Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 21.05.2024, 12:51
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Наше опитування

Яким проблемам інвалідів слід приділити увагу на нашому сайті
Всього відповідей: 129

Пошук

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2023 » Жовтень » 31 » Стаття Володимира Петровського щодо київських бомбосховищ
18:06
Стаття Володимира Петровського щодо київських бомбосховищ
Останнім часом точаться активні дискусії щодо того, чи варто використовувати приміщення шкільних підвалів як бомбосховища для всіх представників цивільного населення нашого міста або ж лишити їх виключно для школярів. Прихильники другої думки слушно зауважують, що київські школи і без того працюють в дві зміни, оскільки в бомбосховищах здебільшого не вистачає місця навіть для учнів кожної конкретної школи. Окрім того, наявність серед школярів в бомбосховищі дорослих людей може призвести до терористичної атаки на дітей з боку тих самих дорослих, або ж, принаймні, до психологічного шоку в разі неадекватної поведінки цих дорослих. Так, прихильники цієї думки, на перший погляд, мають рацію.
Однак мені хотілося б поділитися власними аргументами на користь використання шкільних бомбосховищ для всіх, без виключення, містян. Отже, мій допис стосується лише ситуації, коли ми хочемо захистити від бомбардувань громадян міста Києва, а не інших варіантів. Давайте відверто: бомбосховищ, окрім метро, «Квадратів» і підземних переходів (далеко не всіх) в Києві немає, тобто у справжньому значенні цього слова. Шкільні бомбосховища, до слова, також не є безпечними, бо й вони цілком можуть перетворитися, крий боже, на братську могилу. Тож або ми погоджуємося на ту долю, яку бог дасть нашим громадянам, або намагаємося врятувати їхні життя, виходячи з наявної ситуації.
Про те, хто винний, чому та з якої причини, як і завжди, окрема розмова. Не секрет, що наркоманів, неадекватів вистачає в кожному підʼїзді, і далеко не завжди вдається запобігти їхній появі на шкільному подвір’ї та в приміщенні школи. Не будьмо наївними: компетентні органи цілком в курсі справи з цього приводу. Крім того, працівників різних правоохоронних структур, яких з головою вистачило б, щоб забезпечити хлопцям ротацію на передовій (бо стріляти вони всі вміють), більш ніж достатньо. І всі школи міста Києва, замість дідусів і бабусь на охороні, вони цілком здатні убезпечити від можливих ексцесів.
Крім того, в разі початку бомбардувань, а вони, якщо почнуться, то будуть масові, діти мають навчатися дистанційно, щоб не піддавати їхні життя ризику. Отже, якщо хтось, має на меті зберегти життя людей, а не піаритись, то всі наявні бомбосховища, як в метро, так і в школах, і на будь-яких інших локаціях, мають використовуватися саме для збереження життя громадян. Багатьом із них і так доведеться діставатися до цих укриттів не 10 хвилин.
Тож, резюмуючи все, сказане вище, ще раз наголошу: в ситуації, що склалася, ми маємо використовувати в якості бомбосховищ будь-які придатні (зауважу, що саме «придатні», а не «призначені бомбосховищами рішенням згори») для цього приміщення, оскільки мова йде про збереження людських життів, кожне з яких є безцінним.
Прикріплення: Картинка 1
Переглядів: 39 | Додав: vuppi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: