Вітаю Вас Гість!
15:55 Робоча група з питань реформування Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей | |
| За ініціативи групи народних депутатів на чолі з П.В. Сушко в 2021 році з’явилася реальна можливість перегляду Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки, яка в тому вигляді, в якому вона існує на сьогоднішній день, замість впровадження в України цивілізованого європейського ставлення до дітей (в тому числі – до дітей з інвалідністю), їх батьків та суспільства в цілому, є імітацією ще однієї реформи, що, окрім декларативних гасел, не містить навіть плану її реалізації, починаючи з 2-го кварталу 2019 року. Чи буде створена і буде працювати ТСК з означених питань у Верховній Раді України? Життя покаже. Попри те, що зусилля по створенню робочої групи з питань удосконалення Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 526-р, та Порядку зарахування дітей на цілодобове перебування до закладів незалежно від типу, форми власності та підпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 586 мали місце ще з початку 2021 року, її перше засідання було заплановано лише на 24 березня ц.р. Оприлюднюю лист, направлений мною 16 лютого ц.р., докладений до бажання бути включеним до згаданої робочої групи. Як член робочої групи, буду повідомляти інформацію про подальший перебіг її діяльності. «На мою думку, Україна не готова до реформи закладів інтернатного типу, тобто до їх знищення. Безперечно, стандарти, які існують в цивілізованому світі, по своїй суті є правильними. Однак одномоментно, на «раз-два-три» (тим більше, що в реформі цього питання Україна дарма згаяла 30 років незалежності) неможливо реформувати систему, яка будувалася Радянським союзом майже сторіччя. І на сьогодні це – єдиний шлях, за виключенням окремих випадків ентузіастів-одинаків, який дозволяє здійснювати максимально якісний процес освіти і виховання людей з проблемами опорно-рухового апарату, слуху зору тощо… Хоча, безперечно, існує низка проблем, але вирішувати їх потрібно в робочому режимі, без «відсікання голови». Тобто на даний момент необхідно виправляти наявні недоліки, а не руйнувати існуючу цілісну систему. Показовим прикладом є такі країни, як Польща, Угорщина тощо, які й досі не можуть дати ради «постінтернатному» простору. Реформу необхідно готувати, і на це піде не менше, ніж 20-25 років. Для цього необхідні програми й спланована стратегія по підготовці вчителів, дітей, а головне – батьків. І взагалі – системи освіти. Не лише сім’ї дітей з інвалідністю, вся система освіти і виховання навіть не розуміє, що і як потрібно робити з дітьми, які мають вади здоров’я. Тому, безумовно, в інтернатах є проблеми, але на сьогодні їм немає альтернативи. Я сам закінчував інтернат, досконально знаю цю проблему зсередини, як плюси, так і мінуси. І наслідки, в тому числі – негативні, після його закінчення. Десятки років очолювана мною організація і я, як її голова, професійно опікуємося займаюся цими проблемами. Спочатку держава зобов’язана створити умови в країні і суспільстві для впровадження реформи, а поті руйнувати нині існуючу систему. Інакше вона своїми руками створить освітній колапс, від якого постраждають не посадовці чи органи влади в цілому, а освітяни, батьки і, найголовніше – ні в чому не винні діти. Прошу включити мене до складу робочої групи. Я готовий захищати інтереси людей з інвалідністю, як дітей, так і дорослих, за допомогою всіх наявних у мене досвіду і знань. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |