Вітаю Вас Гість!
15:48 Три засідання Робочої групи Фонду соціального захисту інвалідів, тезовий огляд | |
| Робоча група, засідання № 1 (25 лютого 2019 року) Епопея з фінансовою підтримкою громадських організацій людей з інвалідністю на 2019 рік за їх безпосередньої участі розпочалася засіданням 1-ї робочої групи, яке відбулося 25 лютого 2019 року. Це засідання, фактично, виявилося безплідним, якщо не рахувати за успіх той факт, що воно закінчилося нічим, і робоча група розійшлася на тривалу перерву для доопрацювання матеріалів (в першу чергу – наказу № 17), які були представлені безпосередньо на робочій групі. Історія з фінансовою підтримкою ВГОІ досить довга і потребує окремої великої аналітичної статті, що в даному дописі робити просто недоцільно. І на протязі всього періоду надання цієї фінансової підтримки, вона, нажаль, не може похизуватися чеснотами рівності та недискримінації. Знов-таки, нажаль, і робоча група від 25 лютого 2019 року не лише не вирішила цю проблему, а й¸ до певної міри, принесла певні складності наявності наказу № 17, в першу чергу – пунктами (про оцінювання) цього наказу і введенням нових понять щодо функціональних обов’язків членів робочої групи і місця в ній представників ВГОІ. Жвава дискусія, позиція об’єднань громадян з інвалідністю, різкий демарш однієї з них і компромісна пропозиція ряду ВГОІ, яка могла врегулювати частину спірних питань, з перервою в діяльності робочої групи, до позитивного результату так і не привели. Тому перше засідання робочої групи завершилася нічим і подальша робота була перенесена на кілька днів. Робоча група, засідання № 2 (4 березня 2019 року) Друге засідання робочої групи було, по суті, індивідуальні зустрічі представників ВГОІ з членами робочої групи, представниками Міністерства соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів. В принципі, ці індивідуальні перемовини були ідентичними для всіх ВГОІ, але зрозуміло, що суть цих перемовин я можу наводити лише на власному прикладі. Виходячи з того, що кошти, які виділяються ГО ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» з самого початку її фінансування з державного бюджету України (а наша організація фінансується вже майже 15 років поспіль і колеги, які почали одержувати фінансову підтримку практично одночасно з нами, вже отримують фінансування в розмірі, м’яко кажучи, не одного мільйона), досі не складають і чверті мільйону (знов-таки, причина цього - тема окремої розмови, яка піднімалася не раз і ще буде продовжуватися, але не в рамках цього допису), і їх не вистачає навіть на мінімальну (гарантовану законодавством України) суму матеріального заохочення (в порушення чинного законодавства, безправні всеукраїнські громадські організації інвалідів отримують не оплату праці, а матеріальне заохочення, напевне, щоб навмисно позбавити їх працівників соціального захисту, що, за іронією долі, робиться саме Міністерством соціального захисту України), достатніх сум на здійснення власної статутної діяльності у нашої організації немає. Однак головним аспектом нашої розмови було збільшення кількості заходів, і, відповідно, їх учасників, зокрема – людей з інвалідністю. В результаті жвавої дискусії, мені все ж здалося, що переважна більшість членів робочої групи добре зрозуміла неможливість для нашої організації прийняти аргументи робочої групи, хоча, в силу обставин, я змушений був погодитися на збільшення чисельності учасників заходів. Думаю, що мало хто з ВГОІ не розуміє, що з кожним роком для них все ускладнюються і ускладнюються умови отримання коштів і виконання власних статутних завдань. І напевне, якщо ми не зрозуміємо, що необхідно терміново об’єднувати зусилля і напрацьовувати ефективні механізми, які обов’язково мають ґрунтуватися на принципах рівності та недискримінації, спроби тиску на всеукраїнські об’єднання громадян з інвалідністю, остаточно завершаться тим, що функції, які покладені на них законодавством, і ту колосальну роботу, яку ми здійснюємо для людей з інвалідністю, ми зрештою не зможемо виконувати взагалі. Робоча група, засідання № 3 (5 березня 2019 року, з 9:00) На засіданні цієї робочої групи епопея з виділенням коштів на фінансову підтримку ВГОІ з державного бюджету на 2019 рік, нарешті, завершилася. Як і завжди, нічого не змінилося. Щорічний цирковий номер «справедливого розподілу коштів» закінчився тим, чим він завершується вже п’ятнадцять років поспіль: всі, хто мав фінансування вдосталь чи так і не зміг використати кошти до кінця, або ж отримував зауваження про порушення в використанні державних коштів, отримав їх знов, а то й зі збільшенням, всі, хто їх не мав, той так і залишився без них, не отримавши гроші навіть для оплати каторжної праці керівника і бухгалтера (всеукраїнської!) організації, які, в силу названих обставин, змушені суміщати посадові обов’язки, незважаючи на порушення Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, принципи рівності і недискримінації, задекларовані нашою державою. І це лише свідчить про те, що ніхто й не збирається якось змінювати існуючий статус-кво. Ще Не є секретом той факт, що спроби ще більш погіршити ситуацію з фінансуванням ВГОІ постійно продовжуються і час від часу втілюються в офіційних документах. Причому здійснюють їх громадяни і громадські організації, які є фізично здоровими і, за результатами спілкування з деякими з них зрозуміло, що вони взагалі не мають елементарного поняття про проблеми і потреби людей з інвалідністю, діяльність їх об’єднань і користь для суспільства від цієї діяльності. Складається враження, що ці псевдореформатори виконують чиїсь завдання, які навряд чи співпадають з інтересами українського суспільства. Крім того, згадані псевдореформи не не мають нічого спільного з давно назрілими реформами в політиці щодо людей з інвалідністю, а й все частіше і частіше наводять на думку (хотілося б, щоб ця думка була помилковою, але «на чужий роток не накинеш платок»), що це – цілеспрямоване знищення, причому, за підтримки ззовні, соціальної політики стосовно людей з інвалідністю, що суперечить Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, Конституції України і її чинному законодавству. Я можу лише ще раз повторити, що без об’єднання зусиль всеукраїнських громадських організацій людей з інвалідністю, причому – на засадах рівності та недискримінації (бо інакше такого об’єднання не відбудеться ніколи), знайти шляхи для якісного і ефективного вирішення проблем людей з інвалідністю. Тож давайте будемо шукати ці шляхи для блага безпосередньо людей з інвалідністю всіх нозологій! | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |