом осіб з інвалідністю, а також підстави встановлення податкових пільг для суб’єктів господарювання, що забезпечують зайнятість таких працівників, зокрема внести наступні зміни до: Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»: 1) частину четверту статті 4. «Платники єдиного внеску», що із внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 змінами, викласти у новій редакції такого змісту: «4. Особи, зазначені у пунктах 4, 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони здійснюють незалежну професійну діяльність в організаційно-правовій формі самозайнятої особи, працюють за трудовим чи цивільно-правовим договором, або здійснюють неприбуткову діяльність і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію чи соціальну допомогу. Зазначені особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. 2) Друге речення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7, що діє із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, викласти у новій редакції, залишаючи перше речення без змін: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому єдиний внесок підлягає сплаті у розмірі 5,3 відсотка мінімального страхового внеску за кожний місяць звітного періоду». Частину 12 статті 9. «Порядок обчислення і сплати єдиного внеску» викласти у новій редакції: «12. Єдиний внесок підлягає сплаті платником незалежно від його фінансового стану, якщо протягом звітного періоду він отримав доход, сукупний розмір якого складає у розрахунку за кожний місяць звітного періоду суму, не меншу мінімальної величини бази нарахування єдиного внеску». 4. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»: 1) Назву розділу IV. «ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ, ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ІНВАЛІДІВ» викласти у такій новій редакції: «IV. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ, ОСВІТА, ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ЇХ ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ». 2) Частину першу статті 17 після слів « а також займатися підприємницькою «доповнити комою і словом «професійною». 3) Доповнити статтю 17 частинами четвертою, п’ятою, шостою і сьомою такого змісту: «Фізичні особи з інвалідністю, які отримали освіту за певною спеціальністю, мають право займатися за будь-якою обраною відповідно до закону організаційно-правовою формою професійною діяльністю за здобутим фахом. Фізичні особи з інвалідністю, які займаються підприємницькою, професійною, науковою діяльністю та у зв’язку з втратою зору, слуху, спроможності до самопересування внаслідок порушення опорно-рухового апарату організму людини потребують сторонньої допомоги, мають право згідно до індивідуальної програми інвалідизованої особи залучити на підставі договору (контракту) для надання їм сторонньої допомоги одного технічного помічника (асистента). Фізична особа з інвалідністю, яка займається підприємницькою, професійною, науковою діяльністю та у зв’язку з втратою зору, слуху, спроможності до самопересування внаслідок порушення опорно-рухового апарату організму людини, звільняється від сплати єдиного соціального внеску. Фахівець та підприємець з інвалідністю, який згідно до індивідуальної програми реабілітації інвалідизованої особи та на підставі договору наймає для надання йому сторонньої допомоги технічного помічника (асистента), сплачує за одного найманого на основі договору (контракту) технічного помічника (асистента) єдиний соціальний внесок у розмірі, що встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для громадських організацій інвалідів (УТОС, УТОГ)». З метою уникнення дискримінації при наданні фінансової підтримки з державного бюджету України Всеукраїнським громадським організаціям інвалідів пропонуємо здійснювати фінансову підтримку Всеукраїнських громадських організацій інвалідів, керуючись наступними принципами: 5.1. Головним принципом отримання державної фінансової підтримки мають бути незалежність, рівність і недискримінація ВГОІ, що може бути досягнуто лише за рахунок: - рівномірного фінансування всіх зацікавлених, відповідно до визначених норм, ВГОІ; - забезпеченням фінансової підтримки як захищеної статті бюджету. Невід`ємною частиною отримання державної фінансової підтримки та гарантією фінансування є захищеність бюджетної статті, за якою вони фінансуються. 5.1.1. Жодна з ВГОІ не може мати преференції над іншими. Тож в обов`язковому порядку фінансування всіх, а не однієї ВГОІ в державному бюджеті повинно бути виписано окремим рядком бюджету. 5.1.2. Ключовими критеріями для визначення об`ємів фінансової підтримки всеукраїнських громадських організацій інвалідів є рівність, пропорційність і прозорість такої фінансової підтримки. Розмір фінансування залежить не від кількості членів організації, оскільки таке членство у більшості випадків не відповідає декларованій кількості, а за результатами роботи організації. Одним з вагомих критеріїв при розподілі бюджетних коштів є також час створення та тривалість існування організації. 5.1.3. Вагомим аргументом у визначенні суми фінансової підтримки ВГО інвалідів з державного бюджету є офіційно легалізовані відокремлені підрозділи обласного та місцевого підпорядкування, а також офіційно зареєстровані (як юридичні особи), підприємства і організації непромислової сфери та соціально-культурні заклади і установи, які, відповідно до цієї постанови та чинного законодавства України, потребують фінансової підтримки для організаційної діяльності на місцях. 5.1.4. Державна фінансова підтримка заходів ВГО інвалідів здійснюються на умовах їх попередньої фінансування, на підставі графіку (календарного плану) проведення заходів, узгодженого між розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за означеною статтею, за умови сплати повної суми коштів, передбачених бюджетом на проведення запланованих заходів не пізніше, ніж за 10 днів до проведення заходу. Це дозволить уникнути корупційних схем та незаконних оборудок, оскільки громадські організації не мають власних коштів для проведення таких заходів. 5.1.5. Гроші на утримання непромислової сфери мають надаватися всім ВГОІ. Виникає нагальна потреба здійснення фінансування непромислової сфери не лише УТОС і УТОГ, а й підприємств непромислової сфери інших ВГОІ. Таке фінансування повинно здійснюватися на рівноправних умовах і з одного джерела. Таким джерелом можуть бути кошти або за рахунок фінансової підтримки, але для всіх організацій, або за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Якщо у однієї організації таких об`єктів непромислової сфери більше, то на рівноправних умовах, за пропорційним принципом вона отримує більшу суму для їх фінансової підтримки. Спираючись на пропозицію низки всеукраїнських громадських організацій інвалідів, звернутися до Міністерства соціальної політики з проханням щодо того, аби зобов’язати Київську міську державну адміністрацію (а також, в разі необхідності, ради міського та обласного рівнів внести зміни до Положення про надання фінансової підтримки з місцевих бюджетів відокремленим підрозділам всеукраїнських громадських організацій інвалідів та ветеранів, які, згідно чинного законодавства України, діють без статусу юридичної особи." | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |