Вітаю Вас Гість!
18:03 Стаття Світлани Петровської про Музей порцеляни Олександра Швеця | |
| Десять днів тому мені випало щастя побувати в Музеї, якого офіційно ще не існує. Втім, будинок, збудований спеціально для цього Музею, як і чотири зали, в яких серце завмирає, а очі розбігаються від неймовірної краси, є цілком матеріальними. Не буду довго тримати інтригу: мова йде про фантастичний Музей порцеляни Олександра Швеця, в якому виставляється приблизно одна шоста частина колекції власника. В основі колекції порцеляни, яку Олександр Швець почав збирати понад 30 років тому, лежать порцелянові композиції, створені іспанською мануфактурою Lladro, яка розташована поблизу іспанського міста Валенсія, чи не наймолодшою з нині існуючих (заснована в 1953 році) порцелянових мануфактур. І перш, ніж розповісти власне про музей, мені хочеться, аби ті, хто побачить цю красу, розуміли, ЯК САМЕ вона створювалася. Уявіть собі, що деякі з робіт створювалися протягом тисяч годин копіткої праці. Для великих частин порцелянових творів спочатку виготовляють форми з гіпсу. Потім їх закривають, скріплюють гумовими джгутами, а в отвір заливають м'яку порцелянову масу. Цю масу вистоюють залежно від її консистенції кілька днів або тижнів, щоби позбутися вологи. Потім форму відкривають, дістають ці фрагменти та склеюють між собою. Найдрібніші деталі теж вистоюють у формах або ліплять вручну. Готову композицію відправляють у піч для випалення. Така технологія. На відміну від інших мануфактур, де роблять два або три випалення, у Lladro досягли майстерності, яка дозволяє здійснювати лише одне, при температурі 1250-1300 градусів. При цьому композиція дає усадку на 15%, що також потрібно враховувати. Тобто коли майстер створює фігуру (чи багатофігурну композицію), він має уявляти, як вона змінить колір, розмір та форму під час випалювання. І слова щодо зміни кольору не є фігурою мови. На відміну від інших мануфактур, вироби яких розписуються згодом, майстри Лладро закладають у глину натуральні барвники одразу, а згодом ці барвники не лише проявляються, але й змінюють колір. Фахівці стверджують, що кольорова гама цих композицій налічує близько чотирьох тисяч відтінків. Роздивляючись світлини, що ілюструють цей допис, зверніть увагу на неймовірні квіти, що є складовою частиною багатьох композицій. Вони дійсно ніби живі, і це зовсім не є перебільшенням, адже кожна з них виробляється вручну, за допомогою пінцета та скальпеля. Одна з композицій, представлених в музеї, налічує близько 600 квітів. Усі вони створені вручну з окремих деталей: пелюстки складаються у квіти, квіти в букети, букети — у великі композиції. Потім все це фарбують, вкривають глазур’ю та випалюють. Поруч з цими неймовірними квітами, настільки тендітними, що їх пелюстки можуть зруйнуватися від простого дотику, квіти найвідоміших в світі порцелянових мануфактур видаються експонатами шкільного гербарію. Так, майже живі, але лише МАЙЖЕ… Для порівняння я розміщую серед світлин фото величезного кошика, заповненого оберемком саме таких квітів, тож кожен зможе скласти щодо них власне враження. Як я вже згадувала розповідаючи про квіти, вироби з порцеляни можуть бути блискучими, тобто глазурованими, або без глазурі (так звана порцеляна в бісквіті). Ще одна важлива відмінність саме іспанських виробів полягає в тому, що кожна їхня деталь відповідає дійсності та є максимально історичною. Тобто роздивляючись карети, потяги, човни, автомобілі, вбрання героїв композицій, ми дивимося на цілком достовірний «художній зліпок» зображеної епохи. Перша зала музею є суто «іспанською», всі порцелянові композиції в ній вироблені саме мануфактурою Лладро. І, починаючи з перших кроків цією залою, відчуваєш, як твоя душа потрапляє в солодкий полон до порцелянових див, серед яких – унікальні багатофігурні скульптури, такі, приміром, як «Цариця Нілу», або ж «Приїзд Попелюшки». Тільки їх можна роздивлятися годинами, дивуючись витонченості деталей та природності фарб. А потім, гортаючи фото, придивлятися до найдрібніших подробиць, сповнених життя. А ще перша зала – це різноманіття старовинних автомобілів та кінних виїздів, це про цирк і про балет. І, найголовніше, це – про почуття. Почуття захоплення від побаченого того, хто дивиться, і почуття героїв порцелянових композицій, передані з максимальною достовірністю. Друга зала – Східна. І всіх, хто входить до неї, зустрічає…. українець в костюмі борця сумо. Прообразом цієї досить великої фігури, що має назву «Великий чемпіон сумо», послужив Іван Боришко, якого в Японії називали Тайхо Кокі. Іван Боришко, один найзнаменитіших борців сумо, народився 1940 року в родині японки та українця, який на початку минулого століття перебрався із села на Харківщині на острів Сахалін, а згодом до Японії. А біля стіни з протилежного боку – неймовірні парчові коропи, які раніше в природі не існували. Їх вивели спеціально для того, щоб звеселяти погляд імператора Японії. Не можу не згадати трьох маленьких самураїв, надзвичайно серйозних і милих своєю дорослою зосередженістю, кожна деталь вбрання яких відповідає історичній правді. І не забути б згадати про унікального ламмасу (або шеду) – істоту з тілом бика, орлиними крилами та людською головою з унікальної лімітованої серії, який значиться в цій серії під номером 1. Але насправді від нього просто неможливо відвести погляд зовсім не з цієї причини. Кольори ламмасу змінюються щосекунди, залежно від гри світла та повороту голови того, хто дивиться, він виграє веселкою, наповнюючи душу позитивом. Третя зала – європейська, причому практично її половина присвячена українським порцеляновим мануфактурам, яких на території нашої держави існувало, якщо не помиляюсь, 23. А нині не працює жодна. Кожен з нас, людей старшого віку, пам’ятає порцелянові фігури та фігурки, які протягом певного часу були невід’ємною частиною помешкання в містах та селах. Всі ці «Одарки» й «Карасі», «Садко» та інші, якими ми милувалися колись в вітринах магазину «Фарфор-фаянс» на Хрещатику, знову зустрілися в залі Музею, аби вже ніколи не розлучатися. Але чи не найбільше серед див цієї зали мене вразила зовні непоказна жіноча голівка, вкрита мереживною мантильєю. Придивляєшся до мантильї і бачиш, що це близько метру справжнього мережива, виконаного з прозорої порцеляни. Не маленька парасолька чи невеличка деталь одягу, а велике мереживо… Це практично неможливо, але все ж існує! І стоїш, і дивишся зачаровано, і не можеш відвести очей від примхливого візерунку порцелянового дива. Остання зала носить назву Божественна. Так, в ній досить багато композицій на релігійну (і не лише християнську) тематику. Але поруч з ними злітають птахи та рятуються від полювання олені, Дон Кіхот розповідає про свої пригоди, а мати пригортає до грудей немовля. Хочеться зупинити час, але він невблаганно спливає… спливає…осипається останньою жменькою піску на дно годинника. І розумієш, що твоє життя, твоя душа стали багатшими на одне побачене диво, створене руками неймовірних майстрів та дбайливо зібране протягом 30 років власником цього музею, Олександром Швецем. Кожна з порцелянових композицій або фігурок дбайливо розміщена паном Олександром саме на те місце, де вона може найкращим чином розкрити свою красу. В силу особистих обставин, відвідуючи музеї, я пильно придивляюся до того, що ж в них зроблено для відвідувачів з вадами зору. І, якщо мова зайшла про це, то в Музеї порцеляни я з величезним задоволенням побачила «Куточок Кристини», в якому відвідувачі зможуть доторкнутися до порцелянових фігурок, відчути на дотик неповторний оксамит їхньої поверхні. А чому цей куточок названий саме так, всі бажаючі зможуть дізнатися особисто під час екскурсії музеєм. Остаточна експозиція музею, що будувався протягом десяти років, формувалася вже під час війни, під ворожими обстрілами, однак стала острівцем спокою, краси та зцілення для душ, в тій чи іншій мірі зранених війною. І немає таких слів вдячності, яких не хотілося б сказати пану Олександру Швецю саме за це: за його душу, вкладену в музей та чисту радість, подаровану його нечисленним поки що відвідувачам! Хочеться вірити, що в найближчому майбутньому на всіх нас очікує урочисте відкриття Музею порцеляни Олександра Швеця та нові зустрічі з його порцеляновими дивами. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |