Вітаю Вас Гість!
16:58 Стаття до Міжнародного дня людей з інвалідністю | |
| Пропонуємо статтю Голови ГО ВГО ВППІ, Володимира Петровського, до Міжнароодного дня людей з інвалідністю. Соціальний геноцид в Україні: чи є небезпека? Вчора Україна з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю, як завжди, раз на рік, згадувала про цю категорію власних громадян. Держава, відповідно до норм міжнародного права, має зобов'язання перед згаданою категорією суспільства щодо соціального захисту їх прав і свобод. І день 3 грудня - це не день привітання людей з інвалідністю, а день звітування держави та її високопосадовців про власні досягнення в сфері захищеності цього сегменту населенння країни. І не перед ними, а перед суспільством в цілому, бо кожен з громадян, нажаль, в будь-який час може приєднатися до цієї категорії. В ідеалі звітується про те, що зроблено, що робиться і що буде зроблено в державі щодо створення безбар'єрного простору, який базується на принципах універсального дизайну універсального дизайну та необхідний не лише для людей з інвалідністю, а й для всіх громадян країни. А також в цілому про ступінь соціальної захищеності власних громадян з інвалідністю. Особливої ваги це питання набуває в зв'язку з різким збільшенням кількості людей з інвалідністю внаслідок війни в Україні і необхідності впровадження процесу термінової фізичної, психологічної, соціальної реабілітації та соціалізації як убд, так і величезної кількості цивільних громадян, які постраждали внаслідок агресії російської імперії в Україні. Тим більше, що, лише за офіційними даними, з початку повномасштабного вторгнення чисельність громадян України, що мають інвалідність, зросла більш ніж на 120 тисяч. Важко навіть уявити собі, скільки людей з різних причин не отримали інвалідність. А скільки учасників бойових дій та цивільних офіційно її отримає її офіційно як до завершення військових дій, так і по їх завершенні, краще й не уявляти. Та й люди з інвалідністю різних нозологій, що отримали її зовсім не через війну, далеко не всі виїхали за кордон. І зробили це вони вимушено. Пліч-о-пліч з іншими, фізично здоровими, громадянами, вони, кожен на своєму місці працюють на перемогу, незважаючи на стан здоров'я. Але мова зараз не про це. Для тих, хто не в темі, нагадаю, що в 2009 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН "Про права людей з інвалідністю" та факультативний протокол до неї. Проте останнім часом ми спостерігаємо послідовний наступ на права людей з інвалідністю, численні порушення їхніх прав і свобод, що, в свою чергу, є порушенням засадничих принципів Конвенції та норм верховенства права. Можливо, саме цей факт (і неважливо, свідомо чи несвідомо це відбувається) є однією з причин того, що у наших партнерів є запитання до України. І дуже хотілося б вірити, що вона, ця причина лише єдина. Не секрет, що нині люди з інвалідністю живуть за межею виживання. В Україні відсутній безбар'єрний простір. Відсутній і належний правовий захист. Створення безбар'єрного простору схоже якщо не на відверте знущання, то на бутафорський процес, чи, може - на звичайну некомпетентність. До того ж, не лише люди з інвалідністю, а країна в цілому опинилася перед національною катастрофою через відсутність кваліфікованої фізичної, психологічної і соціальної реабілітації й соціалізації учасників бойових дій і цивільних громадян, що постраждали внаслідок війни. І цей процес, нажаль, продовжує її накривати величезною хвилею. Ще однією справжньою катастрофою є спроба прийняття Верховною Радою України законопроекту N5344-д, підготовленого Міністерством соціальної політики без реальноїх співпраці з об’єднаннями громадян з інвалідністю. Найяскравішим підтвердженням моїх слів є ґрунтовний негативний висновок Головного експертного управління ВРУ щодо означеного законопроєкту, наявність якого в означеному вигляді є безумовною і беззаперечною підставою для того, щоб раз і назавжди поховати цей закон і більше ніколи не виходити до депутатів Верховної Ради і не ганьбити Україну перед світовою спільнотою його наявністю (висновок можна подивитися за наступним посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1555546). Не кажучи вже про те, що прийняття цього законопроєкту не лише зруйнує існуючу (і далеко не найгіршу в Європі) законодавчу базу стосовно людей з інвалідністю, не лише остаточно позбавить людей з інвалідністю прав і свобод, які були досягнуті за роки Незалежності та відкине їх в часи СРСР середини 40-х років, але й порушить засадничі норми згаданої Конвенції ООН і відбере у людей з інвалідністю всі пільги, якими користуються їх колеги в країнах Європи й демократичних країнах світу. Саме про це свідчить розгромний рунтовний на , яке на 12-х сторінках звертає увагу на порушення прав людей з інвалідністю, положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та законодавства України у Законопроєкті 5344-д. Я, на відміну від багатьох своїх колег, дуже сподіваюся, що цей законопроєкт не буде прийнятий Верховною Радою. Бо якщо окремі посадовці Міністерства соціальної політики України, окремі депутати і окремі об'єднання громадян, які не мають відношення до людей з інвалідністю, але розуміють, що і ця суспільна сфера може приносити моральні й матеріальні дивіденди, з тих чи інших причин лобіюють ухвалення такого закону, то, думаю, переважна більшість депутатів, органи влади на місцях і об'єднання громадян з інвалідністю розуміють, що це може призвести до як соціального вибуху в Україні. Тим паче, зважаючи на те, що електорат з самих людей з інвалідністю, їх сімей, друзів, волонтерів скоро складе більшість населення держави, та й реакція демократичних країн світу на цей реакційний (вибачте за тавтологію) законопроєкт може бути непередбачуваною. А коли після завершення війни повернуться побратими тих, хто отримав інвалідність внаслідок війни, то не виключено, що кожен депутат, який скоїв злочин проти своїх беззахисних співгромадян, матиме надзвичайно енергійну та емоційну співбесіду (з витікаючими наслідками) з тими, хто захищав їхню "плідну" діяльність на фронті. Тож хотілося б ще раз нагадати, що пам'ятати про людей з інвалідністю і вирішувати їх проблеми потрібно щодня і протягом всього року. А органи законодавчої, судової та виконавчої влади і об’єднання громадян й активістів, для яких тема людей з інвалідністю є джерелом моральних та матеріальних дивідендів (з побажанням ніколи не стати людьми з інвалідністю), поздоровити з учорашнім «святом» - Міжнародним днем людей з інвалідністю. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |